36. Правовий статус адвоката у Німеччині, його професійні права та обв'язки.

Згідно німецького положення про адвокатуру адвокат є незалежною особою у сфері правосуддя. Будучи людиною вільної професії, адвокат є ком­петентним консультантом і представником інтересів громадян. Його право виступати з юридичних питань в загальних судах, арбітражних або адміністративних органах обмежується лише федеральним законом.

Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права і обов'язки адвоката. Так, згідно з § 43 цього закону, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконува­ти свої професійні обов'язки, бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката".

Адвокат, до якого звернулися по юридичну допомогу, а він відмовився її надати, має негайно пояснити причини. Він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану клієнту немотиво­ваною відмовою.

Адвокат відстороняється від виконання професійних обо­в'язків: якщо його діяльність суперечить принципам високої моралі та права; коли він консультував або представляв у конкретній справі іншу сторону; якщо він брав участь у тій же, вже розглянутій справі, як суддя, арбітр, прокурор або предс­тавник офіційної установи; коли йдеться про тлумачення до­кумента, котрий він склав як нотаріус.

Адвокат не може виступати у загальних або третейських судах як адвокат клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими та іншими діловими відносинами.

Особи, які працюють суддями або державними службов­цями, не мають права виконувати обов'язки адвоката. Проте управління юстиції землі може зробити виняток для конкрет­ної особи, якщо це не зашкоджує інтересам правосуддя.

Адвокат зобов'язаний взяти на себе представництво сто­рони в цивільному процесі, якщо він призначений на підставі норм цивільно-процесуального кодексу і закону про суди в трудових спорах або на підставі інших законоположень про тимчасово неоплачуваний захист. Такий же обов'язковий ха­рактер має захист в кримінальних справах, якщо адвокат призначений захисником на підставі норм кримінально-про­цесуального кодексу, закону про порушення громадського порядку або закону про надання міжнародної правової допо­моги.

Адвокат може надавати обвинуваченому свої послуги в будь-якій стадії процесу як на попередньому слідстві і дізнан­ні, так і під час судового розгляду справи. До обов'язків адвоката віднесено й зберігання матеріалів справи протягом п'яти років після виконання доручення.

Одночасно закон надає адвокатові право відмовити кліє­нту у видачі копій документів справи до задоволення претензій по оплаті мита і витрат.

Якщо адвокат неспроможний протягом понад тиждень виконувати професійні обов'язки, або має намір цього ж строку бути відсутнім у конторі, федеральне положення про адвокатуру зобов'язує його потурбуватися про заступника. Останній має ті ж повноваження, що й адвокат, якого він заступає.

Окремі обов'язки адвоката пов'язані з його відносинами з практикантом. Так, перший зобов'язаний наставляти другого як виконувати поставлені перед ним завдання, надавати ста­жисту різнобічну допомогу оволодівати професійними навич­ками.

Федеральний закон про адвокатуру надав адвокату право ознайомлюватися зі своєю особовою справою. При цьому він може робити витяги з документів або знімати з них копії.

Адвокат, призначений в суд процесуальним уповноваже­ним, може передати представництво іншому адвокату.