86. Уставна земська грамота Київської землі 1507

Причини ухвалення. Прохання про підтвердження земських прав йшло не від одного класу, а від всього населення землі. Все вільне населення землі є однією юридичною особою — «землею», яка має свої загальні земські права.

Уставна земська грамота мешканцям Київської землі 1507 року була впереше надана королем польським і великим князем литовським Сигізмундом Першим для ухвалення попередніх прав і привілеїв. Зміст. Основний зміст – 33 артикули. зміст основних артикулів - норми цивільного, кримінального та процесуального права розкидані по всьому тексту, а іноді об’єднані в одному артикулі. Структуру Уставних земських грамот визначають так: вступ, основний зміст, закінчення. У вступі зазначають:•Ім’я, повний титул господаря держави, який ухвалює Уставну земську грамоту;•Імена осіб, на прохання яких надаються устави;•Формальні причини надання земських уставів;•Підтвердження попередніх листів привілеїв, прав, вольностей, починаючи з Вітовта. Закінчення складається з затвердження тексту Утставної земської грамоти великим князем, членами Пани-ради, місцевими урядовцями та канцлером ВКЛ. Основний зміст Норми кримінального права, що містилися в уставних грамотах, розвивали положення Руської Правди і Судебника Казимира 1468 року. Принцип непричетності до злочину невинної сім'ї злочинця, закріплений у Київській уставній грамоті, свідчить, що кримінальне право епохи уставних земських грамот XIV-XV століть є значним прогресом порівняно з крим. правом періоду виключного панування приватного відшкодування,коли кожен злочин розглядався з точки зору сімейних інтересів потерпілого, а не з позиції інтересів і загальних, представником яких є держава. Київська грамота знала два важливих види політичних злочинів — верховна і земська зрада. Державні злочинці підлягали смертній карі, поєднаній з конфіскацією майна. За Київською грамотою смертна кара в той час застосовувалася ще у двох випадках: страті підлягав злодій, пійманий на місці злочину, і злодій, який не міг відшкодувати потерпілому ціни вкраденого. уставні грамоти не встановлювали ще смертної кари за вбивство. Про це більш чітко зазначено вже в Литовському Статуті. Значення. Крім Судебника Казимира 1468 року та деяких спеціальних ухвал, грамоти були майже єдиними до видання Литовського Статуту пам'ятками, де були вміщені норми цивільного, кри-мінального і процесуального права — норми, якими уставні грамоти в окремих випадках значно багатші за Судебник. За допомогою уставних земських грамот охоронялися древньоруські порядки і загальні норми звичаєвого права, на деякий час було відстрочено засилля польського права.

87. Устава на волоки 1557 Ухвалена Сигізмундом-Августом у 1 квітні 1557 року. Ініціаторо була дружина Бона. Причини: Унаслідок посилення експлуатації селян і загарбання їхніх земель зростала кількість зубожілих, недієздатних виробників. Панівний клас шукав шляхів збільшення доходів від своїх маєтків насамперед за рахунок експлуатації селянства. Аграрна реформа 1557р., мала на меті вирішити це питання.Вона мала своїм завдання проведення глибоких перетворень у сфері аграрних відносин. Устава складалась із 49 артикулів, не пов’язаних між собою внутрішнім змістом. Устава –конституція, волока – міра земельної площини. Зміст - Устава поділяла ділянку зелміл на три поля по 11 моргів у кожному – загалом 33 морги, або одна волока (1 волока = 22 га);

На 20р закріпила земельну реформу. Взято на обліки землі, дано грошову оцінку землям, прийнято уставу на волоки (49 артикулів перетв на 57). В уставі було зазначено скільки надавати платню всім категоріям населення, держ чиновникам не гроші, а земельні наділи, Починаючи від путних бояр і закнічуюючи лісниками і боярами. Були вміщенні покарання за злочини- проти природи ( за порубку лісв, рушіння бортів, браконьєрство рибне і звірине, порушення ставків - реформа заторкнула не лише селянські землі, а й міські. Міщанам установлювалися чіткі розміри та види податків, за межі яких уряд не мав права виходити.Значення: За своїми соціально-економічними наслідками "Устава на волоки" мала двоїсте значення. Вона остаточно ліквідовувала залишки прав власності вільних селян на землю і перетворювала їх на власників панських наділів. Запровадження панщини сковувало ініціативність та підприємливість працівника, вело до занепаду селянського господарства. В той же час використання праці залежного селянина, забезпеченого тягловою силою й сільськогосподарським реманентом, супроводжувалося піднесенням фільваркового господарства.

