
- •1. Розвиток європейської ідеї: проект Дюбуа, де Сюллі, Бентам, Куденхове-калергі та ін.
- •2. Історичні передумови становлення права єс
- •3. Основні етапи розвитку права єс
- •4. План Шумана- Моне та втілення в ньому ідеї єдиної Європи
- •5. Поняття та сутність «комунітарного методу» та його складові частини
- •6. Паризький договір 1951 року та створення Європейського обєднання вугілля та сталі
- •8. Договір про злиття 1965 року
- •9. Дострокове створення митного союзу в рамках європейських економічних співтовариств 1968р.
- •10. Єдиний європейський акт 1986 року та реформа правових основ товариства
- •11.Маастристський договір 1992р. Та створення єс
- •12. Структура та правова природа єс згідно з Маастристським договором
- •13. Амстердамський договір 1997 року: причини підписання, порядок підготовки, та вступ в силу.
- •14. Зміни в правовому статусі Європарламенту та інших інститутів союзу
- •15. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццьського договору 2001 року.
- •16. Функціонування та розвиток права єс на сучасному етапі.
- •17. Лакаенська декларація та прийняття Європейським Конвентом проекту договору про запровадження Конституції для Європи 2004 року.
- •18. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •19. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •20. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •21. Ліквідація системи «трьох опор» та створення правопорядку єс.
- •1. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •2. Структура норм права Європейського Союзу.
- •3. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •Класифікація нормвідповідно до ступеня юридичної сили
- •Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •Класифікація норм за методами та способами здійснення іх приписів
- •4. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •5. Поняття, ознаки та зміст принципів права єс.
- •6. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •7. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;
- •Принцип верховенства права єс
- •Принцип прямої дії права єс
- •9. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •1. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •2. Система джерел права Європейського Союзу.
- •3 .Джерела первинного права єс:
- •4. Джерела вторинного права єс.
- •5.Юридична природа джерел вторинного права єс.
- •6. Регламент в системі джерел вторинного права єс.
- •7. Поняття, риси та порядок дії регламенту в праві єс.
- •8. Директива як джерело вторинного права єс.
- •9.Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах.
- •10.Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •11.Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •12.Прецедентне право Європейського Союзу.
- •13.Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •14.Міжнародний договір як джерело права єс.
- •15.Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •16.Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1. Поняття,структура та особливості інституційного механізму єс
- •2. Класифікація інститутів Європейського Союзу.
- •4. Принцип субсидіарності та пропорційності. .
- •5. Принцип інституційної рівноваги.
- •6. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •7. Правовий статус Європейського( це його повноваження в усіх сферах) Парламенту в системі органів єс.
- •7.1 Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту.
- •7.2 Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •7.3 Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •7.4 Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •7.5 Порядок прийняття спільних рішень Європейським Парламентам та іншими інститутами єс.
- •8. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •8.2. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •8.3. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •8.4. Основні функції та повноваження Європейської Комісії. Повноваження у сфері збору інформації.
- •8.5. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •8.6. Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •8.7. Участь Комісії єс у законодавчих процедурах та у бюджетному процесі єс.
- •9.Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •9.1. .Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •9.2. Структура Ради єс.
- •9.3. Комітет постійних представників.
- •9.4. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •9.5.Генеральний секретаріат.
- •9.6. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •9.7. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •10. Компетенція у сфері виконавчої влади.???
- •2)Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •3)Президент Європейської Ради.
- •4)Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •5)Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •6)Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •11. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •11.2 Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •13. Консультативні органи Європейського Союзу.
- •14. Економічний та соціальний комітет.
- •Тема 9 Судова система Європейського Союзу
- •1. Еволюція становлення судової системи єс.
- •2. Поняття та внутрішня побудова судової системи
- •3. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •3.1 Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •4. Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •5. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •6. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань (ст. 258–260 дфєс).
- •7.Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •8.Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •9. Правотворча діяльність Європейського Суду
- •10. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •11. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •12. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •13. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •14. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •15. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •16. Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10
- •Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •Заборона кількісних обмежень.
- •Заходи вибіркового та загального застосування.
- •Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •Свобода пересування непрацюючих осіб в єс.
- •16. Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс.
- •17. Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс.
- •18. Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс.
- •19. Принцип вільного руху послуг в рамках єс.
- •20. Правові засади вільного руху послуг в рамках єс.
- •21. Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •22. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •23. Обмеження та винятки з принципу вільного руху послуг в єс.
- •24. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •25. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •26. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс
- •27. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •28. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни
19. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
Лісабонський договір було підписано після шести років дискусій між державами-членами ЄС щодо реформ, потрібних для протистояння викликам 21 століття.Основною метою була заміна Конституції Євросоюзу, яка хоч була підписана, але так і не набрала чинності, а також внесення змін до діючих угод Євросоюзу в контексті реформування системи управління ЄС.
