39. Поняття та класифікація причин та умов конкретного злочину.

Злочин, як і будь-яка інша поведінка людини, є наслідком певної взаємодії людини і соціального середовища. Щодо злочинної поведінки мають на увазі, як правило, не суспільство взагалі, а конкретне мікросередовище, де людина життєдіє, під впливом якого формуються її соціальні позиції, моральні цінності, відбуваються становлення і розвиток її особистості. Це середовище часто відрізняється тим чи іншим неблагополуччям: у ньому трапляються деформації буденної свідомості, існують стереотипи ганебної поведінки.

У зв’язку з цим не можна не зазначити, що в нашій дійсності, у деяких інститутах соціалізації людей, серед окремих верств населення, у ряді соціальних груп мають місце негативні явища, недоліки, а часом серйозні упущення, сукупність яких слід розглядати як обставини несприятливого розвитку, становлення особистості, тобто процесу соціалізації особи.

Вивчення причин боротьби зі злочинністю в нашій країні дозволяє назвати деякі з таких обставин:

1. Насамперед з такими обставинами ми стикаємося в первинному осередку суспільства — у родині. Наше суспільство і держава не можуть взяти на себе повністю турботу про виховання дітей. Воно, як і раніше, зосереджене в такій малій соціальній групі, як сім’я, котра була і залишається першою і найважливішою виховною установою молоді. Дійсно, сім’ї первинно належить вирішальна роль у становленні особи, формуванні її потреб, моральних цінностей, звичок, поглядів, її оцінок про навколишній світ, людей, про дозволене і недозволене, добро і зло, про оцінку власних вчинків. Утім, у деяких сім’ях відбуваються певні негативні явища і процеси, що заважають їм правильно виконувати свою соціальну функцію з виховання дітей. Серед таких явищ і процесів можна назвати: ранні психологічно непідготовлені шлюби між особами, які не досягли соціальної зрілості; необдуманий підхід і невиправдану поспішність, що проявляють молоді люди при утворенні сім’ї, і це часто робить її незабезпеченою і неповноцінною; неміцність сімейних зв’язків і нездорові стосунки між подружжям; нездорові взаємовідносини між батьками і дітьми; розпад сім’ї; відсутність обстановки ефективного осуду різного роду неблагополуччя в сім’ї громадськості; невміння або небажання з боку окремих батьків виховувати дітей, відсутність у багатьох (особливо в матерів) вільного часу для цього; застосування неправильних методів і прийомів виховання; аморальна, протиправна поведінка батьків або дорослих членів сім’ї, які дають поганий приклад дітям (пияцтво, прояв злоби, жорстокості, вульгарності, систематичне здійснення протиправних вчинків, порушення правил спільного проживання); притягнення батьків або дорослих членів сім’ї (іноді неодноразове) до кримінальної відповідальності тощо. Виховання у таких сім’ях, природно, здійснюється ненормально. У них часто виростають закоренілі циніки, жорстокі, немилосердні, безпринципові, розбещені індивіди, люди з перекрученими потребами, шкідливими звичками. Певна кількість таких сімей, як свідчить практика, належить до так званих неблагополучних сімей, що «постачають» неповнолітніх злочинців. Більше однієї третини засуджених підлітків і неповнолітніх виховувалися саме у таких сім’ях. Однак випадки несприятливого формування особи трапляються й у сім’ях зовні цілком респектабельних. Утім у деяких з них панують бездуховність, споживча психологія, прагнення до накопичення; у них дітям дають уроки крайнього індивідуалізму, егоїзму, неповаги до людей і різного роду соціальних заборонів тощо. Є чимало прикладів учинення злочинів вихідцями з подібних сімей.

2. Наступною соціальною установою, що покликана сприяти належному формуванню особи, є школа. У шкільний період, коли підліток включається у безліч нових суспільних зв’язків, процес його соціалізації в су спільстві протікає найбільш активно: інтенсивно пізнається зовнішній світ, засвоюється позитивний досвід попередніх поколінь, уточнюються обов’язки перед суспільством і державою. Школа — це те середовище, яке суттєво впливає на вироблення підґрунтя світогляду неповнолітніх, їх життєвої позиції; закладає правильне уявлення про честь, гідність, порядність. Вона покликана здійснювати моральне і трудове виховання учнів, виховувати в них повагу до старших, культуру поведінки в суспільстві, організованість, дисципліну, вимогливість один до одного, доброту і принциповість, правдивість, повагу до закону. Її обов’язок полягає в тому, щоб зміцнювати зв’язок з батьками, поширювати серед них педагогічні знання, добиватися єдності вимог сім’ї і школи у вихованні дітей. Однак на цьому етапі становлення особи, на жаль, трапляються певні недоліки і упущення, які не дають можливості шкільним колективам досягати поставлених цілей. Зокрема, у багатьох школах неналежно проводиться виховна робота, не практикується при цьому індивідуальний підхід до учнів; відзначається велика наповненість класів; на низькому рівні знаходиться шкільна дисципліна; спостерігається невдалий підбір педагогічних кадрів (у деяких школах працюють вчителями особи, позбавлені педагогічних здібностей, і які не мають достатнього обсягу знань); слабка матеріально-технічна база; відсутні тісні контакти з батьками; формально і беззмістовно організується дозвілля учнів. Перелічені та інші негативні обставини у своїй сукупності не сприяють правильному розвиткові і становленню особи школярів, особливо з числа вже соціально запущених підлітків, і «виштовхують» їх з кола нормальних відносин усередині класу, породжують бездоглядність, орієнтують їх на контакти з вуличними делінквентами, готують до протиправної поведінки.