88. Статут ВКЛ 1529 року Найбільшим здобутком у процесі систематизації права у ВКЛ стало укладення в XVI ст. трьох (редакцій) Литовських статутів. В основу цієї кодифікації було покладено принципи дотримання суверенності держави, єдності права, рівності перед законом (хоча саме право визнавало неоднакову правоздатність для різних категорій людей) і пріоритету писаних законів.Статути вважаються ожними з найдосконаліших періоду Ренесансу в Європі. Якщо ми хочемо бути вільними, ми маємо бути рабами закону. передумови: Ініціатива видання І Литовського статуту належала шляхті, представники якої на сеймі 1514 року подали великому князеві литовському прохання «дарувати» писані закони, в яких знайшли би відображання їхні права і привілеї.Джерела.: адміністративна і судова практика державних органів, звичаєве право, норми писаного права, викладені у Судебнику 1468 року і у раніше виданих грамотах. норми Руської Правди, православного і католицького церковного права, а також окремі норми польського права, які були перероблені і пристосовані до умов феодалізму та місцевих потреб. Статут 1529 р. був першим у Європі систематизованим зводом законів різних галузей права. У ньому були закріплені юридичні права великих землевласників, крім того вміщував норми цивільного, крим і ін. галузей права. Був написаний слов’янською на півуставною мовою. Структура: 13 розділів, 282 статті. 1 -3 норми конституційного права та принципіальні положення інш галузей права, в 4 та 5 — шлюбно-сімейне та спадкове, 6 — процесуальне, в 7— кримінальне, 8 — земельне, 9 — лісне та мисливське, 10 — цивільне, 11-13 — кримінальне та процесуальне право. Зміст: У Статуті були юридично закріплені основи суспільного та державного ладу, правове становище населення, порядок утворення, склад та повноваження деяких органів державного управління.Він забезпечував правову охорону прав і привілеїв стану шляхти й особливо верхівки класу феодалів - магнатів, обмежував права простих вільних людей і закріплював безправ'я людей залежних і так званої челяді невільної. Перший Литовський Статут послужив міцною основою для розвитку наступного законодавства і був головним джерелом при підготовці Статуту 1566 року. Значення та наслідки: Соціально-економічні зміни, що відбувалися в середині XVI ст., викликали необхідність унесення змін до законодавства. До таких змін у першу чергу варто віднести зростання і зміцнення феодальної власності, посилення феодального гніту селян та їх обезземелювання внаслідок створення фільварків. Упродовж тривалого часу діяли старі норми права, що викликало критику різних прошарків шляхти. Велике невдоволення чинним правом висловлювали середня шляхта і "нові" великі феодали, тому що право не відображало реального економічного й політичного значення цієї частини шляхетського стану держави.

89 Другий Литовський статут було уведено в дію з березня 1566 року. Він не лише відбив нагромаджені за чверть століття соціальні зміни, але й засвідчив зрослий рівень кодифікаторської техніки Згідно з привілеєм Люблінської унії 1569 року, Другий Статут зберігав силу чинного законодавства на від”єднаних від Великого князівства та інкорпорованих до Корони Польської українських землях, де з плином часу отримав напівофіційну назву Волинського Статуту (або “волинського права”). Усупереч вказівкам цілої низки сеймових постанов, Волинський Статут жодного разу не був надрукований і поширювався лише у рукописних копіях. Структура : 14 розділів, кожний з який поділяється на статті (артикули- їх 367). У 1 норми, що проголошують основні принципи права Великого князівства, а також норми, що відносяться до державного права й державних злочинів, 2 - норми, що відносяться до оборони земської, 3 - норми про права шляхти, 4 - про суддів і суди, 5 - норми сімейно-шлюбного права, 6 - про інститут опіки, 7- про записи і продажі, 8 – спадкові, 9 - про земельні суперечки, 10 - про лісові промисли, 11 - про насильства і злочини проти шляхти, 12- про злочини проти простих людей, 13 - про майнові злочини, у 14 – про злочини іншого характеру, зокрема, про ”вивід” феодально-залежних селян. Зміст:У цілому правові норми, викладені у Статуті 1566 р., відбивали коло правовідносин того часу і цілком забезпечували державно-правовий захист інтересів стану феодалів. До найбільш важливих норм, викладених в Статуті, відносяться норми державного права. Вони визначали територію держави, порядок утворення й діяльності державних органів, права і привілеї панівного стану. Статут 1566 р. законодавчо закріпив привілеї і чільну роль великих феодалів у державі. до участі в обмеженні влади Великого князя залучався й сейм. Питання оголошення війни, встановлення податків і прийняття нових законів не можуть вирішуватися Великим князем із пани-радою келейно, а повинні вирішуватися тільки на загальному сеймі. Значення- 2Литовський Статут 1566 р. радикально реформував усю систему органів влади й управління, остаточно утвердивши ідею самоврядної і шляхетської держави, зближеної в типі основних політичних структур із Польським королівством. Другий Статут продемонстрував високий рівень системної правничої думки. Це розуміла й політична еліта Великого князівства Литовського, яка вважала, що її країна дуже урочиста та гарна.

