31. Структура та зміст плану розповіді-бесіди для солдатів строкової служби підрозділу в системі гуманітарної підготовки.

Останнім часом у системі гуманітарної підготовки все частіше використовується розповідь-бесіда. Пов’язано це з метою інтеграції навчально-виховних функцій як розповіді так і бесіди. Характерною ознакою визначеного виду заняття виступає можливість керівника використовувати елементи викладання навчального матеріалу з одночасним опитуванням слухачів групи та письмовим нотуванням найбільш складних і важливих питань.

У методичному плані таке заняття з гуманітарної підготовки забезпечує як розумову так і мовну діяльність.

Розповідь-бесіда виконує кілька функцій:

§ пізнавальну (слухачі збагачуються новими знаннями, глибше пізнають життя, повсякденну службову дійсність);

§ виховну (йде формування у слухачів таких якостей, як патріотизм, любов до свого народу, почуття гордості за свою Вітчизну, інших моральних якостей);

§ мотиваційну (у слухачів групи виникають зацікавленість і бажання вивчити тему, самостійно розібратися в складних теоретичних та життєвих питаннях);

§ орієнтаційну (міркування керівника групи під час розкриття основних питань теми стають для воїнів орієнтирами в наступній самостійній роботі).

Розповідь-бесіда це послідовне, живе, образне, емоційне викладення матеріалу, коли на фактах, прикладах розкриваються сутність питань, закономірний зв'язок явиш, робляться теоретичні висновки та в процесі обговорення визначаються критерії засвоєння слухачами навчального матеріалу.

Під час розповіді-бесіди керівник заняття часто звертається до безпосереднього особистого досвіду слухачів, ставить перед ними питання сам відповідає на них і через опитування, аналіз подій, фактів підводить їх до узагальнень та певних висновків. При цьому загальнотеоретичні питання теми обов'язково тісно пов'язуються з практикою державного будівництва, з міжнародною обстановкою, життям збройних сил, конкретними завданнями підрозділу, частини.

Розповідь-бесіда починається з повідомлення слухачам теми, її місця і значення в загальній системі гуманітарної підготовки. Оголошуються основні питання. Подальше викладення змісту матеріалу полягає у роз'ясненні вузлових підпитань, теоретичних положень та аналізі фактичного матеріалу В ході проведення розповіді-бесіди керівник групи періодично звертається до слухачів з питаннями, чи сам ставить питання і сам відповідає на них, або може попросити когось із слухачів доповнити його розповідь, якщо мова йде про відомі їм речі. Керівник групи періодично уточнює у слухачів, як вони зрозуміли пропанує мий матеріал та визначає їх ставлення до окремих явищ, фактів, прикладів.

Ясність, простота і зрозумілість – основні вимоги для розповіді-бесіди. Не останню роль відіграє і своєчасне застосування технічних засобів навчання та наочних посібників. Вони допомагають слухачам в опануванні предмету обговорення, розвивають абстрактне мислення та забезпечують наочне усвідомлення навчального матеріалу.

В той же час слід відзначити, наявність значно більшої можливості у застосування ТЗН та наочних посібників під час проведення заняття у формі розповідь-бесіда. Полягає це в першу чергу в тому, що керівник може їх застосовувати як особисто або за допомогою помічника, так і давати можливість їх використання слухачами групи під час опитування чи обговорення окремих проблемних питань. Також цей вид заняття допускає певні можливості обговорення переглянутого наочного матеріалу, наприклад відіосюжету, або запису телевізійної програми.

Наприкінці розповіді-бесіди, у заключній її частині, керівник відповідає на питання, які виникли у слухачів в процесі заняття, ставить завдання помічнику щодо організації самостійної роботи слухачами та відпрацювання запропонованих навчальних посібників чи творів з художньої літератури.

Під час проведення заняття методом “розповіді-бесіди” доцільно дотримуватися наступних рекомендацій:

У вступній частині показати значення теми, яка вивчається, для слухачів групи:

а) за допомогою посилання на історичні та державні документи;

б) через приклади, факти із життєвої ситуації, бойової та повсякденної діяльності військ, частини, підрозділу.

Вступ повинен бути не більше 4-5 хвилин. Після нього слід відразу приступити до сутності проблеми або питання, яке розглядається.

