21. Методика індивідуально-виховної роботи у підрозділі.

У багатому переліку форм та методів виховання військовослужбовців важливе місце належить індивідуально-виховній роботі.

Під індивідуально-виховною роботою слід розуміти систематичний, цілеспрямований педагогічний вплив командирів та інших начальників на свідомість, почуття та поведінку конкретного військовослужбовця з урахуванням його віку, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту, відпочинку в інтересах його всебічного розвитку для успішного виконання військового обов’язку та навчально-бойових завдань. В процесі організації і проведення індивідуально - виховної роботи вирішуються такі завдання: - глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних і психофізіологічних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;

• вивчення і оцінка результатів службової діяльності воїна;

• підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими;

• визначення форм і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним і

• цілеспрямованим виховним впливом всіх офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдатів;

• формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних характеристик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ

• їх діяльності, попередження на основі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни;

• надання допомоги при адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань;

• формування правильної організація виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна. Для найбільш ефективного досягнення мети індивідуально-виховної роботи необхідно керуватися наступними правилами її організації : 1. Охоплення індивідуальним виховним впливом всіх без винятку військовослужбовців незалежно від посади, поведінки, досягнень та відношення до службових обов'язків. При цьому особливу увагу необхідно звертати на військовослужбовців "групи ризику", в яку включати військовослужбовців: а) з адаптаційно-астенічними розладами; б) схильних до вживання алкоголю та наркотичних речовин; в) які перенесли тяжкі травми головного мозку, інфекційні і інтоксикаційні захворювання нервової системи, мають дефекти мови, компенсовані наслідки травматичних запалень нервової системи; г) що виховувалися у неблагонадійних сім'ях та знаходяться весь час в депресійному стані; д) фізично послаблені та з дефіцитом ваги; е) допускали порушення поведінки кримінального характеру; є) мають негативні показники за методикою вивчення особи «Акцентуація характеру», «Прогноз» (IV група НПС), «Вартовий», «Поведінка особистості у групі», «Поведінка особистості у конфліктній ситуації", «Соціометрія» (явні аутсайдери). 2. Організація індивідуально-виховної роботи згідно з вимогами статутів – командир (начальник) вчить та виховує своїх підлеглих. 3. В організації індивідуально-виховної роботи слід врахувати:

• стан справ в частині, підрозділі, рівень його згуртованості, наявність, склад та направленість мікрогруп;

• умови розташування частини, специфіку населених пунктів, складу особливості місцевого населення, насамперед молоді;

• особливості військовослужбовців різних періодів служби;

• стан військової дисципліни і внутрішнього порядку, специфіку та частоту порушень. 4. Вміння бачити в діяльності людини, у виконанні нею свого військового обов'язку основного засобу формування особистості. Розвиток, виховання та перевиховання здійснюється шляхом організації відповідної діяльності воїна. Ратна праця, якщо вона гарно організована, поєднується з активною виховною роботою, розумним дозвіллям, має велику виховну силу. 5. Систематичність, цілеспрямованість та безперервність індивідуально-виховної роботи.