- •Предмет та система кримінології. Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •Методологія та завдання кримінології.
- •Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •Сучасний стан кримінології. Основні кримінологічні установи в Україні.
- •Злочинність як вид відхиленої поведінки. Відмінність злочинності від злочину.
- •Поняття та ознаки злочинності.
- •Функції злочинності.
- •Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •Поняття структури злочинності.
- •Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •Коефіцієнти злочинності. Техніка аналізу коефіцієнтів злочинності. Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •Поняття динаміки злочинності.
- •Латентна злочинність та її види. Способи визначення латентності злочинів.
- •Основні світові тенденції змін злочинності.
- •Характеристика злочинності в срср (1917-1991 p.P.).
- •Характеристика злочинності в Україні на сучасному етапі (1991-2009 p.P.).
- •Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •Біологічні концепції причин злочинності.
- •Психологічні теорії причин злочинності.
- •Виникнення та розвиток концепції соціальної обумовленості злочинності у вітчизняній кримінології.
- •Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
- •Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Теорія диференційованого зв'язку. Е Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності. Критична кримінологія.
- •Віктимологічна концепція причин злочинності.
- •Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі: загальна характеристика.
- •Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргінапізація).
- •Соціально-психологічні причини та умови злочинності.
- •Маргінальність та злочинність.
- •Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •Роль психічних та фізичних аномалій у формуванні особистості злочинця.
- •Морально-психологічні ознаки особистості злочинця: загальна характеристика.
- •Соціалізація та її роль у формуванні особистості злочинця.
- •Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •Типологія та класифікація злочинців.
- •Поняття та класифікація причин та умов конкретного злочину.
- •Криміногенне значення конкретної життєвої ситуації.
- •Механізм злочинної поведінки.
- •Мотивація злочинної поведінки.
- •Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •Настанова та її роль у механізмі злочинної поведінки.
- •Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •Віктимізація та віктимність.
- •Класифікація жертв злочинів.
- •Методика кримінологічних досліджень.
- •Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.
- •Вибіркове дослідження. Валідність та репрезентативність вибіркового дослідження.
- •Анкетне опитування в кримінології.
- •Інтерв'ю. Техніка кримінологічного інтерв'ювання.
- •Техніка кримінологічного вивчення кримінальних справ та інших документів. Контент-аналіз.
- •Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.
- •Особливості проведення соціометричного опитування.
- •Кримінально-статистичний метод в кримінологічних дослідженнях.
- •Логіко-математичні методи в кримінологічних дослідженнях. Кореляційний аналіз.
- •Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.
- •Основи кримінологічного планування.
- •Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.
- •Поняття та класифікація заходів попередження злочинності.
- •Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.
- •Ситуативна профілактика злочинів.
- •Органи місцевого самоврядування як суб'єкти попереджувальної діяльності.
- •Участь громадськості у профілактиці злочинів.
- •Участь громадськості у протидії злочинності неповнолітніх.
- •Профілактичні функції слідчого: правова характеристика.
- •Органи внутрішніх справ як суб'єкт профілактичної діяльності: загальна характеристика.
- •Прокуратура як суб'єкт попереджувальної діяльності.
- •Роль адвокатури в боротьбі зі злочинністю.
- •Законодавство України по боротьбі зі злочинністю: загальна характеристика.
- •Профілактичне значення кримінального закону.
- •Кримінологічна характеристика насильницької злочинності в Україні.
- •Попередження насильницьких злочинів.
- •Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •Попередження рецидивних злочинів.
- •Попередження професійних злочинів.
- •Ресоціалізація злочинців.
- •Вивчення та попередження податкової злочинності.
- •Відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом: проблеми протидії.
- •Кримінологічна характеристика професійної злочинності.
- •Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •1. Заходи профілактики:
- •2. Заходи випередження злочинів у сфері економіки є такими:
- •Протидія тероризму за законодавством України.
- •Організована злочинність в Україні на сучасному етапі.
- •Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.
- •Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції: загальна характеристика.
- •Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •Попередження необережних злочинів.
- •Вивчення та попередження злочинності жінок.
- •Попередження військової злочинності.
- •Основні міжнародно-правові документи по боротьбі зі злочинністю.
