72. Участь адвоката у кримінальному процесі

АНГЛІЯ

У своїй діяльності в кримінальному процесі соліситори і баристери мають додержувати правил професійної етики, які для соліситорів визначаються законом і кодексом професійної етики, а для баристерів — тільки вимогами професійної етики. Одним з найважливіших етичних правил поведінки є те, що баристер може отримувати відомості у справі тільки від соліситора, але не від клієнта безпосередньо. Виняток стосується, наприклад, захисту неспроможного клієнта за призначеннямсуду,

Адвокат зобов'язаний зберігати довірену йому клієнтом таємницю усних і письмових повідомлень, якими вони обмінюються, навіть коли таке повідомлення стосується вчиненого клієнтом злочину. Обов'язок адвоката, зазначає Р.Уолкер, щодо свого клієнта є вищим в цьому разі за громадянський обов'язок, через що ніхто не може його обвинуватити у злочинному недонесенні'.Адвокат в стадіїпопереднього

Розслідування. Право самостійно порушити кримінальне переслідування і збирати докази теоретично має кожна особа. Однак практично вести у такий спосіб розслідування можуть лише досить заможні люди, бо казенних коштів на це не існує і, до того ж, обвинувач (потерпілий) завжди ризикує, що витрати по розшуку і збиранню доказів не будуть визнані розумно зробленими. Тому переважну більшість справ розслідують державні органи: поліція (90% всіх справ), служба директора публічних переслідувань (у справах про тяжке вбивство та інші найбільш серйозні злочини), коронер (при виявленні трупів, на яких є сліди, що дають підстави підозрювати, що смерть мала насильницький характері

Попереднє розслідування має на меті збирання переважно обвинувальних доказів. Збирання доказів, які б виправдовували обвинуваченого або пом'якшували його відповідальність, покладається на самого обвинуваченого, чи його захисника.

Зауважимо, що дані, зібрані сторонами під час попереднього слідства, ще не є доказами у власному розумінні, вони стають такими лише після того, як будуть закріплені у процесі попереднього судового розгляду.

Перед допитом особу, щодо якої поліцією зібрано достатньо даних для підозри у вчиненні злочину, попереджають:"Ви не зобов'язані відповідати, якщо не бажаєте цього робити, але те, що ви скажете, може бути запротокольовано і використано як доказ".

Якщо підозрюваний заявить, що він даватиме показання тільки у присутності адвоката, останній (соліситор) має бути допущений до участі в справі. Підозрюваний вправі спілкуватися і консультуватися з ним наодинці. Згідно з суддівськими правилами 1904 p. це положення поширюється і на осіб, які тримаються під вартою, але за умови, що в цьому разі не виникне затримка чи перешкода розслідуванню або завданню правосуддя.

Відповідно до ст. 13 Правил провадження у коронера від 1953 p. підозрюваний має право користуватися послугами захисника, якому дозволено брати участь в допитах свідків.

Попередній судовий розгляд розпочинається з виступу обвинувача, котрий виголошує вступну промову, мета якої дати суддям загальну уяву про факти, що викривають обвинуваченого у вчиненні злочину. Після цього він подає докази, які складаються з усних показань свідків або їх письмових заяв. Завершується ця процедура допитом свідків обома сторонами. Обвинувачений може висловлюватися з приводу пред'явленого обвинувачення (що письмово фіксується клерком суду), викликати своїх свідків. Про доцільність цих дій обвинувачений може проконсультуватися з захисником.

Адвокат-захисник, якщо він бере участь у попередньому розгляді справи, має право: порушувати клопотання про виклик свідків, протокол допиту яких переданий суду; подати суду протоколи показань свідків і обвинуваченого (у цьому разі

Розгляд справи в Суді корони розпочинається з того, що судовий клерк викликає обвинуваченого і запитує, чи вважає він себе винним. Відповідь має дати сам обвинувачений, проте вона, зрозуміло, враховує погоджену з адвокатом позицію захисту. Якщо обвинувачений визнав свою вину, то процедура розгляду справи істотно спрощується. Обвинувач в загальних рисах викладає суть справи, а чиновник поліції, що її розслідував, ознайомлює суд з обставинами, що передували вчиненню злочину. Свій виступ захисник присвячує обставинам, що пом'якшують вину обвинуваченого. Після цього суддя виносить вирок.

