
- •1. Розвиток європейської ідеї: проект Дюбуа, де Сюллі, Бентам, Куденхове-калергі та ін.
- •2. Історичні передумови становлення права єс
- •3. Основні етапи розвитку права єс
- •4. План Шумана- Моне та втілення в ньому ідеї єдиної Європи
- •5. Поняття та сутність «комунітарного методу» та його складові частини
- •6. Паризький договір 1951 року та створення Європейського обєднання вугілля та сталі
- •8. Договір про злиття 1965 року
- •9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.
- •10. Єдиний європейський акт 1986 року та реформа правових основ товариства
- •11.Маастристський договір 1992р. Та створення єс
- •12. Структура та правова природа єс згідно з Маастристським договором
- •13. Амстердамський договір 1997 року: причини підписання, порядок підготовки, та вступ в силу.
- •14. Зміни в правовому статусі Європарламенту та інших інститутів союзу
- •15. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццьського договору 2001 року.
- •16. Функціонування та розвиток права єс на сучасному етапі.
- •17. Лакаенська декларація та прийняття Європейським Конвентом проекту договору про запровадження Конституції для Європи 2004 року.
- •18. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •19. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •20. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •21. Ліквідація системи «трьох опор» та створення правопорядку єс.
- •1. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •2. Структура норм права Європейського Союзу.
- •3. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •Класифікація нормвідповідно до ступеня юридичної сили
- •Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •Класифікація норм за методами та способами здійснення іх приписів
- •4. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •5. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.
- •6. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •7. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;
- •Принцип верховенства права єс
- •Принцип прямої дії права єс
- •9. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •1. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •2. Система джерел права Європейського Союзу.
- •3 .Джерела первинного права єс:
- •4. Джерела вторинного права єс.
- •5.Юридична природа джерел вторинного права єс.
- •6. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
- •7. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
- •8. Директива як джерело вторинного права єс.
- •9.Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах.
- •10.Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •11.Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •12.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •13.Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •14.Міжнародний договір як джерело права єс.
- •15.Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •16.Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1. Поняття,структура та особливості інституційного механізму єс
- •2. Класифікація інститутів Європейського Союзу.
- •4. Принцип субсидіарності та пропорційності. .
- •5. Принцип інституційної рівноваги.
- •6. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •7. Правовий статус Європейського( це його повноваження в усіх сферах) Парламенту в системі органів єс.
- •7.1 Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту.
- •7.2 Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •7.3 Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •7.4 Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •7.5 Порядок прийняття спільних рішень Європейським Парламентам та іншими інститутами єс.
- •8. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •8.2. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •8.3. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •8.4. Основні функції та повноваження Європейської Комісії. Повноваження у сфері збору інформації.
- •8.5. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •8.6. Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •8.7. Участь Комісії єс у законодавчих процедурах та у бюджетному процесі єс.
- •9.Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •9.1. .Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •9.2. Структура Ради єс.
- •9.3. Комітет постійних представників.
- •9.4. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •9.5.Генеральний секретаріат.
- •9.6. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •9.7. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •10. Компетенція у сфері виконавчої влади.???
- •2)Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •3)Президент Європейської Ради.
- •4)Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •5)Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •6)Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •11. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •11.2 Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •13. Консультативні органи Європейського Союзу.
- •14. Економічний та соціальний комітет.
- •Тема 9 Судова система Європейського Союзу
- •1. Еволюція становлення судової системи єс.
- •2. Поняття та внутрішня побудова судової системи
- •3. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •3.1 Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •4. Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •5. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •6. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань (ст. 258–260 дфєс).
- •7.Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •8.Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •9. Правотворча діяльність Європейського Суду
- •10. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •11. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •12. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •13. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •14. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •15. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •16. Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10
- •Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •Заборона кількісних обмежень.
- •Заходи вибіркового та загального застосування.
- •Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •Свобода пересування непрацюючих осіб в єс.
- •16. Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс.
- •17. Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс.
- •18. Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс.
- •19. Принцип вільного руху послуг в рамках єс.
- •20. Правові засади вільного руху послуг в рамках єс.
