11. Статус і роль офіцера структур органів виховної та соціально-психологічної роботи в системі військового управління.

Для визначення статусу і ролі офіцера структури виховної роботи в системі військового управління необхідно дати визначення понять “соціальний статус” і “соціальна роль”.

Місце особистості в суспільстві, яке визначає її спосіб життя і належність до певних соціальних, професійних та інших груп, тобто ознаки, що характеризують особистість як певний соціальний тип, фіксуються в понятті "статус".

Соціальний статус – співвідносне положення (позиція) індивіда, або групи в соціальній системі.

Підґрунтя статусу становлять її права, які надаються особистості суспільством, конкретними соціальними групами і обов'язки, які вона повинна виконувати відповідно до її місця в соціальній структурі. Оскільки людина є центром перетину зв'язків різного рівня й різних спільностей, можна відокремити кілька статусів особистості (економічний, правовий, особистий), які виступають як соціальні ситуації її розвитку, складові інтегрального, соціального статусу.

Соціальний статус визначає місце особистості в системі суспільних відносин, які зафіксовані в керівних нормативних документах та можливості для всебічного розвитку й застосування своїх здібностей. Він розкриває основні функції особистості, як суб'єкта соціальних відношень, її діяльність в основних сферах життя й оцінку діяльності з боку суспільства, які визначаються в кількісних та якісних показниках (зарплата, премія, нагороди, завдання, привілеї, тощо).

Соціальний статус відповідає на питання "що повинна робити особистість згідно посади,яку обіймає та вимог керівних документів, норм і що вона за це отримує".

На питання "як вона це робить?" – відповідає поняття "соціальна роль".

Поняття "соціальна роль" фіксує соціально-психологічний аспект діяльності. Це поведінкова "технологія" реалізації соціальних функцій, закладених в статусі, конкретний спосіб їх виконання.

Соціальна роль розуміється як спосіб реалізації соціальної діяльності через певні вчинки особистості, її поведінку. Соціальна роль є ланкою зв'язку між статусом особистості та її позицією. Під останньою розуміється складна система відносин особистості, установок та мотивів, цілей та цінностей, певна спрямованість активності особистості, яка гарантується на її вибірковому, усвідомленому ставленні до людей безпосереднього оточення, суспільства, самої себе.

Роль – це характеристика особистості як члена колективу, соціальної групи, суспільства в процесі спілкування. Насамперед вона відображає залучення особистості до діяльності конкретного об'єднання, виконання в ньому певної функції та обов'язків за умови відповідної залежності між його членами.

Оскільки особистість завжди взаємодіє з багатьма групами і колективами, відіграючи в кожному з них специфічну роль, виявляючи різну міру активності, вона характеризується комплексом соціальних ролей, які утворюють рольове поле особистості. За допомогою цих ролей особистість включається в усі сфери суспільних відносин.

Для завершення теоретичного аналізу понять “статус” і “роль” потрібно звернути увагу на те що статус професії та роль її представників визначається шістьма цінностями-нормами, які їй притаманні. А саме:

1. Цілі даної професії, як відображення її соціальної функції, місця (статусу) у житті воєнної організації.

2. Історія професії, її ретро і перспективи.

3. Соціальна позиція професії стосовно інших соціальних груп і категорій у загальній системі класів, груп і категорій.

4. Зміст і умови професійної праці.

5. Особистісний зразок представника даної професії.

6. Професійні етика і звичаї, характерні для даної професії, які регулюють професійну діяльність і стиль життя її представників.

12. Заступник командира підрозділу з виховної роботи – організатор виховної роботи.

Концепція гуманітарного і соціального розвитку в Збройних Силах України визначає, що у військах (силах) загальне керівництво

гуманітарним і соціальним розвитком здійснюють командири (начальники). А безпосередніми організаторами діяльності військових службових осіб з питань гуманітарного і соціального розвитку є відповідні заступники командирів (начальників) усіх рівнів. Права, обов'язки і порядок цих посадових осіб визначаються вимогами Військових статутів.

Заступник командира підрозділу з виховної роботи є організатором виховної роботи з особовим складом в мирний час і морально-

психологічного забезпечення підготовки і ведення бойових дій в особливий період. Ці два напрями роботи відокремлені умовно, а в

цілому становлять єдиний зміст діяльності заступника командира підрозділу з виховної роботи.

Діяльність заступника командира підрозділу з виховної роботи здійснюється шляхом планування, організації та проведення

організаційних, соціологічних, педагогічних, психологічних, інформаційно-пропагандистських, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на усвідомлення особовим складом державної політики у сфері оборони, системи

національних цінностей, які вони захищають, підтримку і розвиток професійно необхідних психологічних якостей, сприяння реалізації встановлених державою соціальних та правових гарантій з метою виконання завдань військової служби.

Згідно вимог керівних документів заступник командира підрозділу

з виховної роботи відповідає за:

– безпосередню організацію і проведення виховної роботи;

– морально-психологічний стан особового складу підпорядкованого йому підрозділу;

– морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, військової

дисципліни, правопорядку, повсякденної життєдіяльності підрозділу;

– гуманітарну підготовку та інформаційну роботу й організацію дозвілля в підрозділі; здійснення заходів соціального захисту

військовослужбовців та членів їх сімей.

На нього покладено:

- планування виховної роботи з особовим складом, проведення вихідних та святкових днів;

- вивчення морально-бойових якостей військовослужбовців, соціально-психологічного клімату в підпорядкованих підрозділах;

- надання допомоги командирам взводів у проведенні виховної роботи в підрозділі;

- вивчення та впровадження передового досвіду роботи з особовим складом;

- вдосконалення форм і методів морально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

- виховання у військовослужбовців відданості українському народові;

- формування в них високих морально-бойових якостей громадянина-патріота України, свідомого виконання положень

Конституції, законів України, військової присяги, Військових статутів;

- організація гуманітарної підготовки, спрямованої на якісне виконання завдань бойової підготовки, підвищення боєздатності

підрозділу, зміцнення єдиноначальності, поліпшення психолого-педагогічної підготовки офіцерського складу;

- проведення занять з сержантами і офіцерами з основ педагогіки та психології, навчання їх методам і формам індивідуальної роботи в

підрозділі;

- проведення морально-психологічного забезпечення вартової служби (бойового чергування);

- здійснення заходів морально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності особового складу; заходів щодо зміцнення

військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військового колективу; ведення

обліку злочинів, правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей;

- інформування військовослужбовців про суспільно-політичне життя в країні і світі;

- надання керівникам груп та їх помічникам допомогу в проведенні занять;

- проведення заходів морально-психологічної підтримки військовослужбовців та їх підготовки до екстремальних умов під час бойових дії, формування у них стійкості до психологічного та інформаційного впливу противника.

Особливостями діяльності заступника командира підрозділу з виховної роботи є: своєрідність цілей і результатів (певний рівень

морально-психологічного стану особового складу та умови його виховання й самовдосконалення); особливий характер об’єкту впливу (особовий склад підрозділу й види його діяльності); регламентованість (підпорядкованість командиру і старшому органу управління

морально-психологічним забезпеченням); специфічність засобів діяльності (вербальні, ТЗВ, соціально-психологічні й педагогічні

технології впливу на предмет діяльності тощо); інтенсивність функціонування психіки та висока інтелектуальна напруга під час

реалізації основних функцій своєї діяльності.