90. Статут ВКЛ 1588 року Готуввався канцлером РП Яном Салегою. Це був найбільш досконалий статутФормально дія Нового Литовського Статуту не поширювалася на українську територію, але поступово Третьому Статутові вдалося витіснити звідси попередній – Другий . Це був перщйи друкований збірник законодавства. На польських землях не діяв. Діяв на л/у ло 1840, на п/у до 1841р. Був джерелом права в РосІмп. Структура та зміст : 14 розділів, 488 статті. У 1 розділ включені різноманітні за своїм характером норми, які можна поділити на дві групи: норми, що стосуються основних положень, і норми, що визначають покарання за державні злочини. 2 розділ - норми, що регулюють виконання військового обов'язку шляхтою. 3 –про вольності шляхетські розмноження вкл. 4 – про суддів і суди, 5 – про відправу посагу і віно, 6-про опіку, 7-про записи і продажі, 8 – про тестаменти, 9 про подкоморних у повітах, про права земельні, межі та границі, 10 про пущу, лови, дерево бортне..., 11 про ґвалт, 12 про кримінальщину для людей прстих, 13 Зокрема, проголошувалася недоторканість кордонів Великого про грабежі та наїзди, 14 – про злодійство всякго стану.. у Статут 1588 р. була включена стаття про кримінальну відповідальність шляхтича за убивство простої людини, статут чітко встановлює смертну кару та компенсації за навмисне вбивство та матеріальне покарання за ненавмисне вбивство. Статут 1588 року визнає кримінальну відповідальність для осіб віком від 16 років, а також виділяє просту та складну співучасть у злочині. За умови простої співучасті Статут ВКЛ 1588 р. встановлює рівну відповідальність учасників, а за складної співучасті - поділяє покарання для виконавців, посібників і підбурювачів. Литовський Статут 1588 р. закріплює розподіл влади у ВКЛ на законодавчу (сейм), виконавчу (великий князь, адміністрація) та судову (трибунал, виборні незалежні суди), а також зобов'язує дотримуватися рівності для християн-католиків і православних. Значення : що він законодавчо оформив збереження Великого князівства Литовського як самостійної держави всупереч акту Люблінської унії. Укладачі Статуту не внесли у нього жодної норми, що могла б бути використана на шкоду державній самостійності ВКЛ. Видання Статуту 1588 р. мало винятково важливе значення для подальшого розвитку права не тільки в Україні, але й у Білорусії та Литві. Він був важливим кроком по шляху розвитку правової думки і відбивав зміни, що відбулися в економічному розвитку. Статут був написаний і видрукуваний друкарським способом староукраїнською мовою, що робило його зрозумілим усьому населенню. Литовський Статут був діючим законом до 1840 року.

