18. Просвітницькі ідеї твору п.Гулака-Артемовського “Справжня Добрість”.

Вірш П. Гулака-Артемовського «Справжня Добрість» містить народ­ну сміхову лексику лише як засіб передачі просвітницьких ідей автора. Незва­жаючи на те, що твір пройнятий світосприйняттям у сміховому ракур­сі, це вже не народне сміхове бачення світу, а сміх нового часу, хоча й передаєть­ся він засобами бурлескної художності.

Сама по собі проблема «істинної доброчесності» - породження епохи Просвітництва - плід безлічі спроб проаналізувати коріння зла і добра у людсь­кому суспільстві. Доброчинність Гулак-Артемовський тлумачить у ши­рокому філософському плані як здобуток послідовного розгортання людяності у світі; вияв її автор вбачає у всьому. Просвітницький оптимізм у творі стає можливим саме тому, що автор послідовно передає ідею незнищенності людських чеснот, а зовсім не через використання ним засо­бів народного бур­леску, адже й на­родна сміхова культура не відтворюється автором як цілісне світосприйняття.

Вченість, обізнаність відстоюються автором з просвітницьких пози­цій. Тут зовсім відсутнє народне сміхове тлумачення вченості, освіти, як це ми ба­чимо у попередніх бурлескно-травестійних творах. Знижуюча характе­ристика «помазавсь ти письмом» у системі бурлеску була б саме такою, але у вірші «Справжня Добрість» зниження не відбувається, а відбувається дещо зво­ротнє. Грицько постає перед читачем як освічена людина, яка опанувала святу святих - справжню доброчинність. Сміхова лексика перетво­рюється на засіб зобра­ження, вона втрачає свій архаїчний зміст, за допомогою сміхової лек­сики по­стать Грицька стає живою і рельєфною, завдяки їй він сприймається не як просвітницька алегорія, а як живий людський тип. Вона служить меті роз­криття авторської дотепності й кмітливості і ніде не заступає меж просвітницької концепції автора.

На вірш «Справжня Добрість» П. Гулака-Артемовського вплинула російська просвітницька традиція відображати життя у світлі прямих публіцистичних оцінок - осудження або уславлення, яка виразно проглядає у творах Радіщева, Фонвізіна, Новикова та інших російських письменників ХVІІІ ст. За справедливим зауваженням М. Чичуліна, «в тогочасних літературних творах не описували, не малювали громадське життя, а прослав­ляли або гу­дили. В українській літературі епохи Просвітництва це також мало місце. «Справжня Добрість» і є зразком критико-осуджуючої літератури, її ідейно-естетичний зміст найбільше визначило тяжіння до такого способу вик­ладу думки. Вик­риття недоліків в ім¢я піднесення чеснот - така її художня за­гаданість.

19. «Пан та Собака» п. Гулака-Артемовського - перший класичний зразок сатиричної байки в новій українській літературі

Найціннішими в поетичній спадщині П. Гулака-Артемовського є байки, які відіграли важливу роль у процесі становлення і розвитку української літератури в перші десятиріччя XIX століття. Найвизначніша серед байок — байка-казка «Пан та Собака».

Байка «Пан та Собака», яку сам автор назвав «казка», перейнята протипанськими настроями, викриває самодурство і розбещеність панів, висловлює співчуття до безправних селян, а тому по праву вважається першим класичним зразком сатиричної байки в новій українській літературі. В алегоричному образі Рябка, винятково сумлінного і чесного, автор показує долю кріпака, яка повністю залежить від пана. Рябко прагне догодити панові, але й тоді, коли не спить цілу ніч, охороняючи панське добро, і тоді, коли заснув, він стає жертвою панської примхи.

Образи байки «Пан та Собака» символізують взаємодію суспільних сил кріпосник—кріпак, тобто автор відтворив тут головний соціальний конфлікт свого часу. Сатирично зображуючи найгірші риси маєтного поміщика, П. Гулак-Артемовський показує повну залежність кріпака від нього. Авторський підтекст такий: доля, життя і права кріпака — такі ж, як у собаки.

Викриваючи панське свавілля, П. Гулак-Артемовський свідомо заступається за покривджених.

Байка-казка «Пан та Собака» — це сміливе дошкульне висміювання (хай і в алегоричній формі) панів-самодурів. Мова байки — народна, сповнена народних прислів'їв, порівнянь, постійних метафор («Один Рябко, один, як палець, не дрімає», «Рябко тобі і усом не моргає» та інші).

Отже, ідейний зміст байки «Пан та Собака» П. Гулака-Артемовського спрямований проти ставлення до кріпака як до робочої худоби, а сама байка належить до гостросатиричних творів української літератури 20-х років XIX століття.