Адвокат-захисник в апеляційному провадженні

Єдиною формою оскарження судових рішень (вердикту присяжних і вироку суду) в англійському кримінальному процесі є апеляція. Порядок її подання на рішення суду сумарної юрисдикції і Суду корони різний і досить складний, що також підвищує вагу юридичної допомоги, що подається адвокатом засудженому.

США

Кримінально-процесуальне право США не містить вимоги обов'язкового ознайомлення захисника обвинуваченого з матеріалами попереднього слідства. Після закінчення розслідування поліцією, ФБР чи аторнеєм справа передається до суду. Офіційно вважається, що процесуальною стадією розслідування кримінальної справи є її попередній розгляд в суді, розслідування ж поліцією і ФБР злочинів є непроцесуальною діяльністю. Зібрані ними дані не мають доказової сили, поки не пройдуть стадію процесуального закріплення в суді як матеріали для підтримання обвинувачення. Тому першою стадією кримінального процесу в США вважається доставлення до мирового судді особи, заарештованої за підозрою у вчиненні злочину, для вирішення питання про обгрунтованість кримінального переслідування та про запобіжний захід. У разі відмови обвинуваченого від попереднього розгляду справи суддя пред'являє йому обвинувачення, вирішує питання про запобіжний захід (ним може бути застава або взяття під варту). Крім того, він може (а при наявності відповідного клопотання аторнея зобов'язаний) допитати свідків обвинувачення і зафіксувати їх показання у протоколах. Якщо обвинувачений не відмовляється від попереднього розгляду справи, суддя може надати йому певний строк для запрошення захисника і для виклику свідків захисту. Попередній розгляд провадиться в судовому засіданні. Тут адвокат допитує свідків з боку обвинувачення, обвинуваченого, свідків з боку захисту. Показання свідків, пояснення і показання обвинуваченого заносяться до протоколу або стенографуються. Вже на цьому етапі провадження мета захисту може бути досягнута, бо якщо суддя, заслухавши пояснення і показання, дійде висновку про недостатність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, то він виносить рішення про зняття обвинувачення, тобто про закриття справи. Якщо ж таких підстав виявилося достатньо, суддя притягує обвинуваченого до кримінальної відповідальності і, якщо справа йому підсудна, вирішує справу і ухвалює вирок (в тому числі й тоді, коли обвинувачений відмовився від свого права на розгляд справи судом присяжних). У більшості штатів з участю присяжних розглядається лише близько 10 відсотків кримінальних справ. Захисник бере участь у формуванні остаточного складу журі присяжних, використовуючи своє право на відвід тих осіб з їх числа, які, на його думку, не можуть бути неупередженими при оцінці доказів і вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Після сформування журі розпочинається дослідження доказів і промови сторін. Виступаючи після обвинувача з вступною промовою, адвокат "відкриває захист", стисло ознайомлюючи суд з тим, що він має намір доказувати, далі бере участь у допиті свідків обвинувачення і захисту, а потім як свідка й підзахисного, якщо вважає за доцільне, щоб і підсудний дав перед присяжними відповідні пояснення з приводу інкримінованих йому дій. У разі винесення присяжними вердикту про винність підсудного адвокат має право до призначення суддею покарання Вельяновский С. Зкономические аспектьі уголовной юстиции // СССР —Англия: юстиция й сравнительное правоведение / Материальї советско-ан-глийского симпозиума. — М., 1986. ~ С. 73—75. 213 (його міра може бути визначена через кілька днів або навіть тижнів) подати судді докази на користь пом'якшення відповідальності підсудного. Обвинувачений може запросити адвоката і для участі в розгляді справи в порядку сумарного провадження. У такому, спрощеному, порядку розглядаються кримінальні справи нижчими судами штатів і, так званими, комісарами. Вони можуть призначити покарання у вигляді короткочасного арешту або порівняно невеликого штрафу. Процес у судах сумарної юрисдикції дуже спрощений і швидкий. Докази досліджуються лише тоді, коли обвинувачений не визнає себе винним, як свідки і обвинувачі часто виступають поліцейські, які затримували і допитували особу в поліції. Як і при розгляді справи в суді присяжних, тут для адвоката основним завданням є доведення хибності доказів, наявності сумнівів у вині підзахисного. Участь адвоката в оскарженні судових рішень Від імені й в інтересах засудженого адвокат-захисник може подати апеляцію як з питань факту, тобто оскаржити вердикт присяжних і резолюцію судді, якими підсудного визнано винним у вчиненні злочину, так і з питань права, тобто оскаржити вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону або порушенням під час судового розгляду процесуальних норм, які обмежили права підсудного і призвели до неправильного рішення. На терені штатів апеляції подаються: до судів першої інстанції (судів загальної юрисдикції) — на рішення нижчих судів (судів обмеженої юрисдикції), які є судами сумарної юрисдикції; до проміжних апеляційних судів — на рішення судів першої інстанції і до вищих судів штатів — на рішення будь-якого нижчестоящого суду. За загальним правилом, рішення вищих судів є остаточними. Але адвокат може скористатися винятком з цього правила, коли єдиною підставою для апеляційного оскарження до Верховного суду США є наявність у справі "федерального питання", тобто такого важливого для вирішення кримінальної справи питання, на яке можна відповісти тільки шляхом 214 тлумачення і застосування положень Конституції США, федеральних законів і договорів, зокрема, при порушенні гарантій прав особи, закріплених у Конституції. Апеляційними інстанціями в системі федеральних судів є: окружні суди — щодо комісарів США, апеляційні суди — щодо окружних федеральних судів, Верховний суд США — щодо федеральних окружних і апеляційних судів, а також щодо вищих судів штатів. Для того щоб Верховний суд США розглянув справу, адвокат має переконати його не стільки в тому, що нижчесто-яща інстанція винесла помилкове рішення, скільки в тому, що в цій справі наявним є федеральне питання.