- •Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.
- •Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.
- •Транскордонні злочини: поняття та особливості попередження.
- •Попередження транснаціональної злочинності.
- •Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.
- •99. Характеристика Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р.
Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
Соціологічний напрямок з'явився внаслідок розчарування, втрати інтересу до суто біологічних аспектів вивчення злочинності. Спочатку він мав характер стихійного протесту гнітючої більшості криміналістці проти такого підходу до цієї проблеми, а з часом набув характеру різкої критики деяких положень антропологів. Після з'їзду Міжнародної спілки криміналістів у 1889 р. цей напрямок оформився організаційно й загалом концептуально. Для нього було характерне сполучення кримінально-правової доктрини та соціологічного бачення злочинності.
Кримінологи-соціологи цікавилися, передусім, залежністю між злочинним і соціальним середовищем. Серед причин злочинності вони називали, передовсім, соціальні обставини, що кореняться не стільки в порочному індивіді, скільки в порочному суспільстві. Основні принципи соціологічного напрямку: злочин - явище соціальне; злочинцями не народжуються, ними стають під упливом несприятливого середовища.
Соціологічний напрям на початкових етапах був репрезентований теоріями соціальної дезорганізації та диференціального зв'язку.
Теорія соціальної дезорганізації пояснює злочинність на соціальному рівні та ставить психологію злочинця в залежність від процесу функціонування суспільства загалом.
Теорію диференціального зв'язку розробив французький учений ГабмельТард (1843-1904). На відміну від Ч. Ломброзо,упраці "Закони наслідування" Г. Тард пояснює звикання до злочинної поведінки дією психологічних механізмів навчання та наслідування. Обидві його праці "Закони спадкоємства" й "Філософія покарання" (1890 р.) були надруковані в Парижі. Злочинців він називав своєрідним "соціальним експериментом" і висловлювався, що юридичні диспозиції мають будуватися на психологічній основі, а не на ршних покараннях за однакові злочини, що вважав несправедливим і спрощеним. Функція суду, на його думку, має зводитися до встановлення винуватості чи невинуватості обвинуваченого, а ступінь його відповідальності має визначати спеціальна медична комісія.
Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
Теорія соціального інтеракціонізму - вчення, за яким девіантну поведінку визначає група, що диктує норми такої поведінки. Прихильники цього вчення сформулювали два теоретичні положення: по-перше, кожне суспільство само визначає поведінку, яка кваліфікується як девіантна та оголошується небажаною; по-друге, реакція з боку суспільства, навіть при великому поширенні девіантності, може бути спрямована не на всі, а лише на окремі види такого роду поведінки.
На сучасному етапі розвитку суспільства, коли поглиблюється прірва між добром і злом, потреба в глибоких кримінологічних дослідженнях виявляється дуже гостро, оскільки злочин є одним із крайніх проявів зла й потребує глибокого осмислення з позицій як філософії, так і практики юриспруденції. До сучасних кримінологічних теорій і концепцій належать стратифікація, конфлікт культур, інтеракціонізм та стигматизація. Концепція стратифікації з'явилася під упливом соціології, що поглиблює уявлення про структуру сучасного суспільства. Суспільство складається не тільки з класів, а й з інших соціальних груп, які створюються на різноаспектній основі (професійній, національній, віковій, ідейній, статевій та ін.). Між цими групами (стратами) існують суперечності, виникають конфлікти, що стають джерелом невдоволення, а іноді й поштовхом до порушення закону. Окремим (частковим) випадком є конфлікт культур. Яскравим прикладом прояву конфлікту культур є мігранти, котрим важко адаптуватися в умовах життя, що склались у корінного населення. Інтеракціонізм (учення про взаємодію). Згідно з цією концепцією, причини злочинності можна подати схематично. Ядром концепції є постулат про те, що злочинна поведінка - це результат взаємодії особи та середовища. Зауважимо, що радянська кримінологія свого часу значно збагатилась ідеями інтеракціонісгів, насамперед, щодо пояснення механізму вчинення конкретного злочину, що є наслідком зіткнення особи, котра має негативні нахили, із несприятливою життєвою ситуацією.