10. Кількісне визначення.

Розчини готують безпосередньо перед використанням.

Випробовуваний розчин (а). 50.0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі та доводять об’єм розчину рухомою фазою до 50.0 мл.

Вихідний розчин (b). 10 мл випробуваного розчину (а) доводять рухомою фазою до 100.0 мл.

Розчин порівняння (а). 10.0 мг ФСЗ доксорубіцину гідрохлориду і 10 мг ФСЗ епірубіцину гідрохлориду розчиняють у рухомій фазі та доводять об’єм розчину рухомою фазою до 50.0 мл. 10.0 мл отриманого розчину доводять рухомою фазою до об’єму 100.0 мл.

Розчин порівняння (b). 5.0 мл розчину порівняння (а) доводять рухомою фазою до об’єму 20.0 мл.

Розчин порівняння (с). 50.0 мг ФСЗ доксорубіцину гідрохлориду розчиняють у рухомій фазі та доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 50.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою до 100.0 мл.

Хроматографію проводять на рідинному хроматографі з УФ-детектором за таких умов:

- колонка розміром 0.25 м х 4.0 мм, заповнена силікагелем октадецилсилільним ендкепованим для хроматографії Р із розміром часток 5мкм.

- рухома фаза: суміш рівних об’ємів ацетонітрилу Р і розчину, що містить 2.88 г/л натрію лаурилсульфату Р і 2.25 г/л кислоти фосфорної Р.

- швидкість рухомої фази 1 мл/хв.

- детектування на довжині хвилі 254 нм.

Хроматографують 5 мкл розчину порівняння (а). хроматографічна система вважається придатною, якщо коефіцієнт розділення піків доксорубіцину і епірубіцину становить не менше 2.0.

Хроматографують 5 мкл випробуваного розчину (а) та 5 мкл розчину порівняння (b). Час хроматографування має бути в 3.5 рази більше часу утримуванні піка доксорубіцину, який становить близько 8 хв.

На хроматограмі випробуваного розчину (а) площа будь-якого піка, крім основного, не має перевищувати площу піку доксорубіцина на хроматографі розчину порівняння (b) (0.5%). Не враховують піки, площа яких становить менше 0.1 площі піка доксорубіцину на хроматографі розчину порівняння (b) (0.5%).

УПАКОВКА

По 10 мг у скляних флаконах, які герметично закупорені пробкою гумовою і обтиснуті ковпачком алюмінієвим.

1 флакон разом з інструкцією для застосування вміщують у картону упаковку.

Групова та транспортна тара згідно з ГОСТ 17768-90.

МАРКУВАННЯ

У необхідних випадках зазначають:

- субстанція стерильна;

- субстанція вільна від бактеріальних ендотоксинів

ТРАНСПОРТУВАННЯ

Відповідно до ГОСТ 17768-90.

ЗБЕРІГАННЯ

Зберігають при температурі +15 - +25° С, в місцях, недоступних для дітей.

Приготовлений розчин стабільний протягом 24 год при кімнатній температурі (15 -25°С), при зберіганні у захищеному від світла місці, або 48 год при зберіганні у холодильнику (2 - 8°С).

ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ

2 роки.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

2.1. Передумови виробництва доксорубіцину

Доксорубіцин являє собою антрацикліновий антибіотик, вперше виділений з бактерії Streptomyces peucetius компанією Farmitalia Research Laboratories в Мілані на початку 60- х років. Доксорубіцин був відкритий відразу після того, як тією ж компанією було розроблено перший антрациклін - даунорубіцин .

Незважаючи на те, що ці два препарати мають практично однакову структуру (вони відрізняються наявністю тільки однієї гідроксильної (ОН) групи), даунорубіцин ефективний тільки при гострій лейкемії, а доксорубіцин може бути використаний при багатьох типах раку. Клінічні випробування в кінці 60-х років показали, що доксорубіцин проявляє протипухлинну активність, але токсичний для нормальних клітин.

У 1974 році доксорубіцин був удосконалений для застосування в США. Всі дослідження в той час були спрямовані на розробку такого похідного доксорубіцину, яке виявляло б такий або більший протипухлинний ефект, але при цьому мало б менш виражену кардіотоксичність.

Нові винайдені препарати мають ту ж загальну структуру антрациклінового кільця , але вони були дещо модифіковані. За останні 30 років досліджувалася протипухлинна дія більше ніж 2000 препаратів. Клінічні випробування деяких з них проводяться і зараз , але доксорубіцин залишається найбільш широко застосовуваним препаратом з усіх антрациклінів.

Антрацикліни – клас протипухлинних препаратів, що володіють широким спектром активності на злоякісні пухлини в організмі людини, за винятком раку товстої кишки [35].

На сьогодні в світі на препарати від ракових захворювань витрачається 895.2 млрд. доларів , а серцеві - 753 млрд., і все інше - набагато менше: 298.2 млрд. - такі витратина лікування від судинних захворювань, 204.4 млрд. - від ДТП , 193.3 - від СНІДу , 125.8 млрд. - від респіраторних захворювань (включаючи пневмонію).

Група Хатчінсона займалася розробкою методів підвищення виробництва DXR в процесі бродіння, який використовується в промисловому виробництві, не тільки шляхом введення DOX кодуючих плазмід, але й шляхом введення мутацій. Деякі потрійні мутанти, які характеризувалися надекспресією DOX, змогли подвоїти вихід DXR. Це більш ніж академічний інтерес, тому що на 1999 рік вартість DXR становила близько $ 1370000 за кг, а його потреба склала 225 кг на рік. [31] Більш ефективні технологічні процеси знизили ціну до $ 1,1 млн. за. Хоча DXR може бути отриманий напівсинтетичним способом з даунорубіцину, процес включає електрофільне бромування і кілька етапів, але має недостатній вихід продукту [32]. Оскільки даунорубіцин вже отримували шляхом ферментації, то досліди були спрямовані на пошук бактерій, які могли б завершити DXR синтез більш ефективно.

За даними IMS, обсяг продажів в 2006 доксорубіцину гідрохлорид для ін'єкцій в США перевищив $ 30 мільйонів. Станом на 2012 рік в Україні на обліку в онкологічних установах знаходиться 960 тис. людей, смертність склала – 77417.

Рак є однією з основних причин смерті у світі - в 2008 році зафіксовано 7,6 млн випадків смерті від раку. Основними типами раку є:

рак легенів - 1,37 мільйона випадків смерті;

рак шлунка - 736000 випадків смерті;

рак печінки - 695 000 випадків смерті;

рак товстого кишечника - 608 000 випадків смерті;

рак молочної залози - 458 000 випадків смерті;

рак шийки матки - 275 000 випадків смерті.