16.Становлення інституту адвокатури у сша.

Професія юриста споконвічно зайняла в США унікальне по своїй значимості положення. Це було зв'язано не тільки зі специфікою соціально-економічних умов країни, але й з особливостями англійського прецедентного права, сприйнятого й удосконаленого американськими першопоселеннями.

У колоніальний період на Американському континенті не було можливостей і необхідності для існування складно диференційованої судової системи. На відміну від Англії, де в XVІІ в. сер Э. Кок нараховував близько 100 різновидів судів, в американських колоніях судочинство не було спочатку відділене від адміністративного керування. "Ті самі люди створювали закони, перетворювали їх у життя, вирішували судові справи й управляли колонією. Спеціальна судова система виростала й підрозділялася на складові частини тільки тоді, коли для цього стало досить населення, проблем і території, що б це мало сенс" .

У міру розвитку колоній зміцнилася судова ланка в графствах. Ці органи з 8 - 30 чоловік, відбиваючи інтереси місцевих "кращих сімейств", крім судової діяльності, займалися торгівлею, надавали допомогу бідним, піклувалися про суспільні вдачі й попечительствовали релігійним службам.

Як відомо, в Англії вплив адвокатів і суддівських чиновників було досить велике. Однак по іншу сторону Атлантичного океану місцева еліта аж ніяк не палко бажала з ким-небудь ділити влада.

Положення міняється в XVІІІ столітті з поліпшенням умов життя колоністів, зі зміною їхньої економіки й поглядів. У колоніях відчувається потреба в більше розвиненому праві. На загальне право починають дивитися по-іншому: по-перше, тому, що воно може бути використане для захисту від королівського абсолютизму, і, по-друге, тому, що в ньому бачать сполучну ланку між усім, що є англійського в Америці, проти погроз, що йдуть від французьких колоній - Луїзіани й Канади. Разом з тим масштаби застосування загального права як і раніше залишалися об'єктом сумнівів і спорів, юристів як і раніше не вистачало, і суддя з юридичною освітою був рідкістю. Виникає плин на користь більше широкого застосування загального права; американські суди виражають свій намір застосовувати різні англійські закони (наприклад, 1677 р. про шахрайство); у Філадельфії в 1771-1772 роках були видані коментарі Блекстона.

Незалежність, проголошена в 1776-м і остаточно встановлена в 1783 році, створила для колишніх англійських колоній, що стали Сполученими Штатами Америки, зовсім нові умови. Французька погроза, що трохи зменшилася в результаті анексії Канади Англією в 1763 році, повністю зникла із придбанням Сполученими Штатами Америки Луізиани в 1803 році. Франція стала для США іншому й союзником, а всі ворожі настрої були звернені проти Англії. Після завоювання політичної незалежності виникла й стала популярної ідея самостійного американського права. Республіканські ідеали й ідеї національного права обумовили сприятливе відношення до кодифікації. Здавалося нормальним, що Декларація прав і Конституція США (проголошена 17 вересня 1787 р.) будуть доповнені кодексами.

До середини XІХ століття можна було сумніватися щодо результату боротьби, що велася в Америці між прихильниками загального права й прихильниками кодифікації. У Массачусетсі в 1836 році законодавча комісія зажадала складання кодексу; Конституція штату Нью-Йорк 1846 року передбачала складання систематизованого кодексу, що включає все право штату. Ще в 1856 році історик англійського права Генрі Мен пророкував успіх романо-германської правової системи в США.

Однак Сполученим Штатам Америки призначено було залишитися в системі загального права, за винятком території Нового Орлеана, що стало в 1812 році штатом Луізиана. Інші території, що приєдналися до Союзу, могли теоретично підкорятися французьким, іспанським або мексиканським законам. Однак фактично ці закони там були невідомі, і тому в Техасі (з 1840 р.) і в Каліфорнії (з 1850 р.), у принципі, було адаптовано загальне право Англії, а колишні традиції були збережені тільки для декількох інститутів (шлюбний режим, земельний режим). Усюди затвердилися концепції, які раніше застосовувалися в колишніх англійських колоніях, а вони були тісно пов'язані із загальним правом.

Загальне право беззастережно перемогло в США. Закони більшості штатів прямо обмовили, що загальне право за станом на певну дату є діючим правом. В інших штатах обійшлися без такого уточнення. З цього періоду чітко виокремилися й спеціалісти, які надавали послуги близькі до адвокатських.

Отже, розвиток адковатської справи у США тісно пов'язаний с формуванням правової системи Америки.

У США за законом 1871 р. адвокати Нью-Йорку об'єдна­лися в самоврядну колегію, очолювану виконавчою комісією і головою, а через сім років адвокати усієї країни у Федерацію адвокатських асоціацій штатів — Американську асоціацію адво­катів (American Bar Association), засновану у 1878 p., мета якої полягає в обміні досвідом, обговоренні проблем юридичної освіти, реформуванні законодавства та ін. Хоча зазначена асоціація не є такою для усіх американських адвокатів, вона об'єднує у тій або іншій формі майже усі великі адвокатські організації та нараховує у своєму складі понад 130 тис. членів.

Отже, адвокатська професія в США формувалася впродовж більш ніж 200-літньої історії країни. Американське правництво перейняло британську традицію провідної ролі суду та ідею судді як уособлення правової мудрості та кар’єрну вершину юриста.