91. Жалована грамота короля Казимира 1457року, зміст та значення

Повна назва: Жалувана грамота короля Казимира литовсько-руському, жмутському духовенству, дворянству, лицарям, шляхті, боярам і мечникам – 1.05.1457 р. Це перший загальноземський нормативно-правовий акт, який поширювався на всі стани населення. Зміст - Складається із 15 артикулів (статтей), їм передував вступ де міститься звернення «в ім'я Боже». У вступі пояснювалося, чому ця грамота ухвалена (для того, щоб показати вірність всім своїм підданим). У вступі: 1.Цією грамотою в політичних, соціальних правах православне шляхетство й духовенство прирівнювалось до католицького шляхетства й духовенства. 2.Цією грамотою права литовського, українського, білоруського шляхетства зрівнюється з правами польської шляхти 3.Великий князь литовський зобов’язувався охороняти і примножувати ті землі, які він отримав разом із владою. Зобов’язується не давати іноземцям державних посад у ВКЛ; охороняти маєтності тих шляхтичів, коли вони відбували навчання або військову службу закордоном. За це він вимагав від них безмежної вірності. За артикулом 10: Вдови, дочки, сестри померлого шляхтича мали право на одруження без дозволу князя і його намісників. Артикул 13:Шляхтичам надавалося право, а не обов’язок, суду над своїми підлеглими та залежними. Якщо він відмовлявся від суду, то судити повинні були княжі судді.Шляхта була шанованою. Історичне значення - Всі наступні князі, які отримали престол, повинні були підтвердити положення цієї жалуваної грамоти, могли їх розширити, але не зменшити. Закріплена юридична конструкція принципу індивідуальної відповідальності за вчинене правопорушення. Вперше у вітчизняній нормотворчій практиці сформульований принцип презумпції невинуватості.

92. Любл. унія 1569 р. Зміст та положення угоди - Любл. унія завершила процес Об'єднання двох держав, що розпочався з укладення Кревської унії I (85 р. За Люблінською унією Польське королівство та Велике князівство Литоовське об'єднувалися в єдину федеративну державу - РП (буквально- республіка) з виборним королем, загальним сеймом і сенатом, єдиною зовнішньою політикою. Литовська, укр та польська шляхта зрівнювалися в правах і набували права володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Ліквідувалися митні кордони, вводилася єдина грошова одиниця. ВКЛ, як і Польське королівство, залишалося самостійним політичним організмом зі своєю вищою адміністрацією, власною скарбницею, військом, судово-правовою системою. Платою за державну суверенність, що вдалося зберегти знесиленому Великому князівству Литовському, стали українські землі, які переходили під юрисдикцію Польської корони. Ще перед підписанням унії польський сейм, використовуючи підтримку литовської та укр. шляхти, яка була невдоволена пануванням великих землевласників у Великому князівстві Литовському та намагалась одержати такі ж права, як і польська шляхта, санкціонував акти короля Сигізмунда II Августа про відторгнення від Литви і приєднання до Польщі ряду укр. земель. Українські землі у складі Польщі увійшли до шести нових воєводств: Руського (з центром у Львові), Белзького, Волинського (з центром у Луцьку), Київського, Подільського (з центром у Кам'янці), Брацлавського (з центром у Брацлаві). Наслідки та значення Любл. унія була важливою історичною подією, яка мала суперечливі наслідки для долі України.Негативні наслідки. а) посиленню польської експансії на українські землі, наступу католицизму; б) полонізації укр. знаті; в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., який увів 20-річний термін піймання селян-утікачів і надав право шляхтичам самим установлювати всі повинності, розпоряджатися селянським життям і майном. До позитивних наслідків унії можна віднести: а) зближення укр. земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру; б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку укр. національної самосвідомості; за відсутності держави культура залишалася єдиною сферою, у якій українці могли захистити свою самобутність

