18. Форми та методи виховної роботи у підрозділі.

Методи виховання – це засоби впливу на свідомість, волю, поведінку і систему відносин військовослужбовця з метою формування активних громадян незалежної України.

Метод виховання – розділяється на окремі елементи, які називають прийомами виховання. В одних умовах метод виступає як самостійний шлях розв’язання педагогічного завдання, в інших – як прийом (бесіда – як метод формування поглядів та переконань і бесіда – як прийом методу навчання).

Виховання – двосторонній процес, що об’єднує у собі діяльність командира і діяльність військо-вослужбовця. Щоб викликати активну готовність до ви-ховного впливу, необхідно поставити воїна в певні умови.

Засобами виховання називають доцільно організовані методичні шляхи розв’язання виховних завдань. Це можуть бути: предмети, військова техніка, наочні посібники, книги, радіо, телебачення і види діяльності: засоби мистецтва, живе слово педагога, навчання в полі, громадська робота.

Перша група методів формування суспільної свідомості. До неї відносяться методи всебічного впливу на свідомість, почуття і волю військовослужбовців з метою формування у них загальнолюдських, національно-патріотичних якостей, поглядів і переконань.

Пояснення – найбільш поширений метод. Його мета – розкрити соціальний, моральний, естетичний зміст тих чи інших вимог до військовослужбовця, його служби і обов’язків, подій і явищ, допомогти йому правильно оцінити сутність своїх дій та вчинків.

Розповідь – вибір теми визначається її актуальністю. Ефект досягається тоді, коли є впевненість і переконаність командира в тому, що розповідь досягне поставленої мети.

Бесіда – теми різні: етичні, політичні, пізнавальні тощо. В бесіді командир спирається на досвід військовослужбовців.

Лекція – це розгорнутий і організований у доступну форму системний виклад того чи іншого соціально-політичного, військово-патріотичного, морального, ідейно-естетичного змісту. Логічним центром лекції є якесь теоретичне узагальнення, а конкретні дані служать ілюстрацією.

Лекція повинна характеризуватися:

а) переконливістю доказів та аргументів;

б) обґрунтуванням і композиційною стрункістю;

в) пафосом;

г) сам виклад повинен сприяти ідейно-патріотичному, емоційному впливу.

Диспут – це метод формування думок, оцінок, переконань, що базуються на закономірності і знаннях, одержаних у ході зіткнення думок, різних точок зору і завжди відрізняються високою мірою узагальнення, стійкості і гнучкості. Призначення диспуту – створювати орієнтовану основу для творчих пошуків і самостійності рішень.

Приклад – військовослужбовці дуже схильні до наслідування у зв’язку з недостатнім життєвим досвідом, складною ситуацією у суспільстві, відсутністю стійких звичок поведінки.

Громадська думка – вихователь намагається, щоб його вимога стала вимогою колективу. Для формування здорової суспільної думки командир залучає всіх вихованців (воїнів) для обговорення подій у колективі, країні, різних явищ тощо.

Привчання – організація планомірного і регулярного виконання військовослужбовцями статутних настанов з метою перетворення їх у звичні форми військової і суспільної поведінки.

Звичка – це той процес, при якому думка переходить у справу.

Вправа. Вправа містить у собі багаторазове повторення певних дій, вчинків, але це не механічне повторення, а свідомий творчий процес. В результаті вправ формуються вміння і навички, звички, нові знання, розвиваються розумові здібності.

Доручення – сприяє формуванню громадської активності. Щоб доручення виховувало, воїни повинні знати суспільну значущість доручення.

Друга група: Методи організації діяльності військовослужбовців і формування досвіду поведінки.

Передбачає:

а) педагогічну вимогу - конкретне завдання для воїна, щоб виявити його ставлення до служби, вміння знайти нестандартне рішення;

б) громадську думку - думка військового колективу, який впливає на формування позитивних чи негативних рис особистості;

в) створення виховних ситуацій.

Третя група: Методи стимулювання діяльності поведінки військовослужбовця. До цієї групи належать:

1 Методи залучення військовослужбовця до творчої діяльності:

а) виконання творчих завдань;

б) виготовлення муляжів, схем тощо;

в) удосконалення військових тренажерів, приладів тощо;

г) участь у конкурсах, змаганнях тощо.

2 Методи заохочення:

а) система заохочень;

б) використання засобів масової інформації;

в) матеріальні стимули (відпустка, цінні подарунки, подяки, грамоти).

