20. Система індивідуально-виховної роботи у підрозділі

Для забезпечення високої дієвості індивідуально-виховної роботи командир та його заступник з виховної роботи повинні створити систему її організації, яка включає: - визначення мети та завдань індивідуально-виховної роботи;

• планування індивідуально-виховної роботи ;

• визначення, хто і з ким індивідуально працює;

• навчання практиці індивідуально-виховної роботи;

• вивчення і облік індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм та методів індивідуального впливу;

• аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль та корекція планів.

Створення системи індивідуального виховання військовослужбовців, передбачає: 1. Визначення, хто і з ким індивідуально працює, періодичність та форми цієї роботи. Практика роботи показує, що кожна посадова особа працює з певною категорією військовослужбовців. Заступник командира з виховної роботи повинен знати ділові, моральні й психологічні якості офіцерів, прапорщиків і старшин підрозділів частини, особисто навчати їх основам психології управління, надавати необхідну методичну допомогу. До основних форм проведення індивідуально-виховної роботи відносяться: спостереження; вивчення документів; діагностична бесіда; метод узагальнення незалежних характеристик; діагностичний експеримент. 2. Забезпечення систематичного навчання офіцерів, прапорщиків та сержантів з метою вміння проводити індивідуальну роботу з воїнами. Для навчання практиці індивідуального виховання використовуються: командирська та гуманітарна підготовка, семінари, збори, дні молодого офіцера. В у мовах підрозділу головною формою являється індивідуальне навчання кожного вихователя підрозділу. При цьому особлива роль в роботі з вихователями підрозділу підводиться заступнику командира з виховної роботи. 3. Організація оперативної і продуманої службової інформації. Кожний офіцер, прапорщик і сержант повинен чітко знати про що, кого і з якою періодичністю вони інформують. Мета інформації - вивчення настроїв, думок воїнів і колективу в цілому, а також виховної діяльності в підрозділі. На основі цього командир і заступник з виховної роботи аналізують стан виховної роботи, приймають міри по попередженню негативних явищ, вносять корективи в систему виховання. 4. Узагальнення та розповсюдження передового досвіду індивідуально виховної роботи в підрозділі. Дане завдання вирішує головним чином заступник командира з виховної роботи. Розповсюдження передового досвіду є, з одного боку, одним з напрямків навчання, а з другого - формою інформації про хід і ефективність виховної роботи в підрозділі. 5. Забезпечення постійного контролю за ходом та результатами індивідуальної роботи , надання допомоги вихователям. Командир частини і його заступник з виховної роботи щомісячно здійснюють аналіз стану та ефективності індивідуальної роботи в частині, підводять її підсумки, ставлять завдання вихователям. Основним критерієм оцінки повинні бути результати діяльності воїнів - бойова готовність, бойова та гуманітарна підготовка, військова дисципліна. Безумовно, що при аналізі діяльності вихователів слід виходити з вимог принципу індивідуального підходу, враховувати рівень підготовки, вік, досвід, обсяг службових обов'язків конкретного офіцера, прапорщика та сержанта. Результати індивідуально-виховної роботи заносяться в особову справу військовослужбовця строкової служби. Особова справа при переміщеннях військовослужбовця передається по акту разом з обліково-послужною карткою. Заступники командирів підрозділів з виховної роботи відповідають за їх ведення та збереження протягом року після звільнення воїна в запас. В особовій справі повинні бути такі дані: - результати вивчення соціально-демографічних даних, життєвого досвіду;

• результати та висновки медичного обстеження, котрі впливають на психічний стан особи;

• документи підготовлені і відпрацьовані у військкоматі, які характеризують особистість;

• карта вивчення і аналізу соціально-психологічних якостей військовослужбовців на різних етапах служби;

• методичний щоденник з результатами індивідуальної виховної роботи;

• аналіз службової діяльності воїна (службові характеристики по періодах служби, службова картка, основні показники бойової підготовки, виконання бойових завдань тощо);

інші матеріали, які можуть характеризувати особистість воїна (листування або спілкування з батьками, керівництвом підприємств та установ по місцю роботи або проживання воїна до служби тощо). Таким чином, індивідуально-виховна робота є одним з головних напрямків в діяльності командирів усіх рівнів та офіцерів структур виховної роботи. Її дієвість та ефективність обумовлюється вмілим, науково обґрунтованим підходом, створенням і функціонуванням продуманої системи. Постійне цілеспрямоване вивчення особистих якостей військовослужбовців є вирішальною передумовою успіху в індивідуально-виховній роботі.