Типова класифікаційна шкала відмов має такий вигляд:

І. Безпечні відмови – помилки особового складу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які не призводять до суттєвих порушень системи у цілому, людських жертв і пошкоджень обладнання.

ІІ. Граничні відмови – до цього класу належать помилки особового складу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які хоча і призвели до істотних порушень в роботі системи у цілому, однак піддаються виправленню без людських жертв і завдання суттєвих збитків обладнанню.

ІІІ. Критичні відмови – помилки особового складу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які порушують роботу системи у цілому, призводять до пошкодження обладнання або до таких аварій, що потребують прийняття негайних дій для врятування людей та обладнання.

ІV. Катастрофічні відмови – до цього класу належать помилки особового складу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які істотно порушують роботу системи у цілому, що призводить до руйнування обладнання, травм особового складу та навіть людських жертв.

Забезпечення безпеки людини , у тому числі під час військової служби, представляє складну і багатогранну проблему, яка має велике соціальне значення. Ризик завжди пов’язаний з багатьма випадковими явищами. Таким чином, де є невизначеність, там завжди є ризик. Знищити ризик або відмовитися від нього в Збройних Силах неможливо, навіть у мирний час, не говорячи вже про кризові ситуації та воєнний час. Щодня ризикують усі ті, кого життєва ситуація змушує діяти не тільки в складній, але й у повсякденній обстановці. Необхідність ризику породжує ряд питань:

• Який ризик допустимий, а який – ні?

• Що треба робити для зведення ризику до мінімуму?

Ризик у мирний час пов’язаний не тільки з аваріями і стихійним лихом. Життя людини нерозривно пов’язане з ризиком. Навіть звичайний перехід вулиці пов’язаний з певним ризиком. В ході виконання обов’язків військової служби, яка пов’язана з використанням зброї, вибухових речовин, складної техніки ризик підвищується. Тому кожен командир, начальник повинен вміти розрізняти виправданий і невиправданий ризик. При цьому потрібно враховувати, що ризик тим більший, чим більша невизначеність.

З метою зменшення ризику до мінімального, необхідно здійснити збір, опрацювання й уточнення даних та прийняття на їх підставі відповідного виваженого рішення. Але якщо навіть рішення вірне і відповідає ситуації, що складається, вважати ризик цілком виключеним неможливо, тому що завжди залишається елемент випадковості, що може призвести до небезпеки.

Розглядаючи питання про ризик виправданий і невиправданий, кожен командир (начальник) повинен розуміти, що у більшості випадків керівні документи дають ключ для прийняття вірного рішення, пов’язаного з ризиком. Відхилення ж від вимог статутів та решти керівних документів у багатьох випадках призводить до ризику невиправданого та й неправомірного. Однак передбачити і регламентувати дії у всьому різноманітті ситуацій, в яких може опинитися військовослужбовець, неможливо. Тому під час прийняття рішення та оцінювання ступеня ймовірного ризику потрібно враховувати також власні знання та досвід, досвід інших військовослужбовців, інтуїцію та здоровий глузд. Але й цього в багатьох випадках буває недостатньо для зменшення ризику до мінімального та допустимого. Тому, якщо ризик визнано виправданим, йдучи на ризик, необхідно застосувати всі міри, щоб уникнути можливих важких наслідків, у тому числі продумати можливі варіанти дій під час виникнення раптової небезпеки.

З точки зору права ризик виправданий у випадках, якщо дії, що пов’язані з ним, - правомірні, а результат, у тому числі й негативний, є наслідком причин, які: по-перше, не залежать від того, хто приймав рішення; по-друге, які він не може завчасно точно передбачити.

Особливе значення ризик має для дій, пов’язаних з військовою службою. Кожен командир (начальник) повинен знати загальні правила і методи поведінки у випадках, коли ризик неминучий, а, також, як зробити ризик мінімальним.

Володіння мистецтвом раціонального ризику є неодмінним елементом підготовки військових кадрів, у тому числі і прапорщиків (мічманів).