93. Ординація В.З., сейм у Варшаві 28 квітня (8 травня за н. ст.) 1638 р. ухвалив так звану "Ординацію В.З.". Зміст - У відповідності з нею, козацький реєстр скорочувався до 6 тисяч реєстровців. Усі вони мали увійти до шести реєстрових полків. Тих же козаків, котрі не потрапляли до реєстру, сеймова постанова перетворювала "на селянський простолюд". Козакам-реєстровцям дозволялось селитись лише на королівщинах у Черкаському, Корсунському та Чигиринському староствах. Спеціальна комісія, яку мали створити по завершенню сеймових засідань, повинна була визначити "на вічні часи" межі козацької осілості. Право обрання козацької старшини самими ж реєстровцями зберігалось лише на нижчому рівні — сотників і отаманів. Вищу козацьку старшину — полковників і військових осавулів — призначав коронний гетьман. Кандидатами на ці уряди могли бути винятково шляхтичі. Без дозволу коронного гетьмана вони не могли покидати своїх полків. Повноваження комісара тривали від сейму до сейму, тобто два роки. Місцем його резидування ставав Трахтемирів. Сеймова постанова також скасовувала козацький присуд. Під час розгляду судових справ поміж козаками та міщанами у суді мали брати участь, крім полковників, представники місцевої королівської адміністрації, підстарости. Запорозькі козаки, які не потрапили до реєстру, оголошувались поза законом. Аби не допустити скупчення на Запоріжжі свавільних людей, на Січі мав постійно перебувати поперемінно один з реєстрових полків. Водночас, ухвалювалось рішення про відбудову зруйнованої Іваном Сулимою Кодацької фортеці та розміщення там семисот німецьких піхотинців. Морські походи козакам заборонялися. Заборонено вступати в козаки міщанам й одружувати з ними своїх дітей. Також поверталися козацькі землі "старим володільцям". Значення - Отож, з виданням "Ординації В.З. реєстрового" козаки зводилися до помічного польського війська, призначеного для сторожової служби. Всі ознаки Козацької держави скасовувалися. Поляки намагалися силою повернути козацтво у давній статус, знищивши державні чинники в його устро.

94. Березневі статті (Ст. БХ) 1654 р. комплекс документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Московського царства. В ході переговорів між гетьманським урядом та Москвою укр сторона постійно добивалася від царя підтвердження прав та привілеїв Запорізького Війська, укр. шляхти, православного духовенства та міст. У відповідь царські посли запевняли, що всі права та порядки, які існували в Україні, будуть збережені. московський посол, боярин В. Бутурлін, відмовився від будь-яких зобов'язань на користь України і від складення присяги від імені царя, про гарантування прав і привілеїв козацтва, шляхти, духовенства та міщан України. З цією метою було розроблено вимоги до царя, що складалися з 23 пунктів, або статей. т. зв. "Просительні статті” гетьман доручив відвезти до Москви посольству, яке очолювали генеральний суддя В.З. С. Богданович-Зарудний та переяславський полковник П. Тетеря. Зміст підтвердження прав, привілеїв та вольностей В.З. та укр. шляхти , укладення 60-тис козацького реєстру, старшині про кошти на утримання козацького війська, збереження місцевої адміністрації та збір нею податків , надання гетьманові у рангове володіння Чигиринського староства , право В.З. обирати гетьмана ,право зносин гетьмана з іноземними державами ,невтручання московських чиновників у справи України , підтвердження козацьких та шляхетських привілеїв збереження прав київського митрополита надіслання царського війська проти військ Речі Посполитої під Смоленсь, утримання військових залог на кордонах України і Польщі оборону України від нападів татар ,утримання козацької залоги у фортеці Кодак. Посольство вирушило до Москви наприкінці лютого 1654 відразу ж після приїзду розпочалися інтенсивні переговори, які тривали шість днів. В результаті проект був значною мірою змінений і скорочений до 11 пунктів. Згодом вони були представлені на розгляд царя та Боярської думи і схвалені ними. Структура - Згідно з цим документом, який був головним у всьому комплексі документів і увійшов до історії під назвою "Березневі статті”, передбачалось: 1 - збір податків на користь царської скарбниці доручалось вести українським урядникам; 2 - встановлювалась платня військовому писарю та підпискам , військовим суддям, судовим писарям, полковим писарям і хорунжим, сотенним хорунжим та гетьманському бунчужному;З - козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, всім полковникам, і військовим та полковим осавулам надавались у володіння млини; 4 - встановлювалась платня генеральному обозному та генеральному хорунжому; 5 - заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем; 6 - підтверджувалося право київського митрополита і всього духовенства на маєтності, якими вони володіли; 7 - московський уряд зобов'язувався вступити у віну з Польщею весною 1654; 8 - передбачалось утримання російських військ на кордонах України з РП; 9 - гетьманський уряд просив встановити платню полковникам , полковим осавулам, військовим осавулам, сотникам і кожному козакові, однак дане прохання було відкладено до перепису всіх прибутків, що мали поступати до царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків; 10 - у випадку татарських нападів на Україну передбачалось організувати проти них спільні походи з боку як України, так і Московії; 11 - гетьманський уряд просив встановити утримання для козацької залоги у фортеці Кодак (400 чол.) та для запорожців, виконання даного прохання також було викладене до окремого рішення. Тут же містилась вимога до гетьмана: негайно приступити до укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків і після завершення роботи надіслати його до Москви. Згідно з Б.с. Україна зберігала значні права - мала власний адміністративно-територіальний устрій та управління, користувалася власним правом тощо. Однак відчутним було обмеження її політичного та економічного суверенітету: гетьманське управління було підпорядковане московському уряду, заборонялось підтримувати дипломатичні зносини з сусідніми державами - РП та Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська лягали на гетьманську скарбницю, яка повністю контролювалася царськими чиновниками. Б.с. були чинними лише на протязі 5 років. У 1659 між українським урядом і Москвою були укладені нові, т. зв. Переяславські статті, які ще більш обмежували суверенітет України. Значення. засвідчив юридичну форму відокремлення й незалежність Козацької України від Речі Посполитої.Договір служив правовим визнанням Росією внутрішнь-ополітичної суверенності Укр. держави. Формально договір проіснував до 1658 р., коли І. Виговський, уклавши Гадяцьку угоду з Польщею, намагався розірвати відносини з Москвою. З боку Росії в результаті укладення Андрусівської угоди (1667р.) було віроломно порушено українсько-московський договір 1654 р.