Основні прийоми виховання:

1 Заохочення військовослужбовця до позитивної поведінки: подяка, занесення подяки в особову справу, складання позитивної характеристики з відправленням рідним, на підприємство, відпустка.

2 Покарання: попередження; зауваження; оголошення усної догани; занесення догани до особової справи.

Четверта група: Методи контролю:

а) облік результатів оцінки поведінки командиром підрозділу;

б) написання характеристики;

в) ведення командиром щоденника виховної роботи та обліку дисциплінарної практики;

г) самоаналіз власної поведінки.

В основу виховного процесу покладені не самі методи, а їх система. Педагогічна майстерність приходить до того командира – вихователя, який сприяє і знаходить оптимальну відповідність методів виховання закономірностям військового та індивідуального розвитку військовослужбовців.

19. Етапи становлення заступника командира підрозділу з виховної роботи на посаді.

Заступник командира роти з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності особового складу роти, за гуманітарну підготовку, інформаційну і культурно-виховну роботу, дозвілля військовослужбовців, за їх соціальний захист.

Заступник командира роти з виховної роботи підпорядковується командирові роти і є прямим начальником усього особового складу

роти. У виховній роботі з особовим складом головні зусилля він зосереджує на індивідуальній роботі з кожним військовослужбовцем.

Заступник командира роти з виховної роботи зобов'язаний:

• брати участь у розробленні розкладу занять роти, планувати виховну роботу, здійснювати заходи щодо соціально-психологічного

забезпечення повсякденної діяльності особового складу;

• забезпечувати виконання рішень командира роти, вивчати та аналізувати морально-психологічні якості кожного військовослужбовця, соціально-психологічний клімат у підпорядкованих підрозділах, подавати допомогу командирам взводів

у його поліпшенні;

• проводити роботу з виховання у військовослужбовців відданості Українському народові, формування в особового складу високих

морально-психологічних якостей громадянина - патріота України, свідомого виконання положень Конституції України і законів

України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів

(начальників);

• виховувати особовий склад роти в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі,

Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї частини, постійної пильності та бойової

готовності;

• проводити виховну роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, підвищення боєздатності роти,

зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу;

• здійснювати конкретні заходи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед

особового складу, згуртування військових колективів;

• забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов служби з урахуванням їх спеціальності

та індивідуально-психологічних особливостей;

• знати кожного військовослужбовця роти, його ділові, професійні якості, морально-психологічний стан, запити, настрої,

сімейний стан і відповідно до цього вести виховну роботу;

• проводити заняття з сержантами з основ педагогіки та психології, навчати їх методів і форм індивідуальної роботи з

підлеглими;

• навчати особовий склад роти безконфліктному не репресивному спілкуванню і ненасильницькому розв'язанню проблем, які виникають під час служби, постійно підвищувати свій теоретичний і практичний рівень з цих питань;

• здійснювати морально-психологічну підтримку військовослужбовців та їх підготовку до екстремальних умов під час

бойових дій, формувати у них стійкість до психологічного і морального впливу противника;

• проводити виховну роботу з особовим складом роти, призначеним до варти (бойового чергування);

• брати участь у роботі з організації якісного опанування військовослужбовцями і зразкового збереження ними озброєння,

бойової та іншої техніки, додержання заходів безпеки та охорони довкілля;

• організовувати гуманітарну підготовку і постійно інформувати військовослужбовців про суспільно-політичне життя, особисто

керувати однією з груп гуманітарної підготовки особового складу роти, подавати керівникам груп та їх помічникам допомогу в

підготовці та проведенні занять;

• дбати про створення соціальних і психологічних передумов гармонійного розвитку особистості кожного військовослужбовця;

• піклуватися про поліпшення матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і правовий захист, знати потреби і запити

військовослужбовців, вживати заходів для вирішення скарг і заяв, підтримувати зв'язок із сім'ями особового складу роти;

• вивчати і впроваджувати передовий досвід виховної роботи, вдосконалювати форми і методи морально-психологічного забезпечення

бойової підготовки;

• розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, разом з командиром роти організовувати та проводити

культурно-масову та спортивну роботу з особовим складом, керувати художньою самодіяльністю роти;

• правильно використовувати технічні засоби під час проведення виховної роботи, забезпечувати своєчасність доставки особовому

складові газет та журналів;

• вести облік злочинів, правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей;

• своєчасно доповідати командирові роти та інформувати заступника командира батальйону з виховної роботи про стан

військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу, про заплановані та здійснені заходи.