2.5. Потреби в означеній біологічно-активній речовині на сьогодні

Вітчизняні виробники фармацевтичних субстанцій в умовах ринкової економіки виявилися в набагато більш важкому становищі, ніж виробники готових лікарських засобів.

З вітчизняних субстанцій підприємствами галузі випускається не більше 10% від загального обсягу їх виробництва. Важливою причиною цього є те, що діючі в даний час виробничі потужності з випуску субстанцій не відповідають структурі попиту на них. Не виробляються (або виробляються в невеликій кількості) субстанції лікарських препаратів для лікування ряду серйозних захворювань, зберігається випуск застарілих препаратів. Особливо великі прогалини в асортименті протипухлинних препаратів, інсулінів та інших препаратів для лікування ендокринних захворювань, антибіотиків цефалоспоринового ряду, засобів для анестезії, окремих видів серцево-судинних препаратів, медикаментів для лікування бронхіальної астми та ін

Проте, внаслідок низької конкурентної здатності вітчизняного виробництва субстанцій українські фармацевтичні підприємства перейшли на вироблення готових лікарських препаратів з субстанцій, що закуповуються за кордоном, віддаючи перевагу продукції Китаю та Індії, як більш дешевої, і в ряді випадків, високоефективним і сучасним субстанціям з країн Європи. До серпня 1998 року значна частка субстанцій, що надходять на вітчизняний ринок, була китайського виробництва і найчастіше досить низької якості. Привабливою стороною цієї продукції була ціна - в 2-3 рази нижча, ніж на існуючі вітчизняні аналоги.

Тому в Украіні необхідно впроваджувати виробництво субстанцій біологічно-активних речовин, а зокрема протипухлинних антибіотиків таких, як доксирубіцин, оскільки імпортовані є або занадто дорогими, або низькоякісними.

Розділ 3. Опис біологічного агента

3.1. Морфолого-культуральні ознаки

Актиноміцети – своєрідна група мікроорганізмів, що мають ознаки частково бактерій, частково грибів. Типові актиноміцети являють собою дуже тонкі (0,3-1,5 мкм) нитки – міцелій, який проявляється у них в оптимальних для існування умовах. Ядра в клітинах не виявлено. Мають кислотостійкий тип клітинної стінки. Характеризуються високим (60-75%) вмістом ГЦ пар у ДНК [2].

При фарбуванні за Грамом S. peucetius зафарбовується в світло-синій колір, отже є грам-позитивною культурою мікроорганізмів.

Найбільшим родом серед актиноміцетів є саме стрептоміцети (більше 500 видів), які було описано в 1943 році Хенрісі та Зельманом Ваксмананом, американським мікробіологом і біохіміком, лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини (1952).

Рід Streptomyces є найбільшим родом, що синтезує антибіотики і використовується з 1940-1950 р. в їх промисловому виробництві [2].

Стрептоміцети утворюють добре розвинений повітряний міцелій, що не розпадається в процесі розвитку на окремі клітини. Мешкають в грунті, характеризуються сильною антибіотичною активністю та здатністю розкладати хітин [2].

Стрептоміцети ростуть в пробірках з рідким середовищем, якщо немає перемішування – у вигляді плівки на поверхні, іноді утворюють пухнастий осад, залишаючи середовище абсолютно прозорим, на відміну від типових бактерій, що діляться утворюють однорідну суспензію при тривалій інкубації [2].

Спори, що проростають на твердому середовищі або фрагменти міцелію дають гіфи, проникаючі в агар (субстратний міцелій), а також гіфи, які багаторазово гілкуються і щільно переплітаються на поверхні агару, утворюючи щільні колонії. Ступінь щільності колоній залежать від складу середовища. Ріст колоній S. peucetius зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Фотографія росту колоній S. peucetius на поверхні агару

Рис. 3.2. Фотографії: S. peucetius дикого типу (верхній ліворуч) і промисловий мутант надвиробництва доксорубіцину (ліворуч знизу) вирощували у NDYE глибинним способом протягом 6 днів і у NDYE поверхневим протягом 8 днів (права панель: дикого типу на лівій і мутантний праворуч).

У деяких штамів роду Streptomyces колонії покриває повітряний міцелій - вільні гіфи, які мають гідрофобну оболонку і зростають вертикально вгору від поверхні колонії. Ці гіфи спочатку не мають кольору, але коли починається дозрівання спор, вони набувають різного забарвлення. На цій стадії колонії стрептоміцетів стають порошкоподібними чи бархатистими, їх легко відрізнити від типових бактеріальних колоній. Колонії діаметром 1 - 10 мм. [2]. Завдяки виділенню леткої сполуки - геосміну, мають характерний «землистий» запах [29].