- •Реферат
- •Розділ 1. Характеристика кінцевого продукту виробництва
- •Аналітична нормативна документація Доксорубіцину гідрохлорил
- •Специфікація на доксорубіцин,
- •10. Кількісне визначення.
- •2.2. Фірми-виробники продукту
- •2.4. Використання доксорубіцину та річна потреба
- •2.3. Способи отримання доксорубіцину
- •2.3.1. Параметри проведення мікробного синтезу доксорубіцину
- •2.3.2. Напівсинтетичний спосіб синтезу доксорубіцину
- •2.5. Потреби в означеній біологічно-активній речовині на сьогодні
- •Розділ 3. Опис біологічного агента
- •3.1. Морфолого-культуральні ознаки
- •3.2. Фізіолого-біохімічні ознаки біологічного агента
- •3.3. Таксономічний статус біологічного агента
- •Таксономічне положення s. Peucetius згідно з іх виданням Керівництва Бергі з систематики бактерій
- •Таксономічне положення s. Peucetius згідно філогенетичної класифікації
- •Таксономічне положення s. Peucetius згідно з х виданням Керівництва Бергі з систематики бактерій
- •Шлях біосинтезу Доксорубіцину з мальтози у Streptomyces peucetius
- •Розділ 4. Обгрунтування вибору технологічної схеми
- •4.1. Обгрунтування вибору біологічного агента
- •4.2. Обгрунтування складу поживного середовища
- •Вартість компонентів поживного середовища згідно до статті н. Ломоновскої «Перепроизводство Доксорубицина в s. Peucetius»
- •4.3. Обгрунтування способу проведення біосинтезу
- •4.4.Обгрунтування вибору ферментаційного обладнання
- •4.5. Обгрунтування вибору технології
- •Розділ 5. Опис технологічного процесу
- •Розділ 6. Матеріальні розрахунки
- •7.3.3. Розрахунок кількості інокуляторів іі.
- •Розділ 7. Специфікація обладнання
- •Розділ 8. Контроль виробництва
- •Карта постадійного контролю
- •8.1. Методи контролю Визначення концентрації біомаси
- •Визначення концентрації цільового продукту
- •Визначення концентрації джерела вуглецю
- •Визначення концентрації джерела азоту
- •Мікробіологічний контроль
- •Список використаної літератури
2.3. Способи отримання доксорубіцину
Доксорубіцин одержують напівсинтетичним шляхом, з використанням вихідної речовини є дуанорубіцину. Даний антибіотик також продукується мікробним синтезом з використанням актиноміцетів Streptomyces peucetius. Іншими продуцентами доксорубіцину може бути актиноміцет Streptomyces coeruleorubidus. Проте, в промисловому виробництві антибіотика здебільшого використовується культура S. peucetius, що пояснюється її підвищеною біосинтетичною здатністю [9].
2.3.1. Параметри проведення мікробного синтезу доксорубіцину
Вихідними сполуками синтезу доксорубіцину є 7,9,12-декакетиди, що утворюються в результаті конденсації Малон-КоА, метилмалон-КоА і бутаніл-КоА. В утворенні 12-дизоксиакланонової кислоти беруть учась 4 ферменти, 2 з яких належать до кетоацилсинтаз. Під дією оксидоредуктази утворюється акланонова кислота, яка через метиловий ефір, аклавікетон, родоміцин і похідні карміноміцину перетворюється на доксорубицин [14].
Технологічно сучасний процес мікробного синтезу доксорубіцину складається з ряду послідовних етапів (операцій). Головні з них:
підготовка необхідної культури мікроорганізму-продуцента;
підготовка поживного середовища;
вирощування посівного матеріалу;
культивування продуцента в заданих умовах, в ході якого і здійснюється мікробіологічний синтез (ферментація);
фільтрація і відділення біомаси;
виділення і очищення необхідного продукту;
сушіння [14].
При мікробіологічному синтезі, необхідно враховувати та дотримуватися певних факторів та параметрів технологічного процесу. В першу чергу необхідно звертати увагу на значення рН середовища. Оптимальним значенням рН для утворення доксорубіцину є 7,2. Значення температури є другим важливим параметром, який враховують при біосинтезі. Оптимальною температурою для утворення цільового продукту є 30 °С. Не менш важливим фактором при культивування продуцента антибіотика є аерація, оскільки культура S. peucetius є аеробною.
