
- •1. Розвиток європейської ідеї: проект Дюбуа, де Сюллі, Бентам, Куденхове-калергі та ін.
- •2. Історичні передумови становлення права єс
- •3. Основні етапи розвитку права єс
- •4. План Шумана- Моне та втілення в ньому ідеї єдиної Європи
- •5. Поняття та сутність «комунітарного методу» та його складові частини
- •6. Паризький договір 1951 року та створення Європейського обєднання вугілля та сталі
- •8. Договір про злиття 1965 року
- •9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.
- •10. Єдиний європейський акт 1986 року та реформа правових основ товариства
- •11.Маастристський договір 1992р. Та створення єс
- •12. Структура та правова природа єс згідно з Маастристським договором
- •13. Амстердамський договір 1997 року: причини підписання, порядок підготовки, та вступ в силу.
- •14. Зміни в правовому статусі Європарламенту та інших інститутів союзу
- •15. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццьського договору 2001 року.
- •16. Функціонування та розвиток права єс на сучасному етапі.
- •17. Лакаенська декларація та прийняття Європейським Конвентом проекту договору про запровадження Конституції для Європи 2004 року.
- •18. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •19. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •20. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •21. Ліквідація системи «трьох опор» та створення правопорядку єс.
- •1. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •2. Структура норм права Європейського Союзу.
- •3. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •Класифікація нормвідповідно до ступеня юридичної сили
- •Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •Класифікація норм за методами та способами здійснення іх приписів
- •4. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •5. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.
- •6. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •7. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;
- •Принцип верховенства права єс
- •Принцип прямої дії права єс
- •9. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •1. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •2. Система джерел права Європейського Союзу.
- •3 .Джерела первинного права єс:
- •4. Джерела вторинного права єс.
- •5.Юридична природа джерел вторинного права єс.
- •6. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
- •7. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
- •8. Директива як джерело вторинного права єс.
- •9.Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах.
- •10.Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •11.Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •12.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •13.Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •14.Міжнародний договір як джерело права єс.
- •15.Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •16.Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1. Поняття,структура та особливості інституційного механізму єс
- •2. Класифікація інститутів Європейського Союзу.
- •4. Принцип субсидіарності та пропорційності. .
- •5. Принцип інституційної рівноваги.
- •6. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •7. Правовий статус Європейського( це його повноваження в усіх сферах) Парламенту в системі органів єс.
- •7.1 Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту.
- •7.2 Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •7.3 Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •7.4 Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •7.5 Порядок прийняття спільних рішень Європейським Парламентам та іншими інститутами єс.
- •8. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •8.2. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •8.3. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •8.4. Основні функції та повноваження Європейської Комісії. Повноваження у сфері збору інформації.
- •8.5. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •8.6. Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •8.7. Участь Комісії єс у законодавчих процедурах та у бюджетному процесі єс.
- •9.Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •9.1. .Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •9.2. Структура Ради єс.
- •9.3. Комітет постійних представників.
- •9.4. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •9.5.Генеральний секретаріат.
- •9.6. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •9.7. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •10. Компетенція у сфері виконавчої влади.???
- •2)Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •3)Президент Європейської Ради.
- •4)Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •5)Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •6)Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •11. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •11.2 Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •13. Консультативні органи Європейського Союзу.
- •14. Економічний та соціальний комітет.
- •Тема 9 Судова система Європейського Союзу
- •1. Еволюція становлення судової системи єс.
- •2. Поняття та внутрішня побудова судової системи
- •3. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •3.1 Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •4. Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •5. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •6. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань (ст. 258–260 дфєс).
- •7.Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •8.Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •9. Правотворча діяльність Європейського Суду
- •10. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •11. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •12. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •13. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •14. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •15. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •16. Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10
- •Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •Заборона кількісних обмежень.
- •Заходи вибіркового та загального застосування.
- •Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •Свобода пересування непрацюючих осіб в єс.
- •16. Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс.
- •17. Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс.
- •18. Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс.
