69.Стаття 13. Вимоги до рекламування адвокатської діяльності

Адвокат має право рекламувати свою професійну діяльність з дотриманням чинного законодавства і цих Правил;

Рекламні матеріали про адвокатську діяльність не можуть містити:

- оціночних характеристик відносно адвоката;

- критики адвокатами інших адвокатів;

- заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів;

- вказівок, які можуть сформувати уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій.

Рекламні матеріали про діяльність адвоката мають бути об’єктивними, достовірними, чіткими та зрозумілими й не повинні містити натяків, двозначностей або іншим чином утворювати підґрунтя для введення потенційних клієнтів в оману, а також мають відповідати розумним естетичним вимогам. Рекламні матеріали не можуть демонструватись (розміщуватись) за допомогою способів (у способи), які дискредитують інститут адвокатури, створюють умови для його зневаги, принижують професію та статус адвоката України;

Адвокати, що здійснюють адвокатську діяльність індивідуально або через адвокатське бюро чи об’єднання (керівники адвокатського об’єднання) несуть персональну відповідальність за достовірність рекламних матеріалів про них (про адвокатські бюро, об’єднання), а також за їх відповідність чинному законодавству та цим Правилам;

Якщо адвокату стало відомо про поширену без його відома рекламу його діяльності, що не відповідає зазначеним вимогам, такий адвокат, керівник бюро чи об’єднання зобов’язаний вжити всіх розумно доступних заходів до спростування і корегування такої рекламної інформації та повідомити про це регіональну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію.

67.Адвокатська таємниця та адвокатська недоторканість.

Адвокатська таємниця полягає в тому, що адвокат без дозволу клієнта не має права скористатися отриманого ін­формацією. Він не повинен ігнорувати волю дієздатної людини, яка виступає проти розголошення довірених йому відомостей. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична осо­ба зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані попередньо­го слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконан­ням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розго­лошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Правило додержання професійної таємниці є обов'язковим. Воно не може бути обійдено навіть на прохання клієнта. Даючи свідчення в суді, адвокат перебу­ває у привілейованому становищі щодо нерозголошення.

Для забезпечення діяльності й ефективного виконання обов'язків адвоката держава повинна гарантувати адвокатську недоторканність. Адвокатська недоторканність відповідно до міжнародного права - це комплекс заходів у вигляді організаційних і правових гарантій правозахисної діяльності адвоката з метою забезпечення юридичної допомоги населенню, що є забезпеченням одного з основних прав людини - права на захист.

У цьому зв'язку необхідно орієнтуватися на міжнародно-правові акти про ролі адвоката в суспільстві. Це основні положення про ролі адвокатів, прийняті восьмим Конгресом ООН по попередженню злочинів в 1990 р. у Нью-Йорку, основні принципи, що стосуються ролі юристів, прийняті Конгресом ОНН по попередженню злочинності й обігу із правопорушниками, що проходив у серпні-вересні 1990 р. у Гавані. У них говориться, що уряд країн повинен забезпечити адвокатам наступне: 1) можливість виконувати всі їхні професійні обов'язки без залякування, перешкод, занепокоєння й недоречного втручання; 2) можливість вільно пересуватися й консультувати клієнта у своїй країні й за кордоном; 3) неможливість покарання або погрози такого й обвинувачення, адміністративних, економічних і інших санкцій за будь-які дії, здійснювані відповідно до визнаних професійних обов'язків, стандартами й етичними нормами; 4) у випадках, коли адвокат перебуває під загрозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, вони повинні бути адекватно захищені владою; 5) адвокати не повинні ідентифікуватися зі своїми клієнтами й справами клієнтів у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків; 6) суд або адміністративний орган не повинні відмовляти у визнанні права адвоката, що має допуск до практики, представляти інтереси свого клієнта, якщо цей адвокат не був дискваліфікований відповідно до національного права й практикою його застосування; 7) адвокат повинен мати карний і цивільний імунітет від переслідувань за стосовні до справи заяви, зроблені в письмовій або усній формі, при сумлінному виконанні свого боргу й здійсненні професійних обов'язків у суді, трибуналі або іншому юридичному або адміністративному органі; 8) обов'язком компетентної влади є забезпечення адвокатові можливості своєчасного ознайомлення з інформацією, документами й матеріалами справи, а в карному процесі - не пізніше закінчення розслідування й до судового розгляду справи.

Ці положення визнані міжнародним співтовариством, і будь-яка країна, що вважає себе правовою державою, повинна привести своє законодавство у відповідність із перерахованими нормами.

Стаття 22. Адвокатська таємниця

1. Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

2. Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

3. Обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

4. У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

5. Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.