12. Архаїчна, конфесійна, державна, громадсько-державна, соціальна та професійна парадигмі соціальної роботи: соціально-економічна та культурна обумовленість

Архаїчна парадигма відповідає раннім періодам слов’янської історії, коли провідним світосприйняттям та світо існуванням було язичництво. Цілісність відтворювалась в общинному існуванні, обрядовій та трудовій діяльності, які органічно втілювались в контекст природи та космосу. Отже, філософія цінності виступає як головна ідея світосприйняття, як смисловий стрижень організації життєдіяльності людей.

Іншою формою допомоги була збереження стосунків миру та рівності.

Конфесійна парадигма: доктрина допомоги в цій парадигмі визначається релігійною доктриною тією чи іншою конфесії. Християнська доктрина допомагає базуватися на філософії діяльності любові до ближнього.

Організаційними формами надання допомоги визначаються церковні форми і милостиня. Монастирська допомога здійснюється шляхом лікування, допомоги натуральними продуктами та навчання. приходська система допомоги більш відкрита ніж монастирська.

Державна парадигма виникла як результат утвердження державності на Русі і відповідно об’єднання під егідою держави основних функцій управління суспільством у тому числі і функції допомоги.

Громадсько-державна парадигма характерна тим, що соціальна допомога оформлюється як система і стає частиною соціальної політики і самостійним інститутом соціалізації, виховання, реабілітації індивіда.

Соціальна парадигма виникає після 1917 року Доктрина допомоги набуває чітко вираженого соціального характеру. На зміну благодійності приходить „комуністичне соціальне забезпечення” – державна допомога всім, хто її потребує.

Професійна парадигма починає формуватися з початку 90-х років у зв’язку з виникненням нових соціальних проблем, пов’язаних з безробіттям, вимушеною міграцією, професійним жебрацтвом, криміналізацією суспільства. Соціальна допомога у цих умовах обумовила пріоритет у доктрині ідей комплексної допомоги по захисту різних груп населення на професійному рівні.

13. Розкрити типологізацію теорій соціальної роботи за об'єктивним критерієм

Об’єктний критерій соціальної роботи це як узагальнена характеристика, що мають складну внутрішню структуру. Цінність об’єкта соціальної роботи може виступати найбільш суттєвішим та узагальненою характеристикою об’єкта соціальної роботи. Серед психолого-орієнтованих теорій на яких орієнтовується функціональні, орієнтовані та інші соціальні роботи ґрунтується на визнанні минулого досвіду індивіда. Об’єктом соціальної роботи з позиції груп теорій виступає клієнт, що має проблеми. Позитивізм в соціальній роботі розглядає суб’єктну роль клієнта в соціальній роботі.

За об’єктним критерієм типи теорій можемо виділити слідуючі:

- теорії, що пояснюють цілі соціальної роботи – формальна теорія містить формальний письмовий виклад сутності і цілей соціальної підтримки; неформальна теорія – характеризується моральними, етичними, культурними цінностями, на які спираються фахівці соціальної роботи;

- теорії, що пояснюють засоби практичної соціальної роботи – формальний письмовий виклад суті практичної соціальної роботи; неформальна теорія – індуктивно отримані, побудовані на досвіді теорії практики соціальної роботи;

- теорії, що пояснюють світ клієнта – формальний письмовий виклад концепцій і уявлень соціальних наук; неформальна теорія характеризується – використання соціальними працівниками досвіду і загальнокультурних теоретичних надбань.