2. Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.

Як зазначає Кашкін, внутрішній ринок є основою, ядром, навколо якого розвиваються і право Спільноти і саме Співтовариство. Центром ж цього ядра, його сенсом є чотири принципи, або чотири свободи внутрішнього ринку. Всі чотири свободи перераховані в тексті Договору. Пункт "з" § 1 ст. 3 Договору про ЄС говорить про те, що для здійснення поставлених перед Співтовариством цілей "діяльність Спільноти повинна включати в себе ... внутрішній ринок, що характеризується скасуванням перешкод свободі пересування товарів, осіб, послуг і капіталу між державами-членами". З цієї статті ми можемо визначити і перелік цих свобод:1) свобода пересування товарів;2) свобода пересування осіб;3) свобода пересування (або, більш точно, надання) послуг;4) свобода пересування капіталу. Крім того, з тексту цієї статті випливає, що автори Договору вважали, що ці чотири свободи є основними характеристиками, а значить, і основними компонентами внутрішнього (єдиного) ринку, без яких він не може існувати. У свою чергу, без єдиного ринку не можуть бути здійснені і цілі Співтовариства. Вживаючи термін "свободи", ми повинні розуміти, що він означає. По-перше, кожна з вищевказаних свобод є принципом внутрішнього ринку ЄС, без якої він не зміг би існувати. По-друге, у вузькому значенні, кожна з свобод означає певне суб'єктивне право громадян ЄС, юридичних осіб, зареєстрованих на території держав - членів ЄС, а також, в деяких випадках, і іноземців. Наприклад, свобода пересування товарів у своєму вузькому значенні означає право будь-якого з цих осіб вільно і безперешкодно переміщати товари між державами-членами. По-третє, з часом в праві ЄС термін "свобода" став використовуватися в більш широкому сенсі і означати не тільки власне свободу здійснювати ті чи інші дії, а й увесь комплекс прав та обов'язків, пов'язаних з такою свободою і закріплених у нормативних актах Спільноти, держав-членів, а також у рішеннях Суду. Нормам права ЄС, що регулює чотири свободи, притаманні в тій же мірі, що й іншим нормам права Співтовариства, такі правові принципи, як принцип прямої дії, принцип відсутності дискримінації та принцип верховенства права Європейського Союзу.

Слід зазначити, що є такі автори, які виділяють ще й 5-ту свободу. Наприклад, Козинський С. М. посилається на те, що у 2006р. Європейська Комісія прийняла комюніке під назвою «Використання знань на практиці: широко задумана стратегія для ЄС», яке стало підставою для розгляду Європейським парламентом, з приводу чого ним було прийнято позитивне рішення у наступному році. Тут було визначено 10 найважливіших напрямків діяльності, спрямованих на забезпечення свободи так званого «руху знань», що на практиці має відбитися у створенні єдиного ринку праці для науковців та дослідників.Така свобода руху отримала назвуп’ятої свободи, доповнюючи собою вже заявлене європейцями прагнення до зняття обмежень на шляху вільного обігу товарів, капіталу, праці та послуг на території ЄС. Такий вільний рух знань закономірно перетворюється у фундаментальну характеристику внутрішнього ринку ЄС, по відношенню до якого він виступає не просто ресурсом, що обертається на ньому, а фактором, принципово важливим для економічного розвитку.