1. Розкрити сутність поняття „теорія соціальної роботи" як відображення потреб практично соціальної роботи

Соціальна робота, сьогодні існує в триєдності, виконуючи одночасно функції самостійної галузі суспільних наук, навчальної дисципліни на рівні вищої школи та практичної професії, включеної в систему державного регулювання легалізованих професій і робіт.

Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Сучасна практична соціальна робота розвивається на основі науково-обґрунтованих підходів, засади яких почало формуватися на початку ХХ ст. і потребує професійної підготовки. У своєму розвитку соціальна робота набуватиме сутнісних ознак технології сприяння формуванню, здійсненню і реабілітації життєвих сил людини.

Соціальна робота невідривна від суспільства і спрямована на усі його проблемні прошарки. Тому необхідність у соціальній роботі існуватиме доки існує суспільство, навіть за найвищого його розквіту, не кажучи вже за суспільство у кризовій ситуації.

Звичайно, соціальна робота не може значно змінити економічну ситуацію, це справа для економістів. Соціальна робота спрямована на індивіда.

Методологія соціальної роботи ґрунтується на наукових знаннях, результатах дослідження та аналізі практичної діяльності соціальних працівників.

Розвиток теорій та моделей соціальної роботи зумовлений досягненнями споріднених наук, осмислення емпіричного досвіду, створення нових методик роботи.

Соціальна робота вибудовує свою методологію на здобутих у процесі досліджень доказових знаннях, аналізі реальної практики з урахуванням специфіки її контексту.

Теорія соціальної роботи – сукупність сформованих у процесі пізнавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відображають закони, закономірність, принципи, тенденції соціальної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання. З огляду на загальні ознаки теорії як систем понять, уявлень про дійсність і особливості соціальної роботи як науки, прикладної діяльності вчені по-різному обґрунтовують і розкривають зміст поняття „теорії соціальної роботи”.

Отже, теорія соціальної роботи – це:

- логічне узагальнення досвіду суспільної практики, яке ґрунтується на глибокому зануренні в суть досліджуваного явища і розкриває його закономірності;

- комплекс поглядів та ідей, які допомагають витлумачувати і пояснювати факти;

- найрозвинутіша форма наукового знання, яке цілісно відображає найважливіші зв’язки у певній галузі дійсності.

теоретичне обґрунтування соціальної роботи стосувалось справедливості конкретних форм допомоги, пошуку оптимальних варіантів діяльності соціальних служб, методів вивчення умов життя людей і їх соціального розвитку.

Для теорії соціальної роботи найважливіше з’ясувати, що є основою соціальних проблем – суспільні відносини, суспільство загалом, соціальне середовище чи людина, в якій зосереджено детерміновані природою основні причини її особистих труднощів.

2. Розкрити сутність варіативного характеру поняття „теорія соціальної роботи". Теорії соціальної роботи як галузь наукових знань і навчальна дисципліна.

Соціальна робота є не тільки практичною фаховою діяльністю, а й певною системою знань – сумою суджень, що узагальнюють особливості, закономірності, форми, методи та інші аспекти функціонування суспільного феномену, спрямованих на здобуття нових знань.

Соціальна робота як наука функціонує і розвивається за певними закономірностями, послуговується відповідною системою принципів, понять, загальних і специфічних категорій.

Мета соціальної роботи як навчальної дисципліни полягає у формуванні цілісного уявлення і теоретичних знань про зміст соціальної роботи як науки і професійної діяльності, про її основні напрямки, технології та організації, а також сприяння оволодінню конкретними методами і технологіями цієї роботи. Соціальна робота як навчальна дисципліна визначається структурою навчальних курсів, змістом професійних знань, а також сукупністю професійних вимог до осіб.

Отже, соціальна робота як академічна дисципліна спрямована на опанування майбутніми соціальними працівниками знань і методів, які забезпечуватимуть розв’язання практичних фахових завдань, формування ціннісних орієнтацій і настанов, зорієнтованих на –забезпечення гуманістичного характеру діяльності.