3. Негативну роль у формуванні особи часто відіграє найближче побутове оточення, під яким розуміють один з різновидів мікросередовища (поза межами сім’ї, школи, трудового колективу), в якому людина тривалий час перебуває, взаємодіє з її членами, спільно переслідує недозволені цілі, підкоряючись відповідним звичкам і нормам, навіть іноді всупереч власним поглядам і оцінкам на такі цілеспрямування. Нездорове найближче оточення, безумовно, спотворено впливає на особу. Адже буває так: становище в сім’ї, школі, трудовому колективі було і залишається благополучним, але найближче оточення згубно впливає на індивіда.

Криміногенними обставинами у цьому випадку можуть бути: вибір небажаних товаришів, осудливих форм розваг і аморального проведення вільного часу (наприклад, систематичні спільні випивки, азартні ігри, безглузді зборища у дворах, під’їздах, підворіттях, грубе порушення громадського порядку і т. ін.); тривала участь у неформальних групах з антисоціальним ухиленням (наприклад, вуличних компаніях), в яких склалися специфічні норми і зразки поведінки, самоствердження в них, засвоєння негативної групової психології, що неминуче ослаблює вплив позитивного середовища. Особливо це проявляється стосовно неповнолітніх, оскільки в ранньому, юнацькому віці відбувається найбільш інтенсивне криміногенне зараження.

4. Певне негативне значення в несприятливому моральному формуванні людей мають і обставини матеріального порядку: матеріальна незабезпеченість окремих верств населення, їх незадовільний побутовий устрій; низькі заробітки та пенсії, відсутність постійної роботи, дорожнеча ліків і медичної допомоги, неможливість задоволення елементарних потреб; істотна відмінність матеріального становища громадян; надмірна зайнятість жінки за місцем роботи та її обтяженість домашнім господарством, що шкодить вихованню дітей; тимчасовий збіг складних життєвих обставин матеріального порядку і т. ін. Безумовно, не виключена можливість вчинення злочинів унаслідок перелічених обставин, так званих «деліктів через нестатки». Їх частка у структурі злочинності є незначною. Вони звичайно мають ситуаційний характер. Як показує практика, злочинне посягання вчиняють переважно особи достатньо заможні.

Розкриваючи характер і роль обставин матеріального порядку в учиненні суспільно небезпечних діянь, необхідно підкреслити, що вони діють непрямо. Між ними, з одного боку, і фактом вчинення злочину — з другого, звичайно немає чіткого зв’язку. Вони впливають на злочинця опосередковано лише через систему його моральних властивостей, негативно відбиваються на його свідомості і відповідно на поведінці. Однак було б неправильним недооцінювати їх у процесі становлення особи винного.

5. Слід зазначити, що мають місце прорахунки у роботі і упущення в окремих засобах масової інформації (телебачення, радіо, кіно, естрада, книжкова продукція), які зараз є масовою формою виховання багатьох людей.

Ми є свідками того, як з екранів кіно і телебачення, з естрадних підмостків, на радіопередачах, у літературних публікаціях ще й досі широко пропагуються жорстокість, культ сили, неповага до особи та її гідності, порнографія, цинізм, екстремізм, вандалізм, міжнаціональна ворожнеча, блатна субкультура (це в країні, де мільйони людей пройшли через виправно-трудові колонії, табори і в’язниці). Усе це, звичайно ж, справляє безпосередньо провокуючий вплив на окремих індивідів.

Перелічені та інші несприятливі обставини (явища і процеси) у своїй сукупності, яка розтягнута у часі, породжують в окремих людей антигромадські погляди, звички, норови, що зумовлюють їх антисоціальну спрямованість. Ці погляди і звички у конкретних індивідів стають глибокими і стійкими під впливом складної психологічної діяльності, яка відбувається в них. У результаті складається внутрішня готовність особи до вчинення суспільно небезпечних діянь, виникає висока ймовірність їх вчинення.

На підставі викладеного можна дати таке визначення причини вчинення конкретного (одиничного) злочину: під безпосередньою причиною вчинення конкретного (одиничного) злочину слід розуміти ті негативні соціальні явища і процеси, під впливом яких у винної особи виникають глибокі і стійкі антигромадські погляди, звички, що зумовлюють внаслідок криміногенної мотивації її внутрішню готовність вчинити злочинне посягання.