73. Адвокат у кримінальному процесі Загальні передумови участі адвоката у кримінальному процесі На відміну від кримінального процесу Англії і США, КПК Франції не надає вирішального значення зізнанню обвинуваченого у вчиненні злочину і не розглядає його як підставу для закінчення судовою розгляду з винесенням обвинувального вироку, Для цього 274 мають бути й інші докази, які б переконували суд у винності підсудного. Адвокат-захисник обвинуваченого може брати участь у справі як на запрошення обвинуваченого, так і за призначенням органу, який веде процес. Обвинуваченим, які не мають достатніх коштів, захисника призначає старшина адвокатської колегії, звичайно переважно з числа адвокатів, які тільки розпочинають свою практику. Участь адвоката в стадії попереднього розслідування Попереднє розслідування справ у Франції має дві форми: попереднє слідство і дізнання. Перше є обов'язковим лише у справах про злочини, тобто діяння, за які можуть бути призначені найсуворіші види покарання — довічне або тривале позбавлення волі, вигнання тощо. Провадження попереднього слідства належить до виключної компетенції слідчого судді, а в справах неповнолітніх — судді в справах неповнолітніх. Дізнання провадиться судовою поліцією під керівництвом Прокурора республіки і під наглядом Генерального прокурора при Апеляційному суді. На попередньому слідстві захисник бере участь у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, яке відбувається при першому допиті обвинуваченого. Відповідно до ст. 114 КПК під час першої явки обвинуваченого слідчий суддя встановлює його особу, повідомляє, яке діяння ставиться йому у вину, і роз'яснює його право не давати будь-яких показань, про що робиться позначка у протоколі. Якщо обвинувачений побажає дати показання, слідчий суддя негайно допитує його, роз'яснюючи, що він має право обрати захисника з числа внесених у список адвокатів, або з числа адвокатів-стажистів, або з числа повірених, а в разі неможливості зробити вибір — сам призначає захисника, проте, якщо обвинувачений заявляє про це клопотання. Цивільний позивач (потерпілий) також має право користуватися допомогою адвоката з моменту першого його допиту. У разі відмови обвинуваченого чи цивільного позивача скористатися послугами адвоката попереднє слідство провадиться без нього. 275 Захиснику обвинуваченого і представнику цивільного позивача має бути надана можливість ознайомитися з матеріалами справи не пізніше як за 24 години до початку кожного допиту (ст. 118 КПК). Під час допиту обвинуваченого і цивільного позивача їх адвокати мають право бути присутніми і з дозволу судді ставити їм запитання. Слідчий суддя може такі відвести, але повинен зафіксувати їх в протоколі, з доданим до нього письмовим формулюванням запитання. Обвинувачений, якого взято під варту, після пред'явлення обвинувачення має право вільно спілкуватися з своїм захисником (ст. 116 КПК) як в усній, так і письмовій формі. Спілкуванню не може перешкодити навіть застосування до обвинуваченого дисциплінарних заходів за порушення правил, чинних в місцях попереднього ув'язнення. Листування між обвинуваченим і його захисником не підлягає перегляду, і, як зазначено у ст. 432 КПК, не може бути письмовим доказом у справі. Про юрисдикційні постанови слідчого судді, пов'язані з провадженням у справі і застосуванням запобіжних заходів (про спрямування справи до суду, про її закриття, про відмову в клопотанні про звільнення обвинуваченого з-під варти тощо), має бути повідомлено захиснику, як і його підзахисному, протягом 24 годин з моменту їх винесення. Потерпілому повідомляється про передачу слідчих матеріалів Генеральному прокурору при Апеляційному суді (ст. 183 КПК). Адвокат-представник цивільного позивача має допомогти реалізувати надані останньому права — принести апеляцію на постанову про закриття попереднього слідства і відмову у кримінальному переслідуванні, а також на інші постанови, з якими не згодний цивільний позивач. Апеляції подаються у формі заяви до канцелярії трибуналу протягом трьох днів з моменту повідомлення обвинуваченому і цивільному позивачу про постанову слідчого судді. Якщо обвинувачений