- •21. Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •22. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •23. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в єс.
- •24. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •25. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •26. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс
- •27. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •28. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни
13. Консультативні органи Європейського Союзу.
До допоміжних інституцій Європейського Союзу, наділених дорадчо-консультативними функціями відносяться два наступних органи:
Соціально-економічний комітет (СЕК) створено 1958 року згідно з Договором про заснування Європейської Спільноти, щоб забезпечити представництво інтересів різних економічних і соціальних груп.
Комітет складається з 344 членів із 27 держав-членів ЄС, поділених на 3 групи: групи роботодавців, групи найманих працівників та групи інших інтересів. Остання група об'єднує представників секторів економічного та суспільного життя, що не входять до двох перших, а саме: організації ремісників, землеробів, малих підприємств, представників вільних професій, споживачів, захисників довкілля, організацій соціальної економіки (кооперативи, установи взаємного страхування), сімейні асоціації, організації з боротьби з обмеженнями працездатності та виключенням із суспільного життя, організації загального інтересу (неурядові організації), тощо. Члени ЄЕСК мають звання "радників". Вони призначаються на чотири роки Радою Міністрів Європейського Союзу з кандидатур, представлених країнами-членами, що їх у свою чергу пропонують організації громадянського суспільства, представлені на національному рівні. Комітет обирає з числа своїх членів Голову терміном на 2 роки. Комітет збирається 1 раз на місяць в Брюсселі.
Структура Комітету не є статичною, вона еволюціонує з оновленням, що відбувається кожні чотири роки, аби краще відображати еволюцію організованого громадянського суспільства в кожній країні-члені Союзу.
Завдання Соціально-економічного комітету полягає в тому, щоб давати поради Комісії й Раді, які зобов’язані консультуватися з ним щодо соціальних та економічних питань. Соціально-економічний комітет може також висловлювати свою позицію з власної ініціативи. Таким чином, Соціально-економічний комітет відіграє роль містка між Європейським Союзом та громадянами.
Комітет регіонів (КР) створений згідно з Договором про Європейський Союз, розпочав свою діяльність 1994 року. Він складається з 344 членів - регіональних і місцевих виборних представників від 27 країн, яких призначає Рада за пропозиціями країн-членів на чотирирічний термін. В процесі ухвалювання рішень з питань, що зачіпають місцеві й регіональні інтереси, як-от освіта, справи молоді, культура, охорона здоров'я, соціальне й економічне гуртування, консультації з Комітетом регіонів обов'язкові. Амстердамський договір(набув чинності в травні 1999 року) розширив коло цих питань, включивши до них охорону довкілля, розпоряджання коштами з Європейського соціального фонду, професійно-технічна освіта, транскордонна співпраця і транспорт. Крім того, Комітет регіонів може готувати висновки і з власної ініціативи.
В його складі діє 6 комісій з питань компетенції в наступних областях політики, заснованої на договорах ЄС:
Зайнятості, професійної підготовки, економічного і соціального згуртування, соціальна політика, охорона здоров'я:
Освіти і культури;
Навколишнього середовища, зміна клімату, енергетика;
Транспорту і транс-європейські мережі;
Цивільний захист та послуги спільних інтересів.
Комітет має 6 пелнарних засідань на рік.
До допоміжних органів, які здійснюють фінансово-економічні функції відносяться наступні:
1. Європейський інвестиційний банк (далі – ЄІБ). Допоміжна інституція, що здійснює на наднаціональному рівні управління в Європейському Союзі та за його межами фінансово-інвестиційну функцію. Створений у 1958 p., відповідно до Договору про Європейську економічне співтовариство, є юридичною особою і розміщується в Люксембурзі. Завдання банку - сприяти через ресурси ринку капіталів та використання власних ресурсів збалансованому й постійному розвиткові Спільного ринку в інтересах Співтовариства.
2. Європейський центральний банк. Функціонує в межах структури Європейської системи центральних банків, створення яких розпочалось після рішення Європейської ради щодо створення економічного та валютного союзу. Головним завданням є забезпечення цінової стабільності в зоні «євро».