95. Інструкція судам 1730р. Характеристика: у порівнянні із сучасним – то це Закон про суд (про організацію державних козацьких судів). Року 1730 Данило Апостол видав «Інструкцію судам», згідно з якою переведено реформу судів: у Генеральному Суді засідало 6 членів — 3 українців і 3 росіян; президентом суду був гетьман. Суди на підставі Магдебурзького права відділено від козацьких полкових і сотенних судів. В проекті нового договору Данило Апостол висловив побажання, щоб дозволено було надрукувати «Малоросійські права», але російський уряд замість того наказав знову перекласти українські закони на російську мову і укласти один загальний «Кодекс малоросійського права». Цей пункт підтвердила цариця Анна в 1734 році і поширила завдання комісії: крім перекладу, щоб внесла поправки та скорочення діючих норм законів та проекти нових законів.Був підготовлений генеральною канцелярією, членами кодифікаційної комісії, підписаний гетьманом Данилом Апостолем. Складався: Вступ (причина ухвалення)15 артикулів. Джерела: -звичаєве право (стосувалося судочинства)-збірники магдебурзького права -гетьманські універсали-судова практика (практика судів)-Литовський статут Зміст 1-2 артикул – організація полкового суду3– організація сотенного суду4 – 10 – судовиробництво у полкових і сотенних судах та взаємовідносин між ними11 – про апеляцію (порядок подачі)12 – про роботу судових писарів 13 – про сільські козацькі суди 14 – про взаємодію сотенних суддів із магістратами міста, у містах іх порядком самоврядування 15 – про порядок видачі судових документів. Головне, що це був чинний збірник, він використовувався при подачі ратифікаційних роботах як джерело права.

96. процес короткий приказний 1734р. Виданий за гетьманство Д. Апостола. Підготовлений гетьманською канцелярією, ухвалений кодифікаційною комісією, підписаний гетьманом. У сучасності – судово-процесуальний кодекс, де вміщенні норми, як цивільного так і кримінального процесуального права. Складався зі вступу, 13 артикулів. Апендикс – лат – додаток. Частини про приговори. Економіка кратка.. До нашого часу зберіглося багато примірників. При його складанні широко використовувалися:-Литовський статут- збірники магдебурзького права-Українське звичаєве право-Судова практика-"Порядок прав цивільних» Гроїцького-«Зерцала саксонів»-Гетьманські універсали-Акти російського уряду та норми козацького звичаєвого права. У вступі: Наказано, що в полкових, магістратських, сотенних, судових канцеляріях були заведені 2 книги: -Вхідних документів ( туди записували усі позовні інструкції, постанови, які приходили до суду) . Вихідні документи ( туди заносили назви усіх документів, які видавалися судами). Основна частина: 1 - 4 артикули – загальні постанови, які стосуються розгляду всіх справ без виключення 4– 13 – указувалося про особливий порядок розгляду тільки визначених справ. 5 – вказувався порядок розгляду справ, пов’язаних із договорами позики, порядок повернення боргу. 6– порядок розгляду земельних та маєткових справ 7– порядок розгляду маєткових сімейних спорів (при розлученні) 8 - порядок розгляду справ про побиття, нанесення тілесних ушкоджень 9– розгляд справ про вбивство 10 - розгляд при любо діяннях 11– розгляд про зґвалтування (справа розглядалася , якщо жінка кричала «ґвалт») 12– справи про пограбування 13– про втечу селян і невільників. Кожна сторінка поділялася на 2 частини: 1 у лівій вказувалося джерело, з якого було взято норму 2 у правій текст статті. Процес короткий приказний використовували як процесуальний кодекс в державних та козацьких судах. Розділ про апендикс: про порядок подачі позовної заяви. -Розділ про приговор (записан заразок приговору) Економіка кратка – як повинні виконуватися окремі нотаріальні дії. -Порядок видачі паспортів одруженій жінці, яка приїжджала на нову місцевість, наприклад Із часом «Процес…» сам перетворюється на джерело нових кодифікаційних робіт. Окрім того були перекладені деякі (11) збірники магдебурзького права. У свій час використовувався як підручник або посібник для практичних працівників судових та адміністративних установ.

