Поеми-травестії

1572	Л.Камоенс “Лузіада”	Прославляється колоніальна велич Португалії ХVІ ст., що дістала назву від міфологічного героя Луза, родоначальника португальців. Сюжет – історія плавання португальця Васко да Гама до Індії і завоювання її португальцями. Герой поеми: відважний, стійкий народ.
	Т.Тассо “Звільнений Єрусалим”
	П.Ронсар “Франсіада”
1723	Вольтер “Генріада”	Ідеалізує Генріха ІV як гуманного короля-громадянина, що піклується про інтереси народу. Спроба французької національної епопеї. Образ Генріха неіндивідуалізований, сприймається як втілення політичного ідеалу Вольтера.
1779	М.Херасков “Россіада”

Вергілієва “Енеїда” була вдалим об”єктом для пародіювання, гумористичних переробок і травестування завдяки:

• зручній сюжетній схемі;

• помітним окремим неузгодженням в ній;

• деякій схематичності у трактуванні образу головного героя.

Бурлескно-травестійні поеми

Італія
1520	Фр.Берні “Закоханий Роланд”	Автор оригіналу – Маттео Боярдо. Переробка витіснила оригінал. Стилістично оновлений текст, приземлені герої, політичні судження щодо долі Італії.
1618	Браччоліні “Насмішки над богами” + Джованні Баттіста Лаллі “Перелицьована Енеїда”	Антиязичеська спрямованість, возвеличення християнства, показ непохитності засад католицизму, підкреслення його вселенського характеру.  перша спроба травестування Вергілія (?). “Перелицювання” героїв першотвору відсунуте на задній план, а в центрі уваги – глум над Юпітером та його сонмом.
Франція
1648	Шарль д”Ассусі “Суд Паріса”
1650	“Веселий Овідій” його ж
1653	“Викрадення Прозерпіни” його ж
1648-1653	Поль Скаррон “Перелицьований Вергілій” (не завершив)	Висміює самого Вергілія як наслідувача Гомера. Глузує з античних богів і героїв. Іронічні натяки, оцінки і характеристики сучасних авторові суспільних відносин: висміювання королівської влади та кардинала Мазаріні. Антична старовина, міфологія + характерні риси сучасного французького житя. Вперше: герої Вергілія – в костюмах паризьких міщан та буржуа. Недоліки: розтягненість викладу (20 тис. рядків), переобтяженість подробицями, натуралізм.  Приблизно 10 франц. Переробок Вергілія, не лише літературною мовою, але й діалектами.
Австрія
1783-1786	Алоїзій Блюмауер “Вергілієва Енеїда, або Пригоди благочестивого героя Енея” (не завершена)	Тісний зв”язок з австрійською сучасністю кінця ХVІІІ ст. Похвала на реформи Йосифа ІІ – травестія як засіб для відкритої ідеологічної та політичної сатири. Антикатолицька тенденція. Ближча до сатиричної поеми антикатолицького спрямування. Недоліки: непристойні жарти, натуралізм. Породила немало бур”янів у німецькій літературі (М.Дашкевич).
Росія
1791-1796 1802-1808	М.Осипов “Вергилиева Энейда, вывороченная наизнанку.” О.Котельницький “Окончание Энейды”	“Кабацький” комізм. Об”єкт викриття: неуцтво, неосвіченість, нечемність (без усякої соціальної диференціації). Головна мета: розсмішити читача  якомога сильніше принизити героїв Вергілія  карикатурне зображення. Нічого російського, окрім мови, немає. Сприйнята читачами (поза волею автора) як твір полемічний, спрямований проти спроб створити епопею, в якій би підносилася хвала російським монархам.

У І.Котляревського на першому плані – травестування, переодягання героїв Вергілія  українське феодальне сусільство ІІ половина ХVІІІ ст.

Травестування:

• класичний маршрут троянців – воєнні походи запорожців, пошуки нових земель.

• стосунки між античними персонажами – суспільні процеси України кінця ХVІІІ ст.

• боги – троянці – двоїста політика царату щодо козацтва: обмеження зростання його суспільної сили + використання з загарбницькою метою.

• війна троянців з рутульцями – міжусобиці у козацькому середовищі.

Суміщає дві історичні доби:

• стара Гетьманщина, з її старосвітським життям, якою вона була до румянцевських реформ (“так вічной па”яті бувало – у нас в Гетьманщині колись”).

нова Україна, що настала з губернськими установами та поширенням на українське шляхетство жалованої грамоти дворянству

10.

Просвітницькі ідеї у творчості Котляревського

На думку просвітителів, театр – найбільш доступний і дійовий засіб для пропаганди ідей, для боротьби проти феодальної тиранії і станової нерівності, ефективне знаряддя виховання моральності.

Естетика Просвітництва висунула і обгрунтувала теорію міщанської драми, яка утверджувала принцип зближення мистецтва й літератури з життям.

У Котляревського:

• представники простого народу – герої, гідні поваги й наслідування, на відміну від класицистичної комедії;

• показує типові характери в конкретних національних обставинах свого часу;

• замість класицистичного конфлікту “людина і суспільство” – життєвий конфлікт між членами суспільства.

Ознаки просвітницького реалізму у “Наталці Полтавці”:

• початки соціального аналізу, неприкрашене зображення суспільних звичаїв, схоплення автором причинно-наслідкових зв”язків між особою і середовищем, зображення (хоч і непослідовне) індивіда як соціального типа (возний, виборний, Терпелиха);

• родова, а не інливідуалізуюча типізація;

• подвійна мотивація людських вчинків – людською природою і суспільним становищем, середовищем;

• подвійний сюжет: “реальний” і “логічний”;

• природа конфлікту; ознаки внутрішнього конфлікту між природною сутністю героя і його суспільним становищем (у возного) або ж його соціально обумовленою психологією (у Терпелихи); т.зв. конфлікт людської природи і становища (або ж суспільно сформованої психології);

• жанрова структура (ознаки “міщанської” чи народної драми).

Для “Наталки Полтавки” як просвітницької п”єси закономірним є вираження у ній ідеалу “згоди в сімействі”, адже з погляду просвітителів сім”я – це зразкова спільність людей. Водночас у Котляревського йдеться про згоду в ширшому розумінні – згоду в національній громаді, соціальний мир (“Де згода в сімействі, де мир і тишина…”). Підносячись до ідеалу національної згоди, автор мислить собі можливість забезпечення її на грунті визнання позастанової цінності особистості, моральних вартостей народу, шанування патріархально-сімейних традицій, на засадах гуманізму, людяного ставлення до бідних з одночасним збереженням суспільно-станової ієрархії.

Ідеї Просвітництва у поемі «Енеїда»

Твір перехідної доби Þ повністю не вкладається у річище просвітницького реалізму.

Наявні його елементи:

• гуманізм:

• повчальність

Заперечення попереднього класицизму.

Кликав спуститися “на землю”, “до людей”, натякав, що він стоїть осторонь сентиментальних “сліз і охання”.

• Реалізм: звернення до історії українського народу, розмовної мови, фольклору, етнографії, розкриття рис демократичного світогляду народу.

• Основний соціальний конфлікт – з просвітницьких позицій: не далі морального осуду соціального зла, закликає до морально-етичного перевиховання суспільства:

• рівність у гріху (картини пекла):

• праведні пани