- •1. Розвиток європейської ідеї: проект Дюбуа, де Сюллі, Бентам, Куденхове-калергі та ін.
- •2. Історичні передумови становлення права єс
- •3. Основні етапи розвитку права єс
- •4. План Шумана- Моне та втілення в ньому ідеї єдиної Європи
- •5. Поняття та сутність «комунітарного методу» та його складові частини
- •6. Паризький договір 1951 року та створення Європейського обєднання вугілля та сталі
- •8. Договір про злиття 1965 року
- •9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.
- •10. Єдиний європейський акт 1986 року та реформа правових основ товариства
- •11.Маастристський договір 1992р. Та створення єс
- •12. Структура та правова природа єс згідно з Маастристським договором
- •13. Амстердамський договір 1997 року: причини підписання, порядок підготовки, та вступ в силу.
- •14. Зміни в правовому статусі Європарламенту та інших інститутів союзу
- •15. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццьського договору 2001 року.
- •16. Функціонування та розвиток права єс на сучасному етапі.
- •17. Лакаенська декларація та прийняття Європейським Конвентом проекту договору про запровадження Конституції для Європи 2004 року.
- •18. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •19. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •20. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •21. Ліквідація системи «трьох опор» та створення правопорядку єс.
- •1. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •2. Структура норм права Європейського Союзу.
- •3. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •Класифікація нормвідповідно до ступеня юридичної сили
- •Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •Класифікація норм за методами та способами здійснення іх приписів
- •4. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •5. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.
- •6. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •7. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;
- •Принцип верховенства права єс
- •Принцип прямої дії права єс
- •9. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •1. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •2. Система джерел права Європейського Союзу.
- •3 .Джерела первинного права єс:
- •4. Джерела вторинного права єс.
- •5.Юридична природа джерел вторинного права єс.
- •6. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
- •7. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
- •8. Директива як джерело вторинного права єс.
- •9.Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах.
- •10.Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •11.Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •12.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •13.Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •14.Міжнародний договір як джерело права єс.
- •15.Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •16.Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1. Поняття,структура та особливості інституційного механізму єс
- •2. Класифікація інститутів Європейського Союзу.
- •4. Принцип субсидіарності та пропорційності. .
- •5. Принцип інституційної рівноваги.
- •6. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •7. Правовий статус Європейського( це його повноваження в усіх сферах) Парламенту в системі органів єс.
- •7.1 Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту.
- •7.2 Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •7.3 Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •7.4 Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •7.5 Порядок прийняття спільних рішень Європейським Парламентам та іншими інститутами єс.
- •8. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •8.2. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •8.3. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •8.4. Основні функції та повноваження Європейської Комісії. Повноваження у сфері збору інформації.
- •8.5. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •8.6. Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •8.7. Участь Комісії єс у законодавчих процедурах та у бюджетному процесі єс.
- •9.Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •9.1. .Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •9.2. Структура Ради єс.
- •9.3. Комітет постійних представників.
- •9.4. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •9.5.Генеральний секретаріат.
- •9.6. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •9.7. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •10. Компетенція у сфері виконавчої влади.???
- •2)Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •3)Президент Європейської Ради.
- •4)Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •5)Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •6)Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •11. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •11.2 Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •13. Консультативні органи Європейського Союзу.
- •14. Економічний та соціальний комітет.
- •Тема 9 Судова система Європейського Союзу
- •1. Еволюція становлення судової системи єс.
- •2. Поняття та внутрішня побудова судової системи
- •3. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •3.1 Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •4. Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •5. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •6. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань (ст. 258–260 дфєс).
- •7.Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •8.Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •9. Правотворча діяльність Європейського Суду
- •10. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •11. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •12. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •13. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •14. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •15. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •16. Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10
- •Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •Заборона кількісних обмежень.
- •Заходи вибіркового та загального застосування.
- •Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •Свобода пересування непрацюючих осіб в єс.
- •16. Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс.
- •17. Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс.
- •18. Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс.
- •19. Принцип вільного руху послуг в рамках єс.
- •20. Правові засади вільного руху послуг в рамках єс.
- •21. Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •22. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •23. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в єс.
