31. Методика підготовки та проведення вікторини.

Однією з цікавих форм роботи з особовим складом частин і підрозділів є вікторина.

Вікторина (від латинської - Victoria - перемога) – це вид гри, під час якої військовослужбовцям пропонується відповісти на ряд питань. Як правило, у грі бере участь декілька команд (відділення, взводу). Створюється незалежне журі, яке оцінює відповіді учасників вікторини та веде облік оцінок.

Мета вікторини – в живій, цікавій формі донести пізнавальну інформацію, стимулювання військовослужбовців до опанування необхідних для військової служби знаннями.

Проведення вікторини, включає в себе три періоди: підготовчий, безпосередньо проведення вікторини, підбиття підсумків.

Під час підготовчого періоду :

§ визначається тема вікторини і доводиться до всіх учасників вікторини не пізніше 10-15 діб до проведення заходу;

§ формується ініціативна група;

§ розробляються питання і сценарій проведення вікторини;

§ готується необхідне матеріально-технічне забезпечення;

§ відпрацьовується методика і критерії оцінки відповідей на питання;

§ підбирається журі, як правило у складі 3-5 чоловік;

§ підбирається ведучий вікторини;

§ готується місце проведення вікторини.

Проведення вікторини починається з короткого виступу ведучого в якому іде знайомство з порядком і умовами проведення заходу.

Після завершення вікторини визначається команда переможець. Організується заохочення тих військовослужбовців, які продемонстрували високу особисту підготовку.

31. Методика підготовки та проведення диспуту.

Диспут — це масовий захід, що проводиться у формі прилюдного спору з актуальних суспільно-політичних, моральних, естетичних, культурних, наукових, спортивних, технічних та інших проблем. Також можуть розглядатися проблеми, що пов'язані зі службовими справами. Але найбільш часто використовується моральна проблематика диспутів. Диспут проводиться як ґрунтовна наукова розмова, складний процес пошуку істини з метою формування у воїнів переконаності, виробки норм моралі, високого художнього стану.

Диспут доцільно проводити у складі підрозділу. Це дозволяє вибрати найбільш актуальну тему для цього колективу і всебічно підготувати особовий склад до її обговорення.

Тема диспуту, що висувається до обговорення, повинна відповідати таким умовам:

• бути злободенною та суспільне значущою;

• мати дискусійний характер (наявність різних точок зору на дану проблему);

• бути досить відомою учасникам;

• чітко, ясно і конкретно висловлювати сутність проблеми.

Ефективність диспуту залежить від завчасної і кваліфікованої підготовчої роботи, що доручають спеціально сформованій ініціативній групі воїнів, її основне завдання — оповістити особовий склад про диспут та зацікавити його про предмет спору. Про диспут воїни повинні бути поінформовані зазда­легідь. Це робиться усно і у обов'язковому порядку наочно. Оголошення, крім теми, містить в собі питання диспуту, час і місце його проведення. Важливо так сформулювати питання, щоб вони примусили воїнів замислитися, щоб сприяли їх бажанню обов'язково виступити на диспуті, висловити свою точку зору, посперечатися один з одним. Теми питання повинні бути гострими, нестандартними, зачіпати воїнів за живе.

Ведучим на диспуті має бути досвідчена, добре знаюча проблему, авторитетна, шанована людина. Звичайно, це хтось із офіцерів: командир (начальник), офіцер з гуманітарних питань, хтось із інженерів чи інших спеціалістів. Ведучий не тільки регулює виступи воїнів, але й ставить перед ними ті чи інші питання, з'ясовує їх думки, точки зору, запрошує до розмови тих, хто не проявляє активність, робить проміжні висновки, резюме. Своїми запитаннями, репліками, зауваженнями ведучий повинен підводити воїнів не тільки до глибокого і всебічного розгляду проблеми, але й до правильного її розуміння.

В заключній частині диспуту важливо грамотно підбити підсумки розмови з теми. Тут слід визначити домінуючу думку воїнів, тонко вказати на помилкові висловлювання окремих учасників спору, аргументовано і переконливо, якщо це можливо і в цьому є необхідність, висвітлити істину.