Тема. Концепції інформаційної війни в різних країнах
В ІВ можуть приймати участь як держави так і окремі їх структури, суспільні організації тощо. При цьому у кожній з таких організацій в залежності від масштабів їх діяльності та можливостей може бути власна концепція ІВ – система поглядів на використання арсеналу сил, засобів та методів ІВ для досягнення власної мети.
Однак найбільшими можливостями для організації та проведення ІВ володіє саме спеціальна політична надбудова суспільства – система органів влади. Тому саме системи поглядів військово-політичного керівництва держави на ведення ІВ ( як з агресивною метою, так і з метою захисту) найбільш повно відображають існуючу реальність і становлять найбільший практичний інтерес.
Таким чином визначимо, що
Концепція ІВ – це система поглядів військово-політичного керівництва країн-суб’єктів інформаційного протиборства на способи досягнення інформаційної переваги над противником та нанесення йому матеріального, ідеологічного чи іншого збитку в результаті проведення комплексу інформаційно-психологічних операцій та заходів.
Необхідно відмітити, що на сьогоднішній день у більшості розвинутих країн світу вже сформувалися достатньо повні та несуперечливі власні системи поглядів щодо використання ІВ в якості інструмента зовнішньої політики. Кожна з таких систем достатньо індивідуальна та служить гарним матеріалом для дослідження національних особливостей, пріоритетів інформаційної політики цих держав.
Так як в наш час інформаційне суспільство ще не виробило ефективного способу протистояння інформаційно-психологічної агресії та придушення її джерел, використання арсеналу сил, засобів та методів інформаційно-психологічного впливу носить агресивний характер практично повсюди.
Розглянемо погляди військово-політичного керівництва ЄС, національних урядів Німеччини, Франції, Швеції, Індії, Китаю та США а також керівництва деяких радикальних неурядових організацій на проведення ІВ.
Європейський Союз
Європейські спеціалісти у сфері інформаційних систем, безпеки та стратегічного планування активно обговорюють проблеми, що виникають перед країнами ЄС в умовах можливого застосування інформаційної зброї.
Експерти особливо виділяють таку особливість використання ІЗ, як скритність. Його застосування у мирний час при відсутності силового протистояння рахується однією з головних загроз, оскільки дозволяє непомітно для противника не тільки взяти під контроль його інформаційні ресурси, але і довільно маніпулювати пов’язаними з ними сферами держави, особливо економічною сферою. За думкою західних вчених, управлінське рішення все більше залежить від інформаційних потоків, що робить можливим повну дезорганізацію економіки та фінансів, тому ІЗ є одною з найефективніших.
В наш час реалізуються плани організаційного і технічного забезпечення національної інформаційної безпеки, створюються підрозділи, які призначені для відбиття інформаційної агресії. Уряди беруть на себе роль координатора міжвідомчих зусиль в цій сфері.
Розробка методів та засобів забезпечення інформаційної безпеки ведеться по наступним основним напрямкам:
виявлення загрози нападу;
нейтралізація нападу
захист та відновлення власних систем.
Крім вивчення технічних аспектів ІЗ активізувалася робота по оцінці впливу інформації на особистість та суспільство. При цьому робиться упор на визначення методів та засобів надання інформаційної протидії, каналів впливу на людину, впливу інформації на боєздатність збройних сил, дослідження взаємозв’язку ЗМІ та суспільної думки.
За думкою європейських експертів, у зв’язку із збільшення значення інформаційного фактора для прийняття рішень на урядовому, військовому та промисловому рівнях, необхідна диверсифікація (зміни, розмаїтість, розширення) джерел отримання даних, а також механізмів їх обробки та способів доведення до споживачів. Підкреслюється важливість наявності національних інформаційних агентств з незалежною мережею кореспондентів, що дозволить виявляти дезінформацію, яка здатна впливати на прийняття державних рішень.
Висуваються ідеї створення баз даних по джерелам інформації (наукові установи, ЗМІ) для отримання достовірних та оперативних відомостей у кризових ситуаціях.
Зараз у Європі організуються закриті міжурядові інформаційні інфраструктури, які покликані забезпечити захист зв’язку. Такі системи будуються на виділених каналах зв’язку та не мають виходу до глобальної мережі, оскільки як стверджується, саме від цивільних комунікацій походить основна загроза безпеки.
До останнього часу значення уразливості єдиної об’єднаної інфраструктури ЄС недооцінювалася. Основними причинами були переважна увага до загальноєвропейських інтеграційних процесів та загальне послаблення силового протистояння на континенті. Формування єдиного європейського інформаційного простору привели до залежності окремих держав від інформаційних потоків. Таким чином, вплив на ці потоки з метою перекручування інформації псування інформаційних інфраструктур в Європі з національних проблем переросли в міжнародні. Тому стала популярною ідея створення системи колективного контролю та забезпечення інформаційної безпеки. До труднощів її реалізації експерти відносять:
неоднорідність розвитку інфраструктур в різних країнах
різниця підходів та законодавств
труднощі в технічній реалізації
відсутність єдиних стандартів.
ЄС прийняв рішення по створенню єдиної трансєвропейської мережі інформаційного зв’язку, внаслідок чого затверджена програма INFO2000, реалізується ряд проектів по впровадженню нових інформаційних технологій в адміністративний сектор.
На розгляд Комісії Європейських співтовариств представлена програма по подоланню мовних різниць в єдиних інформаційних системах. Планується ряд заходів по вирішенню питань безпечного обміну інформацією в мережах та впровадженню єдиного стандарту для об’єднання локальних мереж різних країн та регіонів.
ЄС прийняв та впроваджує директиву про юридичний захист баз даних. Зростання інформаційного ринку означає можливість звернення до національних баз даних користувачів інших країн, що потребує приведення у відповідність внутрішньодержавних актів та прийняття загального законодавства про захист авторських прав.
Більшість країн, в яких немає великих інформаційних ресурсів, таких як в США, схиляються до створення міжнародної договорно-правової бази забезпечення безпеки в глобальному масштабі та налагодженню взаємодій у цій сфері. За думкою експертів, це дозволить надати контролю за глобальними мережами багатополюсний характер, зменшуючи тим самим вплив США в цій сфері.