3.2. Фізіолого-біохімічні ознаки біологічного агента

Streptomyces peucetius – хемоорганогетеротроф. Оптимальне значення рН 6,5 - 8. По відношенню до кисню є облігатними аеробами.

Багато актиноміцетів, зокрема Streptomyces, які синтезують антибіотики, краще розвиваються при рН близько 7,0, в більшості випадків життєздатність актиноміцетів при рН нижче 4,5 і вище 8 – пригнічена [11].

Однак рН 7 є не для всіх описаних продуцентів оптимальним. Streptomyces peucetius росте і при рН 8,5 [11] .

Температурний оптимум розвитку актиноміцетів лежить в діапазоні 24 - 37 °С. Оптимальна ж температура для біосинтезу та розвитку Streptomyces peucetius дорівнює 30 °С [11].

Вважається що актиноміцети більш стійкі до висушування ніж неміцеліальні бактерії, завдяки чому вони домінують в пустельних грунтах. Показано, що спори бактерій роду Streptomyces проростають вже при aw = 0,50, проте утворився міцелій не гілкується. Актиноміцети ростуть при більш низькій вологості, ніж більшість грамнегативних бактерій [11].

Незважаючи на те, що штами Streptomyces peucetius АТСС 29050 та S. peucetius АТСС 27952 є продуцентами DNR та DXR, їх стійкість до власних антибіотиків значно нижча, ніж до актиноміцину D (Act D). Якщо ACT D повністю пригнічує ріст цих штамів (на МС) лише у концентрації 200 мкг/мл то DNR та DXR – у концентрації 30 та 50 мкг/мл [4].

Формування повітряного міцелію цих штамів та їх антибіотична активність інгібуються на середовищі з крохмалем (КС) та мінімальному середовищі з крохмалем (КМС), що містять більше 0,1 % глюкози. На КС та КМС , що містили більше 2 % глюкози, ріст культури повністю відсутній. У рідкому поживному середовищі з 1 – 2 % глюкози виявлено найкращий ріст даних мікроорганізмів, а найгірший - з 0,5 % глюкози. У рідкому безглюкозному середовищі, штам росте значно краще, ніж у безглюкозному рідкому середовищі [5].

Склад оболонок близький до бактеріального. Клітинна стінка 1-го типу, містять L-діамінопімелінову кислоту, гліцин і невеликі кількості арабінози [20].

3.3. Таксономічний статус біологічного агента

Мікроорганізми роду Streptomyces є найпоширенішими в природі актиноміцетами. Вони відомі як продуценти багатьох біологічно активних речовин, а саме антибіотиків, ферментів, вітамінів, лектинів, імуномодуляторів тощо. Легко змінюючись і пристосовуючись до різних умов меш­кання, маючи великий набір ферментів, вони є активними деструкторами органічних речовин, відіграють велику ролі, у кругообігу речовин у природі, накопиченні та збереженні родючості ґрунтів.

Проблема систематики та ідентифікації мікроорганізмів завжди була однією з найважливіших для мікробіологів. Проте, незважаючи на більш ніж сторічний період відкриття і вивчення актиноміцетів та накопичений великий фактичний матеріал, досі не вдалося розробити єдину природну класи­фікацію цих мікроорганізмів. Це пояснюється, з одного боку, ототожнюванням видів з так званими типовими штамами стрептоміцетів, з іншого — описом нових видів без урахування внутрішньовидової мінливості.

Дослідження по­казали, що завдяки мінливості в межах виду зустрічаються численні різно­види, які в дійсності є природними або штучними мутантами із властивос­тями, тією чи іншою мірою відмінними від материнського штаму. Ігноруван­ня цього факту, а також певні труднощі у встановленні внутрішньопопуляційних зв'язків призвели до того, що виявилося значно простіше описати "новий" вид, ніж якомога точніше визначити походження нового штаму. Це й спричинило своєрідний феномен роду Streptomyces − згідно з різними джерелами літератури, цей рід на сьогодні нараховує від однієї до трьох тисяч і більше видів стрептоміцетів, в основному продуцентів антибіотиків. Опис більшості з них базується лише на типовому штамові.

Насьогодні маємо такий таксономічний статус S. peucetius згідно з ІХ виданням Керівництва Бергі (фенотипова класифікація) (табл.3.1), згідно книги «Prokaryotes» (філогенетична класифікація) (табл.3.2), згідно з Х виданням Керівництва Бергі (табл. 3.3).

Таблиця 3.1.