28 .Правове положення адвокатури у системі правових інститутів сша. Структура організаційно-правові форми адвокатської діяльності у сша та Канаді.

В США законодавче закріплення принципів організації та діяльності адвокатури фактично відсутнє як на федеральному рівні, так і у більшості штатів. Щоправда, Конституція США у шостій поправці зак­ріплює право обвинуваченого на захист у кримінальному про­цесі ("В усіх випадках кримінального переслідування обвину­вачений має право... на допомогу адвоката для захисту")',,. проте не визначає механізм його реалізації. Федеральне зако­нодавство (Закон про кримінальне правосуддя 1964 р.) перед­бачає лише можливість призначення захисника у випадку відсутності у обвинуваченого матеріальних засобів, щоб най­няти його.

Щодо штатів, то вони практично декларують право обви­нуваченого на захист.

Важливе значення мають правила судочинства (в кримі­нальних та цивільних справах), що застосовуються Верховним судом США щодо федеральних судів, а також верховними . судами штатів для місцевих судів. Ними, зокрема, встановлю­ються обов'язкові вимоги, яким мають відповідати представ­ники будь-чиїх інтересів, щоб мати право виступати в конкре­тному суді. Ними фактично визначаються умови допуску до виконання функцій, наприклад, захисника в кримінальних справах в певному штаті чи у федеральних судах.

Структура адвокатур і форми діяльності адвокатів США. У кожному штаті є асоціація адвокатів штату. У більшості штатів встановлено обов'язкове членство в асоціації для всіх осіб, допущених до адвокатської практики; у таких штатах адвокатура, по американській термінології, «інтегрована»: асоціація адвокатів тотожна поняттю «адвокатури». Асоціації адвокатів як добровільні організації існують у меншостях штатів, а також у великих містах і графствах. Загальнонаціональною організацією адвокатів з добровільним членством є Американська асоціація юристів.

У завдання асоціацій адвокатів входить установлення норм професійної етики, сприяння адвокатам, вживання дисциплінарних заходів, розробка стандартів адвокатської діяльності, сприяння вдосконалюванню права й правосуддя й т.п.

У США адвокат може практикувати поодинці або в складі невеликих адвокатських контор або великих адвокатських фірм. До половини адвокатів практикує поодинці; разом з невеликими (2-3 чоловік) адвокатськими конторами одинаки становлять 2/3 від загального числа адвокатів.

Але по своїй важливості головною формою адвокатської діяльності є великі (50 чоловік і більше) адвокатські фірми. Такі фірми, як правило, не займаються кримінальними справами й воліють вести справи забезпечених клієнтів, переважно корпорацій. Адвокати, що працюють у фірмі, підрозділяються на дві категорії - партнери (співвласники фірми, що ділять дохід) і співробітники (адвокати, що одержують платню від фірми).

Частина адвокатів працює у відомствах «публічних захисників» - організаціях, що знаходяться на державному бюджеті штату й обслуговуючих на безкоштовній основі обвинувачуваних із числа незаможних громадян.

Існують і аналогічні служби юридичної допомоги незаможним, фінансовані з федерального бюджету. Ці служби з'явилися в середині 60-х років у рамках програм боротьби з бідністю. В 1974 році Конгрес заснував і фінансував Корпорацію по наданню юридичної допомоги - свого роду головну організацію для всіх цих служб.

Для юридичного обслуговування певних категорій населення (конкретних етнічних або професійних груп) у багатьох містах організовані товариства юридичної допомоги, що існують переважно на різного роду благодійні пожертвування й добровільні внески; органи влади також можуть виділяти кошти цим суспільствам.

В 1970-х роках з'явилася й така форма адвокатської діяльності, як адвокатські контори, «захищаючі інтереси суспільства» (pro bопо publico). Вони не ведуть справи окремих клієнтів, а виступають із позовами проти держави або корпорацій, пов'язаними з охороною прав і інтересів великих категорій громадян (споживачів, політичних активістів, виборців, платників податків) або з охорони природи й охорони здоров'я населення (наприклад, позови проти підприємств, що забруднюють навколишнє середовище, або проти будівництва атомних електростанцій).

Структура адвокатур і форми діяльності адвокатів Канади. "Бар енд бенч" (перегородка і лава) і адвокати та судді — це два стовпи правової системи Канади. Проте вони не є єдиними складови­ми судового процесу, але займають в ньому ключові позиції, маючи, зокрема, повноваження вирішувати справи, що стосу­ються інтересів найвищих державних інстанцій, а також спра­ви, що виникають між урядом і приватними особами, та між останніми.

Описати стисло систему Канади досить важко, оскільки Канада є федеративною державою, де законодавча, виконавча та юридична влади розподілені між федеральним (централь­ним) та десятьма урядами провінцій. Крім питань, окреслених Конституцією Канади, уряди провінцій наділені правом законотворчості у питаннях цивіль­ного права. Уряди ж провінцій наділені єдиним правом твори­ти закони щодо юридичної професії. Через це права юристів у провінціях є різними. Крім цього, Канада є дещо унікальною й у іншому, маючи дві системи закону про приватну власність: систему цивільного права у Квебеку та систему прецедентного права у іншій частині Канади. Подвійна система законів походить з історії Канади та ряду законодавчих актів, що призвели до створення канадської конфедерації. Та частина Канади, що була колонією Англії, сприйняла юридичну систему, заснова­ну на прецедентному праві. Територія ж Канади, яку тепер займає провінція Квебек, була у свій час колонізована Фран­цією, яка встановила тут свою систему управління і традицій, в тому числі й цивільного права. Після того, як Квебек було приєднано до англійської корони (у 1750 р.), британський уряд, щоб привернути на свій бік населення завойованої тери­торії, надав французьким колоністам ряд пільг, серед яких — можливість залишити свою систему цивільного законодавства" Це право легалізувалося серією конституційних актів, які були включені до Акта Британської Північної Америки у 1867 р. — основи законодавства Канадської конфедерації. Ось чому в Канаді зараз дві системи законів про приватну власність.

Не зважаючи на те, що кожна провінція на свій розсуд регулює діяльність юристів, на практиці між законодавчими актами існує певна схожість. Кожна провінція має законодав­ство, на підставі якого створюються спілки адвокатів чи юридичні товариства, які вирішують усі питання, пов'язані з їх професією. Кожне товариство має свій керуючий орган, свого "бенчера" (керівника), котрий встановлює правила про­фесійної поведінки юристів. Обов'язками спілок юристів є: вирішення питань, які мають відношення до юридичної професії у провінції; вироб­лення стандартів допуску до юридичної практики; нагляд за додержанням кодексу та правил доброчинної поведінки юри­стів; стягнення з тих, хто їх порушує; страхування клієнтів від помилкових або некваліфікованих дій юристів; нагромаджен­ня коштів для правової допомоги особам з низьким рівнем доходів або тих, які не мають їх зовсім.