8.Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).

До Суду ЄС можуть також звертатися національні сули держав-чле- нів з проханням винести преюдиціальне рішення стосовно тлумачення установчих договорів, дійсності і тлумачення актів інститутів ЄС, тлу­мачення статутів органів, створених за рішенням Ради (ст. 267 ДФЄС). У разі такого звернення судовий розгляд справи у відповідному націо­нальному суді призупиняється до винесення рішення Судом ЄС. Після отримання преюдиціального рішення Суду ЄС національний суд прий­має остаточне рішення у справі.

При цьому слід мати на увазі, що Суд ЄС може вирішувати тіль­ки питання права, які передані йому на розгляд. Він не уповноважений вирішувати які-небудь питання факту, а також застосовувати право до фактів. Це належить до компетенції національних судів, як і тлумачення внутрішнього права. Суд ЄС може заявити, що та чи інша самостійна норма має характер прямої дії, а також що право Євросоюзу має пріори­тет стосовно внутрішнього права держав-членів, але він не може вирі­шувати, чи суперечить якесь конкретне положення внутрішнього права праву Євросоюзу, і тим більше оголошувати відповідне положення внут­рішнього права недійсним. Це мають робити національні суди.

Національні суди, однак, можуть відмовитися від звернення до Суду ЄС, заявивши, зокрема, що відповідні положення права ЄС є чіткими та зрозумілими і не вимагають тлумачення Судом ЄС. Така відмова має своє юридичне обгрунтування в доктрині «act clair», яка визнана Судом ЄС. Тим самим існує можливість застосовувати акти національних влас­тей, що суперечать праву Євросоюзу.

Але в цілому право Суду ЄС виносити рішення у преюдиціально­му порядку забезпечує однакове тлумачення і застосування права Євро­союзу в усіх державах-членах.

Стаття 234 Договору про заснування єс

Суд має юрисдикцію виносити попередні розв'язки стосовно:

(a) тлумачення цього Договору;

(b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ;

(c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це.

У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей суд, якщо вважає, що розв'язок цього питання потрібний, щоб уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із запитом дати розв'язок цього питання.

У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд державичлена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

9. Правотворча діяльність Європейського Суду

. Під правотворчістю розуміють організаційно-оформлену діяльність того чи іншогосуб’єкта, яка має певну особливу процедуру, впорядковану систему стадій діяльності позакріпленню волі суб’єктів правотворчості у загальнообов’язкове правило поведінки. Вона є завершальною стадією формування права, як національного, так і міжнародного. Завдання правотворчості полягає у створенні необхідних умов для ефективногоправового регулювання. Процес творення норм права Європейського Союзу одним з його найбільшефективних органів – Судом Європейських Співтовариств, як і процес творення норміншими інституціями в рамках ЄС викликає значний інтерес. В період до утвердження Європейського Союзу, Суд ЄС став використовувати норми одних установчих договорівдля тлумачення положень інших, Суд розвивав позицію стосовно спільної мети цихдокументів як зв’язуючого елемента правових конструкцій та норм трьох правопорядків Наділення судового органу міжнародної організації правом тлумачити норми праваорганізації та надання його рішенням обов’язкової сили, підтверджує висновок про те, що зазначене є закономірним для організацій, метою яких є здійснення інтеграції, причому, насамперед політичної. Надання Суду ЄС права творити норми права ЄС, деталізуючи положення установчих договорів, усуваючи наявні прогалини в праві ЄС, формулюючи його принципи, стало можливим внаслідок закріплення в установчихдоговорах його компетенції.

Стаття 234 Договору про заснування єс

Суд має юрисдикцію виносити попередні розв'язки стосовно:

(a) тлумачення цього Договору;

(b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ;

(c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це.

У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей суд, якщо вважає, що розв'язок цього питання потрібний, щоб уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із запитом дати розв'язок цього питання.

У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

Правотворча діяльність Суду Співтовариств займає особливе місце в інституційнійсистемі Європейських співтовариств та діяльності європейських правотворчих органів, що дозволяє йому самостійно інтерпретувати та застосовувати норми. Судді суду вільніу виборі методів тлумачення. Саме Суду належить основна роль у у системі судовогоконтролю та в реалізації процесу проникнення права Європейського Союзу у правовийпорядок держав-членів