26.Особливості творчої манери г.Квітки-Основ’яненка

Творча манера Квітки-комедіографа зіставляється зі стилем європейських мистецьких шкіл. Комедія «Шельменко — волостной писарь», наприклад, характеризується «Московским телеграфом» так: «Це жива картина у фламандському стилі, з грубими фігурами, але ці фігури у високому ступені природні, і істина цих зображень становить високе мистецьке достоїнство творіння» (1831. № 19. С 388). В. Бєлінський згодом назвав «Дворянские выборы» в одному ряду з «Недоростком» Д. Фонвізіна та «Горем з розуму» О. Грибоедова, зазначив, що в комедіях «Дворянские выборы, часть вторая, или Выбор исправника» та «Шельменко — волостной писарь» відчувається пошук нових творчих принципів.

Водночас у ряді драматичних творів Квітка пропонує ліберально-просвітительські способи усунення суспільних вад, удосконалення суспільства (зайняття адміністративних посад розумними, освіченими, добропорядними й діяльними людьми; автор виводить ідеалізовані постаті таких діячів). Тут письменник продовжував традиції російської сатири другої половини XVIII ст. Характеризуючи цю сатиру «катерининських часів», М. Добролюбов зауважив «наївність сатириків, які уявляли, що прогрес Росії залежить від особистої чесності якого-небудь секретаря, від прихильного поводження поміщика з селянами, від точного виконання указів про винокуріння... і т. д. Вони не хотіли бачити зв'язку всіх окремих беззаконь із загальним механізмом тогочасної організації держави і від нікчемних поліпшень очікували величезних наслідків, як, наприклад, знищення хабарництва від запровадження прокурорів, і т. п.»

Вдається Квітка-Основ'яненко — найчастіше в гумористичних творах — і до простакуватого тону розповіді, часом — до бурлескної, в деяких місцях шаржованої, стильової манери. Вже в самій назві двох книжок «Малороссийских повестей» відбилася «вирішальна особливість поетики» прози письменника: «усі ці твори «розповідаються», а не пишуться»

Схарактеризував критик деякі властивості творчої манери автора повісті: «...кожна сторінка, кожне слово його пройняте, зігріте почуттям. Крім того, оповідь його відзначається народною малоросійською простодушністю... Погляд автора на людське серце дуже простий, навіть простуватий; але ця простота накидна, притворна — крізь неї проглядає глибина і могутність думки...»

Вплив прози й драматургії Квітки-Основ'яненка мав велике значення для активізації культурного життя на західноукраїнських землях, позначився також на творчості Шевченка, Марка Вовчка, пізніших українських прозаїків; простежується він і в творах деяких російських письменників, зокрема М. Гоголя. «Відгомін його манери відчувається в окремих оповіданнях М. Лескова (в «Заячому ремізі» він навіть згадує Квітку), а деякі створені ним образи знайшли дальший розвиток у таких різних письменників, як М. Салтиков-Щедрін і Ф. Достоєвський»

27. Основні принципи сентименталістської поетики прози г.Квітки-Основ’яненка.

Сентименталізм демократизує мову художнього твору — вона стає зрозумілішою для широких верств населення. Художні засоби й лексичні одиниці беруться з фольклору, інтерес до якого посилюється в сентименталізмі. Мовні засоби сентименталістів мали викликати зворушення до зображуваного. Таку роль виконують, наприклад, пестливо-зменшувальні слова в повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся»/ В сентементальній прозі Основяненка є чуттєвий елемент, чутливі сцени, але немає сентиментального стилю, „чутливого" змалювання подій з суб'єктивними виявами почуття самого автора.

Основою драми у творах сентименталістів – невідповідність між почуттями та життєвою реальністю, головна причина страждань - існування станової та матеріальної нерівності  моральні норми йдуть від самої природи, і тому природні почуття, перш за все кохання, не мають залежати від соціальних забобонів.

Квітка вирізняється:

реалістичне бачення; соціальна природа конфліктів; близькість до українського фольклору, ментальності