- •Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •Методологія та завдання кримінології.
- •Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •Поняття та ознаки злочинності.
- •Функції злочинності.
- •Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •Поняття структури злочинності.
- •Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •Коефіцієнти злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •Поняття динаміки злочинності.
- •Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •Основні світові тенденції змін злочинності.
- •Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •Біологічні концепції причин злочинності.
- •Психологічні теорії причин злочинності.
- •Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •Віктимологічна концепція причин злочинності.
- •Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •Маргінальність та злочинність.
- •Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •Роль психічних та фізичних аномалій у формуванні особистості злочинця.
- •Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •Типологія та класифікація злочинців.
- •Поняття та класифікація причин та умов конкретного злочину.
- •Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •Механізм злочинної поведінки.
- •Мотивація злочинної поведінки.
- •Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •Віктимізація та віктимність.
- •Класифікація жертв злочинів.
- •Методика кримінологічних досліджень.
- •Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •Анкетне опитування в кримінології.
- •Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •Особливості проведення соціометричного опитування.
- •Кримінально-статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.
- •Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •Основи кримінологічного планування.
- •Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •Ситуативна профілактика злочинів.
- •Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •Профілактичні функції слідчого: правова характеристика.
- •Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •Роль адвокатури в боротьбі зі злочинністю.
- •Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •Профілактичне значення кримінального закону.
- •Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •Попередження насильницьких злочинів.
- •Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •Попередження рецидивних злочинів.
- •Попередження професійних злочинів.
- •Ресоціалізація злочинців.
- •Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •Протидія тероризму за законодавством України.
- •Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •Попередження необережних злочинів.
- •Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •Попередження військової злочинності.
- •Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •Попередження транснаціональної злочинності.
- •Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
- •99. Характеристика Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р.
Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
Кожна людина постійно перебуває в певній життєвій ситуації, яка впливає на її стосунки з іншими людьми, зачіпає його інтереси і тим самим обумовлює його поведінку в даний момент. Це також один із каналів впливу зовнішнього соціального середовища на індивіда.
Роль ситуації в різних випадках є неоднаковою. У зв’язку з цим з позиції кримінології вбачається необхідним за характером впливу на людину поділяти їх на сприятливі (некриміногенні) і несприятливі (криміногенні). До сприятливих належать ті ситуації, які або позитивно впливають на поведінку особи, або не завдають ніякого впливу на її намір вчинити суспільно небезпечне діяння, усувають появу злочинних мотивів і цілей.
Під несприятливою (криміногенною) ситуацією розуміють ту конкретну життєву ситуацію, яка склалася в момент вчинення злочину або незадовго до цього, і у взаємодії з його причинами та умовами викликає остаточну рішучість особи вчинити даний злочин. Якщо особа, у свідомості якої вже сформувалися стійкі та глибокі погляди і звички, опиняється в такого роду ситуації, у неї є великі шанси вчинити злочинне посягання.
Серед криміногенних ситуацій як приклад можна навести наступне: ситуація, яка виникла внаслідок дій самого винного (довів себе до стану сильного сп’яніння, затіяв сварку і т. ін.); ситуації, що склалися внаслідок неправомірних дій інших осіб (обман з їхнього боку, загрози, знущання і т. ін.); інтенсивні сімейні скандали і конфлікти; фізіологічні і емоційні багатоденні біоцикли, внаслідок яких настають неуважність, депресія та ін.); екстремальні стани особи через хворобу, втому; ситуації, викликані стихійними лихами (повені, пожежі); проблемні, конфліктні ситуації тощо.
Проблемні ситуації — це ті, у межах яких існують перешкоди, труднощі на шляху до поставленої винним мети. При вирішенні подібних ситуацій деякі люди ігнорують засоби і правила, вироблені для цих випадків суспільством, і віддають перевагу неправомірним способам подолання перешкод. Конфліктні ситуації передбачають зіткнення інтересів, позицій, прагнень винного та інших осіб, внаслідок чого виникають серйозні суперечності сторін, що спричиняють складні форми боротьби для досягнення бажаного.
Криміногенна ситуація за своїм змістом — категорія об’єктивна. Вона визначається фактичними явищами, подіями, що відбуваються у дійсності, яка оточує людину. Водночас вона має особистісне значення, оскільки оцінка ситуації тісно пов’язана з мотиваційною сферою особи, її індивідуальними особливостями. Треба враховувати і те, що в конкретній ситуації винний, як правило, діє відповідно до раніше набутого досвіду, звичок, до соціальної спрямованості його особи. Не можна не враховувати наявність у деяких індивідів дефектів сприйняття зовнішнього середовища.
Об’єктивний зміст конкретної криміногенної ситуації і суб’єктивне її значення для індивіда можуть значною мірою розійтися. У зв’язку з цим злочин часто є невідповідною реакцією на ситуацію, що склалася. Людина під впливом напруженої ситуації іноді вчиняє поспішні необдумані дії за відсутності критичного сприйняття подій, що відбуваються.
Криміногенна ситуація не належить ні до поняття причини, ні до поняття умови вчинення злочину. Вона у деяких випадках відповідно впливає на них, відіграючи при цьому роль мотиву до вчинення злочину. Не кожна людина, чия свідомість уражена асоціальними поглядами і звичками, готова всякий раз вчинити злочин. Для цього потрібен свого роду «поштовх», який би викликав остаточну рішучість вчинити злочинне посягання. Таким поштовхом і є криміногенна ситуація, яку слід розглядати як зовнішнє спонукання до дії, як привід до злочину.
Подібна специфічна категорія в системі детермінації явищ і процесів з філософської точки зору є цілком поясненою. Мотив слід відрізняти від приводу. Якщо мотив породжується поведінкою третіх осіб або пояснюється особливо несприятливим збігом життєвих обставин у житті людини, або є результатом екстремальних умов, то привід створюється самим винним і свідомо використовується ним для вчинення злочину або для виправдання своїх дій. Привід — є не що інше, як помилковий, надуманий мотив.
Отже, окремий (конкретний) злочин є наслідком впливу на індивіда криміногенних причин, умов і криміногенної ситуації. Причина проявляється в тому, що під її дією в нього виникають готовність, високий ступінь імовірності вчинити злочинне посягання. Умова сприяє розвитку причини і внаслідок цього в особи виникає намір вчинити суспільно небезпечне діяння. Криміногенна ситуація, нарешті, викликає остаточну рішучість вчинити злочин.
Зазначені форми впливу зовнішнього середовища на суб’єкта злочину накладаються на внутрішньо особистісні елементи його свідомої і вольової діяльності — на психічні процеси і стани, що перебувають у постійній динаміці.
Таке поєднання і взаємодія об’єктивного і суб’єктивного, соціального і психологічного в особі конкретної людини становить суть поняття «механізм» індивідуальної злочинної поведінки.