Під час висвітлення матеріалу в ході занять:

§ якщо матеріал складний, потрібно зменшити темп виступу, робити паузи, частіше переходити до детального розбору та роз’яснення матеріалу;

§ там, де можливо, застосовувати чіткий структурний розподіл розповіді (по-перше, по-друге, по-третє, по-четверте тощо);

§ обов’язково в дохідливій формі розтлумачити складні поняття, терміни, незнайомі іноземні слова;

§ для кращого засвоєння матеріалу необхідно використовувати прийом повтору, залучаючи до нього слухачів групи;

§ активно використовувати історичні приклади, влучні прислів’я і приказки, образні порівняння, епітети, а також приклади із життя свого військового колективу, міста, місцевості, де дислокується частина.

Не рекомендується:

§ перевантажувати викладення матеріалу цитатами, цифровим матеріалом, якщо той до того ж не підкріплений ілюстративно;

§ захоплюватися складними, малозрозумілими для слухачів словами і термінами;

§ використовувати банальні висловлювання, штампи, різноманітні діалектні, жаргонні слова та вирази;

§ вживати довгі, складні за конструкцією речення. Речення повинні мати не більше 12-13 слів.

Особливо ретельно слід продумувати та застосовувати приклади, які характеризують моральні якості військовослужбовця. Недостатньо назвати прізвище відмінника або порушника. Слід показати його моральні якості, конкретні заслуги або поступки.

Під час залучення слухачів до діалогу-бесіди слід враховувати наступні вимоги до запитань, які у певній послідовності будуть ставитися перед аудиторією:

1. Запитання повинно бути доступним, тобто таким, на яке слухачі можуть відповісти на основі знань, якими вони володіють.

2. Запитання повинні торкатися суттєвих сторін проблеми, яка розглядається. Не доцільно ставити запитання, які вимагають від слухачів однозначної відповіді або підштовхують їх на формальне заучування деталей, фактів, подій.

3. Запитання повинно бути простим, тобто ставити перед слухачами одне завдання. Слід уникати здвоєних запитань, які ускладнюють розуміння слухачів.

4. Запитання не повинні бути каверзними, провокаційними, тобто не повинні товкати слухачів на неправильне рішення.

5. Запитання повинні бути звернені не до пам’яті (“хто”, “коли”, “в якому році”), а до мислення слухачів (“чому”, “для чого”, “що витікає з…”, “чим ви можете пояснити…” і т.п.).

6. Слід уникати постановки загальних або випадкових запитань (“хто доповнить”, “є бажаючі відповісти”). Бажаючих не знайдеться і бесіда буде приречена на провал.

Доцільно формулювати запитання так, щоб вони мали проблемний характер, тобто домагатися, щоб для відповіді на них слухачі відчули недостатність своїх знань і самостійно зайнялись їх поповненням.

За необхідності керівник сам дає пояснення на поставлене ним самим або поставлене задане слухачами запитання.

У випадку, якщо керівник не готовий ґрунтовно відповісти на те або інше запитання, потрібно відверто сказати, що в даний момент він не володіє потрібними відомостями і, вивчивши питання, при першій ж нагоді дасть пояснення його воїнам.

Заняття методом “розповідь-бесіда” закінчується заключним словом керівника групи. В заключному слові необхідно:

§ підвести підсумки заняття, вивчення та обговорення теми;

§ дати правильне пояснення питанням, з яких висловлювались суперечливі та невірні думки;

§ дати оцінку відповідям слухачів, відмітити позитивні моменти й недоліки в їх відповідях, доповненнях;

§ поставити завдання на наступне заняття.

Логічно – структурна схема проведення розповіді-бесіди

• Повідомлення слухачам теми, її місця і значення в загальній системі гуманітарної підготовки

• Викладення змісту питань заняття роз'яснення слухачам вузлових підпитань, теоретичних положень та аналіз фактичного матеріалу.

• Періодичне звертається до аудиторії з питаннями.

• Відповідь керівника на питання.

• Відповіді слухачів, доповнення, обговорення проблемних питань.

• Використання ТЗН, наочних посібників.

• Висновки по змісту доведеного та обговореного матеріалу заняття.

• Завдання помічнику щодо організації самостійної роботи слухачів групи.

• Відповіді на питання слухачів групи та оцінка їх роботи на занятті.