- •19. Принцип вільного руху послуг в рамках єс.
- •20. Правові засади вільного руху послуг в рамках єс.
- •21. Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •22. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •23. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в єс.
- •24. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •25. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •26. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс
- •27. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •28. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни
8. Договір про злиття 1965 року
Європейські спільноти — міжнародна організація, яку можна вважати попередницею сучасного Європейського Союзу.
У 1965 році Європейська спільнота з атомної енергії (ЄСАС або Євроатом), Європейська спільнота з вугілля та сталі (ЄСВС) таЄвропейська економічна спільнота (ЄЕС) підписали Договір про злиття (Брюссельський договір[1]), який почав діяти 1 липня 1967 року. Саме з того часу можна вести відлік існуванню Європейського Союзу. Згідно з договором, згадані організації створили єдину організаційну структуру. Комісія ЄЕС та Рада ЄЕС замінили Комісію та Раду Євроатома, а також Верховний орган і Раду ЄСВС. Організації залишались юридично незалежними, але управлялись спільними інституціями (до підписання угоди уже діяли спільні Європейська Парламентська Ассамблея і Суд Європейських Спільнот).
Європейські спільноти існували, фактично, до набуття чинності Маастрихтського договору про створення ЄС. ЄЕС перетворено у Європейську спільноту, яка стала одним із трьох стовпів Європейського Союзу. Брюссельський договір був скасований дещо пізніше, після підписання Амстердамського договору. ЄСВС припинило своє існування у 2002 році, адже договір про його утворення було розраховано на 50 років. Євроатом продовжив своє існування під урядуванням владних інституцій Європейського союзу.
9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.
25 березня 1957 року шість країн — Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди — підписали у Римі угоду про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Складовою частиною ЄЕС став Митний союз, створений 1 липня 1968 року. Сьогодні її членами є всі 27 країн — членів ЄС, і навіть Андорра, Монако, Сан-Маріно і Туреччина. На 2008 року частка ЄС світовому експорті оцінювався у 36,9 відсотка. У цьому експорт всередині союзу становить приблизно 67 відсотків загальноєвропейського експорту.
За всією ЄС, від Фінляндії до Мальти, немає внутрішніх економічних кордонів. Понад те, держави співдружності проводять єдину митну політику щодо до третіх країн. Процеси інтеграції почалися 1951 року після створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (>ЕСУС), У 1957 рокуЕСУС перетворюється на Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), а 1968 року у ньому створили митний союз. Історичним зразком для митного союзу ЄЕС було Німецьке митне об'єднання, створене 1834 року під тиском Пруссії. До нього увій-шли все карликові німецькі держави, крім Гамбурга іБремена. Митний союз став передумовою на формування економічного і валютного спілок всередині майбутнього ЄС. Шістьгосударств-основателей ЄЕС - Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди й Люксембург запровадили 1 липня 1968 року єдиний митний тариф для третіх країн.
Усі митні платежі та обмеження на торгівлю всередині «шістки» було заборонено. На відміну від зон вільної торгівлі (наприклад,Mercosur і Південній Америці) держави ЄЕС стали проводити єдину митну політику щодо до світу. Почався нелегкий процес узгодження митних положень держав співтовариства. Важливою віхою цьому шляху стало введення у 1988 року єдиного митного формуляра, що замінив 150 різних формулярів, які діяли одночасно у різних країнах ЄЕС. Після закінчення формування Єдиного економічного простору до 1 січня 1993 року у Європейському Союзі припинено митного контролю над потоком товарів між країнами-учасницями. З 1975 року всі мита надходять до бюджету ЄС. Німеччина перевела 2003 року близько 2,9 мільярдів євро. У міру розширення Європейського Співтовариства до митному союзу приєднувалися нові країни: 1 липня 1973 року Великобританія, Данія і Ірландія, 1 січня 1981 року Греція, 1 січня 1986 року Іспанія та Португалія, 1 січня 1995 року. Фінляндія, Австрія та Швеція.