12. Прецедентний характер рішень Суду єс.

Стаття 234 Договору про заснування є

Суд має юрисдикцію виносити попередні розв'язки стосовно:

(a) тлумачення цього Договору;

(b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ;

(c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це.

У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей суд, якщо вважає, що розв'язок цього питання потрібний, щоб уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із запитом дати розв'язок цього питання.

У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

13. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.

Суд має юрисдикцію виносити попередні розв'язки стосовно:

(a) тлумачення цього Договору;

(b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ;

(c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це.

У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей суд, якщо вважає, що розв'язок цього питання потрібний, щоб уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із запитом дати розв'язок цього питання.

У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

Інтерпретаційна функція полягає у забезпеченні однакового застосування праваЄвропейського Союзу у різних сферах функціонування Європейського Союзу. Саме СудЄС сформував у своїх рішення керівні принципи права ЄС, засади фінансовоївідповідальності держав-членів ЄС за невиконання директив.

14. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.

На основі виділення типів його юрисдикції, до яких відносять: 1) міжнародну, 2) конституційну, 3) адміністративну (236); 4) цивільну ( статті 235 та 288); 5) преюдиційну(стаття 234); 6) апеляційну[11; s.343] , можна окреслити роль Суду ЄС в інституційнійсистемі ЄС, виділивши його функції: 1) забезпечувальна; 2) судова; 3) інтерпретаційна; 4) інтеграційна [14; s.26] Зміст забезпечувальної функції полягає в тому, що Суд ЄС згідно статті 220 Договорупро Європейський Союз є гарантом дотримання правопорядку Співтовариств. Його особливістю є також те, що він являє собою або може виступати в якості якпершої, так і останньої інстанції, розглядаючи спори між інституціями ЄС, фізичними таюридичними особами, державами-членами ЄС. Інтерпретаційна функція полягає у забезпеченні однакового застосування праваЄвропейського Союзу у різних сферах функціонування Європейського Союзу. Саме СудЄС сформував у своїх рішення керівні принципи права ЄС, засади фінансовоївідповідальності держав-членів ЄС за невиконання директив. Функція інтеграційна спрямована на утвердження європейської інтеграції: утвердження федеральних елементів права Європейсь кого Союзу, а також визначеннякомпетенції інститутів Європейських Співтовариств

У підрозділі 3.3. «Роль Суду Європейських співтовариств і національних судів у встановленні інтеграційного правопорядку» детально розглядається діяльність Суду ЄС як одного з інструментів розвитку інтеграційного правопорядку. У зв’язку з цим вивчається питання про місце національних судів держав – членів ЄС та їх взаємодію із Судом ЄС. Стверджується, що, не будучи інституційно елементами судової системи ЄС, вони функціонально забезпечують безпосереднє застосування норм права Союзу до правовідносин, що виникають у державах-членах. Взаємодія наднаціональної й національних судових ланок здійснюється у формі кооперації, заснованої на принципі співробітництва судів. Нормативним підґрунтям такої кооперації є ст. 10 Договору про ЄСпв, відповідно до якої принцип сумлінного співробітництва держав-членів полягає в обов’язку національних судів надавати ефективний захист прав, передбачених правом співтовариств та в їх обв’язку тлумачити своє національне законодавство в такий спосіб, щоб воно не суперечило й було сумісним з наднаціональним правом.

Визначається, що кооперація Суду ЄС з національними судами держав-членів має декілька аспектів. Реалізуючи свою компетенцію, Суд ЄС знаходить баланс між інтересами держав-членів у контексті врахування не лише норм європейського права, але й норм національного права. Національні суди, у свою чергу, теж впливають на формування інтеграційного правопорядку ЄС, а юрисдикція Суду опосередковано справляє вплив на юрисдикцію цих судів. У таких аспектах і виявляється процесуальна автономія національних судів. При цьому наголошується, що вона все ж таки не є абсолютною в тому розумінні, що національні процесуальні норми, спрямовані на реалізацію прав, наданих індивідам правом ЄС, мають бути не менш сприятливими, ніж ті, що спрямовані на реалізацію прав, наданих національним правом.

Відмічається, що, незважаючи на автономію процесуальних національних систем, в останні роки спостерігається гармонізація національних процесуальних законодавств, яка суттєво зачепила сферу цивільного процесу.