- •Ознаки нової української літератури.
- •Особливості жанрової системи нової української літератури періоду становлення.
- •Історико-суспільні умови становлення нової української літератури.
- •4. Розвиток освіти та культури в кінці хvііі – на початку хіх ст. Як важливі чинники становлення нової української літератури.
- •5. Стильовий синкретизм як визначальна ознака нової української літератури періоду її становлення.
- •6. Проблема української мови в новій українській літературі.
- •7. Бурлескно-травестійна традиція нової української літератури.
- •8.Класицизм й сентименталізм в новому українському письменстві.
- •9.Ідеї просвітництва в новій українській літературі
- •12. Історія України у поемі Котляревського «Енеїда»
- •11.»Енеїда» Котляревського серед інших травестувапнь Вергілієвої «Енеїди»
- •Поеми-травестії
- •Бурлескно-травестійні поеми
- •14. Жанрова природа п’єси Котляревського «Наталки Полтавки»
- •15.Фольклорний характер та пісенне начало пєси Котляревського «Наталка Полтавка»
- •18. Просвітницькі ідеї твору п.Гулака-Артемовського “Справжня Добрість”.
- •19. «Пан та Собака» п. Гулака-Артемовського - перший класичний зразок сатиричної байки в новій українській літературі
- •20. Жанр байки-казки у творчості п.Гулака-Артемовського
- •21. Розвиток жанру байки в українській літературі початку хіх ст
- •25.Фольклорні джерела бурлескно-реалістичної прози г.Квітки-Основ’яненка
- •23. Ідеї та естетика просвітництва у прозі г.Ф.Квітки-Основ'яненка
- •24. “Конотопська відьма” г Квітки-Основ’яненка як сатирично-міфологічна повість.
- •26.Особливості творчої манери г.Квітки-Основ’яненка
- •27. Основні принципи сентименталістської поетики прози г.Квітки-Основ’яненка.
- •28. “Сердешна Оксана” г.Квітки-Основ’яненка у контексті літературних творів про нерівне кохання.
- •29.П’єса г.Квітки-Основ’яненка “Сватання на Гончарівці”: художній аналіз.
- •30. Художній аналіз поезії є.Гребінки “Українська мелодія”. ???????????????
- •31.Роман є Гребінки “Чайковский” як твір на історичну тему. Творення образу епохи.
- •32.“Историческая быль” є. Гребінки „Нежинский полковник Иван Золотаренко”.
- •33. Тема “малої людини” у прозі є. Гребінки.
- •34.Жанрово-композиційні особливості повісті є.Гребінки “Приключения синей ассигнации”.
- •35.Новаторство є.Гребінки-байкаря. Жанрово-стильові особливості жанру байки у творчості митця.
- •45. Баладна творчість л.Боровиковського.
- •46. Жанр балади у творчості а.Метлинського.
- •47 Загальна характеристика збірки а.Метлинського “Думки і пісні та ще дещо”.
- •48. Художній аналіз балади а.Метлинського “Підземна церква”.
- •49. Історичне минуле України в інтерпретації а.Метлинського.
- •50. М.Костомаров і діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •51. М.Костомаров – історик, фольклорист, етнограф.
- •52.Художній аналіз балади м.Костомарова “Пан Шульпіка”.
- •53. Романтичні балади м.Костомарова.
- •54. Новаторство м.Костомарова-драматурга: теми, жанри, прийоми.
- •55. Проблематика п’єси м.Костомарова “Сава Чалий”.
- •56. Драма м.Костомарова “Кремуций Корд”: проблематика, автобіографічний підтекст.
- •57. Повість м.Костомарова “Черниговка”: історична основа, проблематика, образ епохи.
- •59. Львівський гурток “Руська трійця” та істориколітературне значення його діяльності.
- •60. Історія видання альманаху “Русалка Дністровая”, його романтичний характер.
- •62. Балади і.Вагилевича “Мадей”, „Жулин і Калина”.
45. Баладна творчість л.Боровиковського.
Творчість Л. Боровиковського, як і всього харківського гуртка, розвивалася в атмосфері загальноєвропейського літературного процесу. Так, баладний сюжет і мотив (запродання душі нечистому) вірша «Ледащо» має аналоги у «Громобої» В. Жуковського, «Пані Твардовській» А. Міцкевича та «Твардовському» П. Гулака-Артемовського. Так само й балада «Маруся» має свої літературні взірці — «Ленора» Г. Бюргера, «Людмила» і «Світлана» В. Жуковського, «Втеча» А. Міцкевича. Однак «його «Маруся», — писав І. Франко, — то не костюмована Світлана, то українська сільська дівчина; її суджений — то не сентиментальний коханок у селянському костюмі, але український парубок, що приїздить до своєї судженої з щирою любов'ю... Зміст, букву і форму своєї «української балади» узяв Боровиковський у Жуковського. Та проте, простим перекладом твору Жуковського «Марусю» не можна назвати. Детальне порівняння обох поем показує значні різниці і виправдовує слова Боровиковського, що він опрацював у своїй баладі вірування та легенди українського народу»
46. Жанр балади у творчості а.Метлинського.
Домінантами поетичної творчості Метлинського в плані жанру є історична балада, в царині стилю – широке звернення до символіки, тісно пов’язаної з народнопоетичною стихією. Балади його, як правило, насичені похмурою фантастикою, персоніфікованими образами природних стихій, що виступають суб’єктами дії, присутністю в подіях долі, фатуму, що визначають життя людини і народу. Образна система їх відзначається високим ступенем художнього узагальнення і нерідко являє собою розгорнені метафоричні картини. Поетика балад, як правило, спирається на образи-символи, що представляють історичну Україну, її боротьбу із загарбниками (козак, гетьман, бандурист, козацькі могили, шабля, спис, кладовище та ін.). Експресивні, сповнені динаміки й руху образи, картини буйної природи (буря, грім, блискавка, пожежа, червоні заграви, степовий вітер) генетично пов’язані з художнім світом народної поезії (думи, історичні пісні, перекази, легенди).
47 Загальна характеристика збірки а.Метлинського “Думки і пісні та ще дещо”.
Ім'я Амвросія Метлинського скаже мало що й мало кому. Навіть якщо назвеш його найвідоміший псевдонім - Амвросій Могила, - не кожен студент-філолог одразу пригадає, що це за один і чим він видатний. А.Л.Метлинський - малознаний представник харківської школи романтиків, фольклорист і перекладач, професор Харківського та Київського університетів, автор книжки «Думки і пісні та ще дещо» (1839) і укладач збірника «Народные южнорусские песни» (1854).
Літературна діяльність А. Метлинського припадає на кінець 30-х - 40-х років ХІХ ст. У цей час він друкується в журналах та альманахах "Молодик", "Сніп" та ін. 1839 р. у Харкові видав свої твори окремою збіркою "Думки і пісні та ще дещо" під псевдонімом "Амвросій Могила". До збірки увійшло тридцять оригінальних поезій і ряд перекладів з чеської, словацької, сербської, польської та німецької мов. Замість передмови в збірці було вміщено "Заметки относительно южнорусского языка", у яких поет висловив свої погляди на історичне значення, стан і перспективи розвитку української мови.