перебуває під вартою, апеляційна скарга передається через коменданта місця попереднього ув'язнення. Скарги адвокатів обвинуваченого і цивільного позивача на постанови слідчого судді розглядаються обвинувальною камерою Апеляційного суду у складі голови камери і двох членів суду, яка є другою судовою інстанцією. Оскаржена 276 Участь адвоката у судовому розгляді справи постанова набирає чинності тільки після затвердження її обвинувальною камерою (ст. 207 КПК). Кримінальні справи розглядаються в судах присяжних, а у виправних трибуналах — справи про проступки, у поліцейських трибуналах — справи про порушення, у судах в справах неповнолітніх та в судах присяжних цієї категорії справ — про кримінальне карані діяння підлітків. КПК Франції передбачає ряд положень, мета яких — гарантувати обвинуваченому право на захист як у судовому засіданні, так і в процесі підготовки до нього. У справах, віднесених до суду присяжних, йому має бути вручена копія постанови обвинувальної камери про віддання до суду (абз. 2 ст. 268 КПК). Під час першого допиту головою суду присяжних або за його дорученням одним із асесорів обвинуваченому пропонується самому обрати адвоката. Якщо обвинувачений не зробив цього, то голова суду або уповноважена ним особа призначає захисника за власною ініціативою. Якщо надалі обвинувачений обере іншого захисника, призначення скасовується. Захисник обирається і призначається тільки з числа адвокатів, які перебувають в адвокатській корпорації, або з числа повірених, допущених до виступів у трибуналі, в місці знаходження якого засідає суд присяжних. Як виняток, голова може дозволити обвинуваченому взяти собі в захисники одного з своїх родичів або друзів (статті 'ПІ—ТІ':» КПК). Захисник має право вільно спілкуватися з обвинуваченим, знайомитися з усіма матеріалами справи, за умови, що це не перешкоджатиме ходу процесу. В цьому разі адвокати мають надати допомогу своїм клієнтам реалізувати свої права на заявлення клопотань і, зокрема, про виклик нових свідків, призначення експертизи тощо. На початку відкриття судового засідання захисник обвинуваченого переконується, що сесійний список присяжних з 27 чоловік остаточно затверджено і що суд про це повідомив обвинуваченого (ст. 282 КПК). Про зміни в цьому списку секретар інформує останнього не пізніше як за годину до початку судового розгляду (ст. 292 КПК). Захисник має право 277 брати участь у формуванні журі присяжних, заявляючи разом з обвинуваченим відводи, але не більше п'яти. Його відсутність під час цієї процедури не тягне визнання провадження недійсним (статті 293, 298 КПК). Адвокати обвинуваченого і цивільного позивача не позбавлені права брати активну участь в судовому розгляді, в тому числі в дослідженні доказів, і не лише в суді присяжних, а й у виправних та поліцейських трибуналах. Так, через головуючого вони можуть ставити запитання обвинуваченим і свідкам, оглядати речові докази, заявляти клопотання про витребування нових доказів, за якими (клопотаннями) суд зобов'язаний винести постанову, висловлювати свою думку з приводу клопотань іншої сторони, бо усі спірні питання вирішуються судом після виступів прокурора, сторін та їх представників (статті 312, 315, 316, 442, 669 КПК). І захисник обвинуваченого, і представник цивільного позивача мають право заперечувати проти допиту свідка, прізвище якого їм попередньо не було повідомлене, або ж це було зроблено з порушенням встановленого порядку (ст. 330 КПК). Враховуючи важливість участі захисника в судовому розгляді, закон вимагає його обов'язкову присутність в судах присяжних, де розглядаються справи про більш тяжкі кримінальне карані діяння (ст. 317 КПК). Тому, якщо в судове засідання не з'явився обраний чи призначений захисник, то голова призначає з своєї ініціативи іншого. Після закінчення судового слідства суд заслуховує думку позивача, його представника, а обвинувачений і його захисник викладають міркування захисту. Цивільний позивач має право на репліку. Проте за усіх обставин останній виступ у дебатах завжди залишається за підсудним і його захисником (ст. 346 КПК). Це положення є чинним й для виправних і поліцейських трибуналів