- •24. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •25. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •26. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс
- •27. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •28. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни
9.3. Комітет постійних представників.
Істотну роль в організації роботи Ради ЄС відіграє Комітет постійних представників - Корепер, що складається з послів держав-членів при ЄС (Корепер II) та їхніх заступників (Корепер І). Тоді як Корепер II готує засідання Ради ЄС із загальних питань та економіки й фінансів, на Корепер І припадає підготовка засідань Ради ЄС з решти питань.
Слід зазначити, що Корепер не є інституцією Європейського Союзу, а лише структурним підрозділом Ради ЄС, що займається підготовчою роботою і який не має власних повноважень та не наділений правом ухвалювати рішення.
Корепер спрямовує та координує діяльність численних робочих груп національних експертів - первинної ланки узгодження законодавчих пропозицій Комісії.
9.4. Спеціальні комітети та робочі групи.
Спеціальні Комітети Ради
Політичний
Координаційний комітет зі співробітництва у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах
Стратегічний комітет з питань імміграції, зовнішніх кордонів та надання політичного притулку
Комітет з сільського господарства
Економічний і фінансовий комітет
Комітет по зайнятості
Комітет у справах світової організації торгівлі
9.5.Генеральний секретаріат.
На всіх трьох рівнях своєї діяльності (Ради ЄС, Кореперу, робочих груп) Рада ЄС спирається на технічну допомогу постійно діючого Генерального секретаріату. Генеральний Секретаріат діє під керівництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, якому допомагає заступник Генерального Секретаря, що відповідальний за діяльність Генерального Секретаріату. Генеральний Секретар та його заступник призначається Радою на підставі одноголосного рішення.
9.6. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
Згідно з установчими договорами, голосування в Раді ЄС може відбуватися простою більшістю, кваліфікованою більшістю чи за правилом одностайності. Голосування простою більшістю голосів застосовують дуже рідко, при вирішенні деяких процедурних та технічних питань другорядного характеру.
Слід зазначити, що на противагу класичному в міжнародних відносинах принципу «одна держава - один голос», кожна держава-учасниця ЄС володіє певною кількістю голосів у залежності від її демографічної та економічної значимості.
Рада Європейського Союзу, як і Європейський парламент, працює в сесійному порядку. Однак, оскільки членами Ради виступають міністри урядів держав-членів, його сесії не можуть продовжуватися тривалий час. Протягом року проходять в середньому 100 сесій Ради в різних формаціях; кожна сесія триває, як правило, один день (рідше два дні). Кількість сесій Ради та дати їх проведення визначаються заздалегідь, у програмі країни-голови, розрахованої на термін його повноважень (шість місяців).
Кворум на засіданнях Ради становить більшість від його облікового складу (тобто 15 з 27), причому один член Ради може делегувати своє право голосу іншому члену (така можливість використовується дуже рідко).
Одностайність в Раді припускає, що проект рішення отримав підтримку з боку всіх його членів. Голосування, тим не менш, не проводиться: документ вважається схваленим, якщо ніхто з присутніх на засіданні міністрів не виступив проти. У зв'язку з тим що одностайність (de facto консенсус) дає можливість державам-членам через власних міністрів накладати вето на проекти, даний спосіб прийняття рішень поступово замінюється іншим, більш гнучким і ефективним - кваліфікованою більшістю.
Особливість кваліфікованої більшості в Раді полягає в тому, що воно враховує дуалістичну (двоїсту) природу організації Європейський Союз: об'єднання держав і союз народів. Відповідно для прийняття рішення в даному випадку необхідно виконати дві основні умови:
- Проект повинні підтримати абсолютна більшість членів Ради (тобто 15 з 27), а з деяких питань - 2/3 (тобто 15 з 27) * (68);
- "За" повинно бути подано не менше 255 з 375 так званих зважених голосів.
Крім одноголосності (консенсусу) і кваліфікованої більшості Раді відомий і такий спосіб прийняття рішень, як проста більшість (більшість від облікового складу). Він використовується, в основному, для прийняття процедурних рішень * (69).