8. Договір про злиття 1965 року

Європейські спільноти — міжнародна організація, яку можна вважати попередницею сучасного Європейського Союзу.

У 1965 році Європейська спільнота з атомної енергії (ЄСАС або Євроатом), Європейська спільнота з вугілля та сталі (ЄСВС) таЄвропейська економічна спільнота (ЄЕС) підписали Договір про злиття (Брюссельський договір^[1]), який почав діяти 1 липня 1967 року. Саме з того часу можна вести відлік існуванню Європейського Союзу. Згідно з договором, згадані організації створили єдину організаційну структуру. Комісія ЄЕС та Рада ЄЕС замінили Комісію та Раду Євроатома, а також Верховний орган і Раду ЄСВС. Організації залишались юридично незалежними, але управлялись спільними інституціями (до підписання угоди уже діяли спільні Європейська Парламентська Ассамблея і Суд Європейських Спільнот).

Європейські спільноти існували, фактично, до набуття чинності Маастрихтського договору про створення ЄС. ЄЕС перетворено у Європейську спільноту, яка стала одним із трьох стовпів Європейського Союзу. Брюссельський договір був скасований дещо пізніше, після підписання Амстердамського договору. ЄСВС припинило своє існування у 2002 році, адже договір про його утворення було розраховано на 50 років. Євроатом продовжив своє існування під урядуванням владних інституцій Європейського союзу.

9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.

25 березня 1957 року шість країн — Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди — підписали у Римі угоду про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Складовою частиною ЄЕС став Митний союз, створений 1 липня 1968 року. Сьогодні її членами є всі 27 країн — членів ЄС, і навіть Андорра, Монако, Сан-Маріно і Туреччина. На 2008 року частка ЄС світовому експорті оцінювався у 36,9 відсотка. У цьому експорт всередині союзу становить приблизно 67 відсотків загальноєвропейського експорту.

За всією ЄС, від Фінляндії до Мальти, немає внутрішніх економічних кордонів. Понад те, держави співдружності проводять єдину митну політику щодо до третіх країн. Процеси інтеграції почалися 1951 року після створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (>ЕСУС), У 1957 рокуЕСУС перетворюється на Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), а 1968 року у ньому створили митний союз. Історичним зразком для митного союзу ЄЕС було Німецьке митне об'єднання, створене 1834 року під тиском Пруссії. До нього увій-шли все карликові німецькі держави, крім Гамбурга іБремена. Митний союз став передумовою на формування економічного і валютного спілок всередині майбутнього ЄС. Шістьгосударств-основателей ЄЕС - Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди й Люксембург запровадили 1 липня 1968 року єдиний митний тариф для третіх країн.

Усі митні платежі та обмеження на торгівлю всередині «шістки» було заборонено. На відміну від зон вільної торгівлі (наприклад,Mercosur і Південній Америці) держави ЄЕС стали проводити єдину митну політику щодо до світу. Почався нелегкий процес узгодження митних положень держав співтовариства. Важливою віхою цьому шляху стало введення у 1988 року єдиного митного формуляра, що замінив 150 різних формулярів, які діяли одночасно у різних країнах ЄЕС. Після закінчення формування Єдиного економічного простору до 1 січня 1993 року у Європейському Союзі припинено митного контролю над потоком товарів між країнами-учасницями. З 1975 року всі мита надходять до бюджету ЄС. Німеччина перевела 2003 року близько 2,9 мільярдів євро. У міру розширення Європейського Співтовариства до митному союзу приєднувалися нові країни: 1 липня 1973 року Великобританія, Данія і Ірландія, 1 січня 1981 року Греція, 1 січня 1986 року Іспанія та Португалія, 1 січня 1995 року. Фінляндія, Австрія та Швеція.