(статті 460, 536 КПК). У справах про проступки, які розглядаються виправними трибуналами, судове засідання може провадитись у відсутності обвинуваченого за умов, що він, будучи викликаний до трибуналу по обвинуваченню у вчиненні діяння, яке карається штрафом або тюремним ув'язненням на строк не більше двох років, надіслав на ім'я голови письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності. В цьому разі захисник предста- 278 вляє інтереси обвинуваченого (ст. 411 КПК). Цивільного позивача в трибуналі завжди може представляти адвокат або повірений (ст. 424 КПК). Участь адвоката в оскарженні і перегляді судових рішень Кримінально-процесуальний закон Франції передбачає три форми оскарження судових рішень: апеляцію, касацію і клопотання про ревізію. Кожній з цих форм оскарження буде дано хід, якщо скарга подана своєчасно, з додержанням встановленого порядку і, звичайно ж, — належно оформлена з обгрунтуванням підстав для скасування чи зміни судового рішення. Юридичну допомогу адвоката в даному разі важко переоцінити. Апеляція подається у Апеляційний суд на вироки виправних і поліцейських трибуналів. Згідно з ст. 497 КПК обвинувачений має право оскаржити вирок суду в повному обсязі, а цивільний позивач — лише в частині цивільного позову. Апеляційна скарга передається до канцелярії трибуналу, який постановив вирок. Вона підписується апелянтом, тобто обвинуваченим або цивільним позивачем, або адвокатом, занесеним до списків адвокатської корпорації, або повіреним. В Апеляційному суді після усної доповіді його члена, допиту обвинуваченого (а за розпорядженням суду і свідків) заслуховуються промови апелянтів. Останніми виступають обвинувачений або його захисник. Якщо суд визнає, що апеляційна скарга подана із запізненням або з порушенням встановленого порядку, він відмовляє у її розгляді, а в разі визнання її необгрунтованою підтверджує оскаржене рішення. У обох випадках суд стягує із скаржника судові витрати. Цих наслідків і не повинен допустити своєю участю у справі адвокат.

74. Див. 62.

75.

ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 26. Підстави для здійснення адвокатської діяльності

1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

2. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

3. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

4. Адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Стаття 27. Форма та зміст договору про надання правової допомоги

1. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

2. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

3. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

4. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги.

5. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Стаття 28. Підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги

1. Адвокату, адвокатському бюро або адвокатському об’єднанню забороняється укладати договір про надання правової допомоги у разі конфлікту інтересів.

Адвокату забороняється укладати договір про надання правової допомоги і він зобов’язаний відмовитися від виконання договору, укладеного адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, у разі, якщо:

1) доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов’язків адвоката;

2) результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики;

3) адвокат брав участь у відповідному провадженні, і це є підставою для його відводу згідно з процесуальним законом;

4) виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці;

5) адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правової допомоги;

6) виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів;

7) адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання правової допомоги.

2. У разі відмови від укладення договору про надання правової допомоги адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору.

Стаття 29. Припинення, розірвання договору про надання правової допомоги

1. Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

2. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов’язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний (зобов’язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов’язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.