Хронологія ухвалення засадничих для ЄС договорів – від самого
створення Європейських спільнот до набуття чинності Лісабонським договором – така.
1952: Паризький договір про заснування Європейської спільноти з
вугілля та сталі 1957: Римські договори про заснування Європейської економічної
спільноти та Євроатома1986: Єдиний європейський акт1992: Маастрихтський договір 1997: Амстердамський договір 2001: Ніццький договір 2004, 29 жовтня: Підписання Договору про запровадження Конституції для Європи 2005, травень - червень: Франція та Нідерланди на референдумі голосують проти цього Договору 2007, 13 грудня: Підписання Лісабонського договору 27 державами-членами ЄС 2007 - травень 2009: Лісабонський договір ратифікують парламенти 26 з 27 держав-членів ЄС 2008, 12 червня: В Ірландії пройшов референдум зі схвалення Лісабонського договору, на якому громадяни цієї країни висловилися проти ратифікації. 2009, 19 червня: Європейська Рада ухвалює компромісне рішення, покликане вивести процес набуття Лісабонським
договором чинності із глухого кута. Домовлено, що до складу Європейської Комісії продовжуватиме входити по одному представнику від кожної держави-члена ЄС. Голови держав та урядів підписали юридично зобов’язальні гарантії щодо конкретних сфер, які було визначено ірландським урядом, а саме сфер: оподаткування, права на життя, освіти і родини, традиційної політикиа військового нейтралітету Ірландії. Домовлено про включення цих гарантій до Лісабонського договору після набуття ним чинності через спеціальний протокол. Також було ухвалено Офіційну декларацію щодо важливості прав працівників та державних служб. 2009, 2 жовтня: В Ірландії проходить повторний
референдум, на якому виборці схвалюють Лісабонський договір. 2009, 1 грудня: Лісабонський договір набуває чинності
20. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
Лісабонський договір (Договір реформування) – це нова базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу. Офіційне підписання Лісабонського договору відбулося 13 грудня 2007 року. Він набув чинності 1 грудня 2009 року.
Основною метою створення Лісабонського договору була заміна конституції Євросоюзу, що так і не вступила в чинність.
Концептуальним положення Лісабонського договору є те, що ЄС набуває власної правосуд*єктності Це означає, що Єс може від свого імені укладати між нар. Догов. У всіх сферах своєї компетенції у тих випадках, якщо це передб. Статутними догов. ЄС, цього вимагає досягнення цілей визначених у договорах, цього вимагає юридично обов*язкові документи ЄС, цей договір може вплинути на загальні правила а бо змінити їх.
Договір передбачає запровадження: посади Президента Європейської Ради, який обиратиметься строком на два з половиною роки (з правом на одне повторне обрання), головуватиме на її засіданнях, забезпечуватиме ефективність та послідовність роботи; посади Верховного представника Європейського Союзу з зовнішніх справ та безпекової політики з адміністративними повноваженнями - з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені, який стане також одним із віце-президентів Єврокомісії; трьох додаткових посад генеральних адвокатів в Європейському Суді, з яких одну буде займати представник Польщі, що було зроблено за вимогою останньої; загальної енергетичної політики та реалізацію загальної стратегії боротьби з глобальним потеплінням, надання солідарної допомоги одному або декільком членам на випадок терористичних атак або стихійних лих.
Зміну: кількості членів Колегії Європейських Комісарів - (складу Європейської Комісії). На даний період - по одному Комісару від кожної з 27-и держав-членів ЄС, за новим договором від 2014 року - кількість Комісарів відповідатиме двом третинам кількості країн Союзу. кількості депутатів Європарламенту, яка визначається за коефіцієнтом від кількості населення країн-членів, зменшує її з 785 до 750, починаючи з 2009 року (після виборів до Європарламенту);системи 6-місячного президентства в Радах міністрів ЄС; системи підрахунку голосів в Раді міністрів ЄС; системи голосування, яка поширюється на 50 додаткових сфер, включаючи поліцейське і юридичне співробітництво, боротьбу проти тероризму, освіту, економічну політику. статусу Європейської групи - стає офіційним органом ЄС, який буде наділений функцією координації економічної політики країн-членів єврозони;перетворює Раду ЄС та Європейський Центральний Банк в офіційні інституції.
Посилення:ролі Європарламенту та національних парламентів - зокрема, у вирішенні загальноєвропейських питань, а національним парламентам вперше надано право ролі Президента Єврокомісії;владних повноважень Європейських керівних інституцій у вирішенні питань безпеки, боротьби зі зміною клімату та міграційних проблем;захисту фундаментальних прав громадян ЄС - перехресне посилання на Хартію фундаментальних прав (де визначено обов'язковість дотримання прав людини), яке, однак, не буде діяти для Великобританії, яка побоюється посилення впливу ЄС в питаннях соціального захисту.