Таким чином, при культивування S. peucetius, з метою одержання максимальної кількості антибіотика доксорубіцину, необхідно дотримуватися всіх вищезазначених умов.
2.3.2. Напівсинтетичний спосіб синтезу доксорубіцину
Доксорубіцин є результатом 14-гідроксилювання дуанорубіцину, безпосереднього попередника в біосинтетичному шляху. Даунорубіцин є більш поширений як натуральний продукт, так як його отримують з ряду різних дикого типу штамів Streptomyces. На противагу цьому, знайдений тільки один дикого типу вид Streptomyces peucetius var. cesius АТСС 27952, який здатен продукувати доксорубіцин. У 1996 році група Строля виявила, виділила і охарактеризовала ген, що кодує фермент, який перетворює даунорубіцину в DXR. [26].
2.4. Використання доксорубіцину та річна потреба
Доксорубіцин застосовується в хіміотерапії майже всіх видів пухлин: гострий лімфобластний і мієлобластний лейкоз; злоякісна лімфома ходжкинського і неходжкинського типу; рак шлунка, рак підшлункової залози; рак сечового міхура; раку молочної залози, легень, сечового міхура, щитовидної залози, яєчників; рак ендометрія, рак шийки матки, рак передміхурової залози, гострий лімфобластний лейкоз, гострий мієлобластний лейкоз, хронічний лімфолейкоз, мієломна хвороба; остеогенна саркома; саркома м'яких тканин; саркоми Юінга; нейробластома; пухлина Вільмса [33].
Згідно даних Інституту раку за 2011 рік в Україні 960 тис. осіб перебувають на обліку в онкологічних установах. І приріст щорічно складає в середньому 0,6%. Отже станом на 2013 рік кількість хворих складає 960000×1,006×1.006 = 971555 осіб.
За тими ж даними склад хворих такий: 1/3 – чоловіки, 2/3 – жінки.
Схема курсу лікування: препарат вводиться пацієнту протягом 4 тижнів по 3 дні в кількості 20-30 мг/м2 . За курс необхідно 4×3 = 12 введень. Дозу беремо в середньому 25 мг/м2. Підрахувавши 25×12 отримаємо 300 мг/м2, тобто за 1 курс хворому необхідно ввести 300 мг/м2 препарату.
При лікуванні раку із 189 осіб 67 обирають хірургічний спосіб, 34 – гормонотерапію, 44 – променеву терапію, 44 – од’ювантну хіміотерапію і 28 відмовляються від лікування. Провівши підрахунки робимо висновок, що 44/189 = 23,28 % лікують пухлини за допомогою хіміотерапії і це складає 971555×0,2328 = 226178 осіб.
Для проходження курсу лікування одним хворим треба 300 мг/м2 доксорубіцину, а для лікування всіх хворих – 300×226178 = 67853400 мг/м2 =67853,4 г/м2 тіла препарату.
Враховуючи, що в середньому поверхня тіла чоловіків складає 1,9 м2 , а жінок – 1,6 м2 , а співвідношення кількості хворих чоловіків до жінок 1:2 отримаємо, що середня площа поверхні тіла пацієнта (1,9+1,6+1,6)/3 = 1,7 м2.
Якщо середня поверхня тіла хворого 1,7 м2, а пацієнтів всього 226178 і на лікування одного за курс витрачається 300 мг/м2 препарату, то для проходження повних курсів лікування всіх осіб необхідно 1,7×226178×300 = 115350780 мг = 115,5 кг доксорубіцину.
Доксорубіцин в Україні випускається лише двома фірмами, а решта постачається в нашу країну закордонними імпортерами. Проект виробництва спрямований на ліквідацію іноземної продукції з українського ринку. Враховуючи кількість продукції, випускаємої вітчизняними виробниками, дане виробництво забезпечить 70% потреби в антибіотику.
Отже потужність виробництва складає 82 кг доксорубіцину за рік.
