18. Проаналізувати етапи становлення теорії соціальної роботи

1) 882-972 рр. – перший період хронологiчно збiгається з князюваннями Олега і Святослава;

2) 980-1054 рр. – другий охоплює правління Володимира Великого і Ярослава Мудрого;

3) 1113-1132 рр. – період князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава Володимировича.

Іншим напрямом соціальної підтримки нужденних у цей час стала церковно-монастирська діяльність.

Особливо активно зазначена робота проводиться у першій чверті XVIII ст., що позначило п'ятий етап соціальної роботи в Україні. Однак, зауважимо, що в цей період, з одного боку, активно формується державна політика, спрямована на надання матеріальної та іншої допомоги нужденним, створюється мережа світських соціальних установ,Шостий етап становлення соціальної роботи пов'язаний iз скасуванням кріпосного права (1861). Ця подія стала передумовою і основою широких реформаторських процесів. Утвердження нових соціально-економічних відносин вимагало коректування сталих підходів в управлінні соціальною сферою, зумовило необхідність відпрацювання нових принципів, форм і методів благодійності.

Отже, саме iз другої половини XIX ст. в Україні відбуваються істотні зміни щодо розуміння соціальної роботи. Децентралізація управління соціальною сферою, передача значної частини функцій призріння земським і міським органам самоврядування, широке залучення громадськості до організації допомоги нужденним, урядове заохочення благодійників та низка інших підходів до розвитку соціальної роботи забезпечили якісно новий її рівень, зокрема зародження таких тенденцій і особливостей, як відкритість, диференційованість й адресність, розвиток трудової допомоги, розширення мережі благодійних товариств і установ, організація соціального страхування, державного пенсійного забезпечення службовців.

19.Розкрити сутність моделей теорії соціальної роботи

Протягом 20-30-х років домінувала психодинамічна модель, основою якої була психоаналітична теорія З. Фройда, яка головну роль відводить внутрішньо психічним процесам людини.

Сучасна психодинамічна модель соціальної роботи - це модель практики, яка фокусується на внутрішньому світі індивіда і послуговується принципом згідно з яким дії та поведінка людини витікають з процесу мислення, а не з впливів міжособистісних відносин або навколишньої ситуації.

Ця модель використовувалась як метод дослідження психіки і як метод лікування психічно хворих.

Використання психодинамічного підходу в роботі з клієнтами полягає в урахуванні типових несвідомих механізмів, що обумовлюють їхні вікові або поведінкові особливості.

Психодинамічна модель збагатила соціальну роботу такими ключовими техніками, як використання, перенесення, контрперенесення, інтерпретації в індивідуальній та груповій роботі з клієнтами.

Попри те, що ця модель впливає на теорію і практику соціальної роботи, вона є й об’єктом серйозної її критики.

Останім часом психодинамічний підхід втратив провідні позиції в сучасній зарубіжній практиці соціальної роботи. Поширення психодинамічного підходу залежить від підготовки фахівців, що має відповідати прийнятим у світі стандартам, які передбачають набуття фахівцями власного психолдинамічного досвіду.

Когнітивна та біхевіористська моделі виражають інтерес спеціалістів до процесів мислення і поведінки клієнта. Біхевіористські теорії загалом ігнорують свідомість, зводячи психіку до різних форм поведінки, сформованої під впливом навколишнього середовища за принципом „стимул-реакція”.

Когнітивістські теорії, що сформувались у відповідь на нехтування біхевіоризмом внутрішньою організацією психічних процесів, доводять важливість врахування біхевіоризмом внутрішньою організацією психічних процесів, доводять важливість врахування мозкових пізнавальних механізмів, які діють між стимулом і реакцією та опосередковують поведінку людини.

Гуманістична модель розвивалась на противагу психоаналізу і біхевіоризму.

Гуманістична модель соціальної роботи – модель соціальної роботи, спрямована на пробудження резервів особистості людини, її сил добра, психічного здоров`я і бажання до самовдосконалення. Представники гуманістичної психології у своїх міркуваннях виходять із уявлень про гіпотетичну цілком актуалізовану особистість. Така особистість відкрита власному досвіду, здатна до творчої адаптації й унікальної поведінки.

Гуманістична модель також використовується і в груповій роботі. Гуманістична теорія придатна для використання у соціальній роботі зі всіма групами клієнтів, проте кращих результатів досягають у роботі зі всіма групами клієнтів.

Екзистенцій на модель соціальної роботи – модель, яка передбачає допомогу у розкритті й усуненні страху перед усвідомленням конечних даностей існування, а також у встановлені контролю над власним життям, подолання екзистенцій них тривог шляхом налагодження близьких стосунків, пошуку сенсу життя.

Соціально-орієнтовані моделі імпульсом для розвитку стала теорія систем. Система моделі соціальної роботи є моделлю практики, яка ґрунтується на ідеї, що задовільне життя залежить від системи що її оточує.