10. Проаналізувати становлення наукових підходів до соціальної роботи в незалежній Україні

Різноманітність підходів до теорії і практики соціальної роботи обумовлена умовами і можливостями її проведення. Процес становлення в Україні соціальної роботи як науки буде, поза сумнівом, поглиблюватися під впливом суспільних запитів та власного розвитку. В незалежній Україні виділялась концепція соціальної роботи. На основі аналізу загального і специфічного парадигм і статусу виділяють три групи концепцій соціальної роботи. Першу становлять психолого-орієнтовані теорії: екзистенціальна, гуманістична, психоаналітична, біхевіористська. Вони мають за мету оптимізація психосоціальної роботи, надання допомоги на індивідуальному рівні. У другу групу входять соціально-орієнтовані теорії: системна, соціально-екологічна, радикальна. Ці теорії присвячені структурній проблематиці. Третя група включає комплексно-орієнтовані теорії: соціально-психологічна, когнітивна. соціально-педагогічна, віталістська.

Основою біхевіористських і когнітивних моделей соціальної роботи є відповідні психологічні теорії, які описують поведінку людини і методи впливу на її зміни. Біхевіористські теорії загалом ігнорують свідомість, зводячи психіку до різних форм поведінки.

Когнетивіські теорії, що сформувались у відповідь на нехтування біхевіоризмом внутрішньою організацією психічних процесів, доводять важливість врахування мозкових пізнавальних механізмів, які діють між стимулом і реакцією та опосередковують поведінку людини.

Біхевіориська теорія охоплює основні підходи:1. класичне обумовлення;2. оперантне обумовлення;3. соціальне на учіння;Біхевіориський підхід застосовують у багатьох сферах соціальної роботи: з правопорушниками, людьми похилого віку, з обмеженими можливостями.

Когнітивні моделі спрямовані на дослідженні пізнавальних, орієнтацій них структур психіки.

Ідеї і підходи екзистенційної моделі визріли у процесі осмислення філософії екзистенціалізму.

11. Дати характеристику вітчизняній парадигмі соціальної роботи як сукупності моделей і теорії допомоги

Становлення вітчизняної теорії соціальної роботи відбувалось, за свідченням дослідників, у тісному зв’язку з філософією допомоги як базовою, концептуальною ідеєю, навколо якої формувалися та розвивалися інші концептуальні ідеї та теорії. Поступово формувалась система ідей та моделей допомоги і взаємодопомоги, що утворювали парадигму соціальної роботи.. Виділяють слідуючі парадигми: архаїчна, конфесійна, державна, громадсько-державна, соціальна, професійна.

Нові парадигми визначається передусім характером тих масштабних змін, які сьогодні відбуваються у вітчизняній системі. Мова йде не просто про окремі вдосконалення тих чи інших напрямків освітньої практики, а про перехід системи на якісно новий рівень функціонування із зміною парадигмальних основ свого розвитку. Теоретико-методологічні основи цього процесу, як і основні напрями модернізації вітчизняної системи,

Цей процес сам по-собі дуже складний, і саме формування нової філософської парадигми національної системи стало одним з головних чинників, який викликав до життя появу нової самостійної галузі знань - філософії освіти. Значною мірою і проблематика сучасної філософії освіти визначається завданнями розробки нової філософсько-освітньої парадигми, напрямків її концептуалізації та практичної реалізації.

Нарешті, питанням першочергового значення залишається проблема механізмів та напрямків реалізації нової парадигми в процесі здійснення реформ. По суті мовиться про розробку концептуальних та ціннісних основ процесу реформування культурно-освітньої сфери, що неможливо без детальної концептуалізації нової парадигми системи діяльності та виявлення найбільш перспективних напрямків та форм реалізації її теоретичних положень в освітній практиці.

Більшість авторів пов'язують розробку нової парадигми сучасної освіти із становленням та розвитком нової галузі освітнього знання - філософії освіти. Однак тлумачення останньої до цього часу виділяється надзвичайною різноманітністю поглядів та підходів, внаслідок чого поки що немає усталеного погляду ні на суть філософії як науки, ні на основні параметри філософської парадигми, ні на способи їх концептуалізації для впливу на освітню практику.