97. чинні збірники магдебурзького права укр. міст Найдавніший із них був під редакцією Якера 1556 року. Це була переробка і переклад на латинську мову „Зерцала Саксонів” і інш юридичних актів, разом із збірником Право муніципальне магд, що мав у собі140 артикулів.В 17 ст. більш поширеним збірником магдебурзького права був Саксонське зерцало під редакцією Щербича. Також діяли: „Порядок прав цивільних магдебурзьких” Троїцького і „Право цивільне Холмське”.2. „Зерцала саксонів” вмістило в собі норми взяті із старосаксонського кодексу Сакс зерцало, а також Право магд, і укладеного Щербичем „Право цивільне Хелмьске”. Тобто збірники магдебурзького права, які були майже у всіх магістратах міст України складалися із 3 часин: 1 част складалася із 1 книги, в якій було вміщено норми права, взяті безпосередньо із „Зерцала саксонів” - „Саксон”. Книга мала нумерацію сторінок, норми права були викладені в 204 розділах, що не мали номерів. Частина2 складалася з 1 книги, мала назву „Права гражданские магдебурские”. Мала 140 артикулів, які поділялися на параграфи. Частина 3, мала назву „Книга саксона”, права Хелмського”.Складалася з 5 книг, кожна з яких мала розділ..’’Порядок прав гражданських”. Складалась з декількох частин: Нормами магдебурзького права керувалися, не тільки, магістратські, а і полкові козацькі суди. Збірники магдебурзького права використовувались у всіх офіційних і приватних кодифікаціях права в Україні в 18-19ст в Україні. В цих збірниках містилися норми кримінального, цивільного, адміністр, процесуального права. Проте не існувало чіткої різниці між цивільним і крим. правом, а також між цив. і крім, процесом. Лише в 1804 році, під час роботи над зібранням малоросійського права (І цивільний кодекс в Україні) було прийняте рішення про створення окремого збірника діючих норм цивільного права. Слід зазначити, що використовувані правові джерела польського походження, їх не визнавали за національною приналежністю. В Україні, їх вважали „своїм попереднім правом”

98. Пакти й конституції законів і вольностей Ця Конституція була чинною усією П/ у 3 роки. "Пакти та конституції..." збереглися в 4-х редакціях: основний (варіант № 1) та скорочений (варіант № 2) тексти на латинській, а також два тексти на староукраїнській (варіанти № 3 і 4) мовах. Це була друга в світі із сучасних конституцій. Структура Текст Конституції був складений латинською і тогочасною книжною українською мовами. У преамбулі Конституції була схематично викладена історія українського народу та Війська Запорізького, висловлювалася ідея споконвічного прагнення українців до власної державності. 11 розділів; 1розділ - панівна релігія 2 – землевласницька шляхта 3 – міста та міщани 4 – селяни власні 5 – уряд або визначення публічних влад 6-сейм або законодавча влада 7 – король- влада виконавча 8- судова влада 9-регенство 10- виховання дітей королівських 11 народні збройні сили Значення: Конст створювала таку форму державного управління, яка була притаманна конят монархії. В основу закладено принцип розподілу влади – вик, зак, суд. Регулювання права та обов’язки всіх громадян держави, пом’якшуючи при цьому станову нерівність. КОнст. Декларувала віру сповідання. Але в той час же визначала традиційну першість римо-кат. Найбільш привілеї отр міщани. Це була одна з перших буржуазних конституцій. Діяала до 1793р, поки не була затв нова Конст

