4. Джерела вторинного права єс.

Під вторинним правом ЄС розуміється сукупність правових актів, які приймаються правовими інститутами й іншими органами співтовариств та підставі джерел первинного права. Відповідно до ст. 89 Договору про ЄС загалом таких актів існує п'ять: регламент, директива, рішення, рекомендації та висновки. Поняття «вторинне законодавство» не закріплено в положеннях установчих договорів ЄС, його використовують у наукових працях, документах і матеріалах Європейської Комісії та інших інститутів Європейського Союзу, і, з загальнотеоретичної точки зору, вживають у найширшому значенні, включаючи до неї як нормативно-правові акти, так і інші акти, видані інститутами ЄС.  Нормативно-правові акти вторинного законодавство за своїм походженням є наднаціональними, оскільки приймаються наднаціональними органами ЄС, на відміну від установчих договорів та міжнародних угод, які є міждержавними актами.  Основними рисами нормативно-правових актів вторинного законодавства є: його верховенство по відношенню до національних правових норм, пряма дія (хоча й різного роду), інтегрованість у національне право та забезпеченість юрисдикційним захистом.

Таким чином, характерною ознакою вторинного законодавства є те, що воно складається з актів певної юридичної форми – регламентів, директив, рішень, рекомендацій та висновків. Однак труднощі його розуміння пов’язані з тим, що однакові за видовими ознаками акти вторинного законодавства можуть розрізнятися: за наявністю або відсутністю норм права; за способом прийняття (із застосуванням відповідної законодавчої процедури, що закріплена в установчих договорах або іншої процедури прийняття акта, що передбачена у Правилах процедур інститутів ЄС); за суб’єктами прийняття (акти Європарламенту та Ради ЄС або окремих інститутів ЄС); за функціональним призначенням (спрямовані на уніфікацію, гармонізацію, імплементацію, доповнення або зміну окремих положень іншого законодавчого акта, забезпечення єдиних умов втілення в життя (виконання) інших законодавчих актів).

5.Юридична природа джерел вторинного права єс.

Незважаючи на своє другорядне становище стосовно юридичної чинності, вказані документи виступають найбільш динамічним компонентом правової системи ЄС.

Регламент призначений для загального застосування. Він є обов'язковим в усіх його частинах і підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах. Регламенти вирішують головні питання діяльності співтовариств, служать основою правового регулювання їхньої діяльності. Ознаки: пряма дія, поширюється на ЄС, адресований всім країнам держав-учасниць. Він не має міжнародно-правову природу.

Директива – це правовий акт ЄС, який адресований одній або декільком державам – членам ЄС і основною метою її прийняття є досягнення державою певного результату, який зазначається в Директиві, при цьому способи і методи держава обирає самостійно.

Директива є обов’язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів. + пряма і непряма дія. Підзаконно-правоаий акт,

Рішення також є юридично обов’язковим актом інститутів ЄС, однак воно має інше призначення, ніж регламент або директива. Ознаки: пряма дія, поширюється на ЄС, адресований певній країні -учасниці.