99. Конституція Речі Посполитої 3 травня 1791 року

ухвалена на Чотирилітньому сеймі в Польщі, встановлювала устрій Речі Посполитій згідно з ідеями Просвітництва; зберігаючи становий устрій, зміцнила виконавчу владу з принципом спадкового престолу, розширила права міщан, послабила позиції магнатів; скасувала поділ на Корону і Литву. Головними творцями Конституції були король Станіслав Авґуст Понятовський, І. Потоцький, Г. Коллонтай. Конституція втратила чинність після Торговицької конфедерації та збройної інтервенції Росії. СТРУКТУРА І ЗМІСТ - складалася з 11 статей, вводила право загальної незалежності (для шляхти і городян), а також поділ влади на законодавчу (двопалатний парламент), виконавчу (король) і судову. Конституція передбачала звичайні збори сейму щодвароки, а також надзвичайні - в разі національної потреби. Нижча Посольська палата мала складатися з 204 депутатів, а також 24 представників королівських міст. Вища Сенатська палата мала складатися з 132 членів: сенаторів, воєвод, каштелянів, міністрів, а також єпископів. Конституція скасувала право «liberum veto» .Цей принцип кидав Сейм на милість кожного окремого депутата, який, за власною ініціативою, або підкуплений зарубіжними силами чи магнатами, міг скасувати будь-які прийняті Сеймом. постанови. Селянський стан оголошувався під заступництвом законів, принаймні при існуванні договорів селян з поміщиками, причому в коло договорів входили всі пільги і наділи, які поміщики встановлювали для селян. Конституція визнавала католицизм панівною релігією, але забезпечувала свободу і заступництво держави і за іншими сповіданнями. ІСТ.ЗНАЧЕННЯ - Конституції так і не судилося увійти в дію. Прийняття Конституції спровокувало агресію сусідів Польщі, яка завершилася зникненням Речі Посполитої з мапи світу в 1795 році. Конституція 3 травня вплинула на дальші демократичні рухи у світі. Після втрати Польщею незалежності та поневолення, яке тривало 123 роки, саме конституція 3 травня нагадувала про боротьбу за польську свободу. На думку двох співавторів документа, Іґнація Потоцького та Гуґона Коллонтая, ця Конституція була "останньою волею і заповітом згасаючої Вітчизни".

100. «Книга Зерцало саксонів Кодифікаційною комісією було видано новий збірник «Книга зерцало саксонів…» у 1733р. Джерела: декілька зводів магд права, ЗМІСТ І СТРУКТУРА - «Книга Зерцало саксонів,» охоплювала Саксонське Зерцало, маґдебурзьке право і «Право цивільне хелмінське» Павла Кушевича та структурно поділялася на 3 частини. ●Перша містила правові норми із Саксонського Зерцала і складалася з 204 артикулів, поділених на параграфи. У посиланнях було зазначено – Саксон, сторінка, параграф, артикул, розділ або книга. В основному норми «Книги..» про організацію судових органів, порядок розгляду опікунських, спадкових і шлюбних справ.●Друга частина складалась із однієї книги, зі 140 артикулів. Норми матеріального цивільного права. ●Третя частина «Книга Саксонов права хелминского» складалася з 5 книг, поділених на розділи. Норми деліктів про причинення шкоди як через невиконання договорів, так і через скоєння кримінальних злочинів. ІСТ. ЗНАЧЕННЯ - Зібрання малоросійських прав стало основною кодифікаційною працею в Україні, у якій було використано Саксонське Зерцало та маґдебурзьке право. У 1840 р. на Правобережній Україні, а у 1842 р. – на Лівобережній Україні втратив чинність Литовський Статут, який опосередковано містив норми саксонсько- маґдебурзького права і на Україну було поширено російське законодавство. В Україні використовувались примірники Саксонського Зерцала у німецькій, польській та латинській редакціях. Під час кодифікації українського права у XVIII – початку ХІХ ст. Саксонське Зерцало було перекладено на російську мову та стало одним із основних джерел кодифікації українського права.