Тема 1. Культура первісного суспільства і давніх народів на території України

1. Доба первісного суспільства. Трипільська культура.

2. Релігія і мистецтво давніх кочових народів.

3. Культура античних міст-держав Північного Причорномор’я.

4. Язичницька культура східних слов’ян.

1. Доба первісного суспільства. Трипільська культура

Вивчення історії української культури варто розпочати з найдавніших часів, з доби палеоліту. Адже людина на території України появилася бл. 1 млн. років тому.

Археологами досліджено безліч стоянок у Закарпатті, Донбасі, Криму, Чернігівщині, на Дністрі, де виявлено кам’яні вироби – чопери. Багато стоянок вивчено на території теперішньої Рівненщини поблизу сіл Липа, Шепетин, Мирогоща, Боремель, Городок, Здовбиця тощо.

Значні зміни в житті первісних людей відбуваються у добу пізнього палеоліту, з появою людини розумної (homo sapiens). Похолодання спонукало їх будувати з кісток, бивнів мамонта, жердин і шкіри примітивні житла різної форми і конструкцій.

Найдавнішим видом творчої діяльності населення тієї доби було декоративно– ужиткове мистецтво. Прикрашаючи себе, своє помешкання та різні речі, люди робили все це спочатку примітивно, зображуючи риски, крапки, заглиблення. З часом вони ускладнювались, утворюючи орнамент.

Для доби первісного суспільства характерна і скульптура. Знайдено невеликі фігурки з кістки або каменю, які використовувалися під час магічних обрядів.

Серед пізньопалеолітичних стоянок особливу увагу привертає Мізинська стоянка (Чернігівська область). Тут знайдено прикраси, знаряддя праці, статуетки, оздоблені складними геометричними візерунками. Серед них зразки меандрового орнаменту, що відтворюють природне зображення на зрізі бивня мамонта, набір музичних інструментів, виготовлених з кісток мамонта і північного оленя.

Кістяні музикальні інструменти збереглися на деяких волинських стоянках і у Подністров’ї.

З часом людина розширила межі художнього освоєння простору. Виникає наскельне мистецтво. Унікальною пам’яткою художньої творчості людини цієї доби та пізніших епох є наскельні зображення Кам’яної Могили, розташованої у степу поблизу м. Мелітополя Запорізької області. Тут збереглося понад три тисячі так званих петрогліфів – зображень тварин, зрідка людей, висічених на кам’яних стінах.

Особливий інтерес викликає Грот Мамонта. На його стелі виявлено фігури чотирьох биків, які утворили коло, трохи збоку відтворені три олені, які рухаються один за одним.

Значні зміни в житті і діяльності людей відбулися в умовах потепління клімату і покращення умов існування у добу мезоліту. Основними знаряддями полювання стали лук і стріли. Кам’яні вироби стають дуже дрібними і їх називають мікролітами (наконечники для стріл, вставки у кістяні списи і гарпуни тощо). У добу мезоліту, або мікролітів, людина приручила собаку і свиню.

Нових успіхів людство досягло у наступній неолітичній добі (VІ–ІІІ тис. до н. е.), коли відбувся перехід від привласнюючих до відтворюючих форм господарства, від полювання і збиральництва до скотарства і землеробства. Ці досягнення називають „неолітичною революцією“. У господарстві використовують коней, приручають тварин, вирощують різноманітні культури. З’являються кераміка, ткацтво, запроваджується шліфування, пиляння, свердління каменю.

Минали століття і тисячоліття, люди поступово опановували нові матеріали і способи виробництва: прядіння, ткацтво, кераміку, металургію. Урізноманітнюється художня діяльність.

Найвизначнішою культурою серед східноєвропейських культур міднокам’яної доби або доби енеоліту (ІV–ІІІ тис. до н.е.) була Трипільська культура, яку в Україні відкрив і дослідив археолог Вікентій Хвойка у 1896 р. біля с. Трипілля на Київщині. Ця культура поширювалася на території України від Карпат до Дніпра, а також Молдови і Східної Румунії (с. Кукутені). На українських землях виявлено близько двох тисяч трипільських поселень, які розміщалися на берегах річок. Забудова здійснювалася в основному концентричними колами з дерев і глини. Будівлі були наземними, з багатьма кімнатами. Зустрічаються двоповерхові і навіть триповерхові будинки. Стіни у них розписувалися специфічним орнаментом.

Трипільці займалися скотарством і мотичним землеробством, виготовленням глиняного посуду, кам’яних знарядь, ткацьких виробів. Значних успіхів досягла трипільська кераміка, що використовувалася в господарстві та магічних ритуалах. Її асортимент, форми та розміри різноманітні. Посуд ліпився руками і обпалювався у керамічних горнах. Вироби прикрашалися яскравим орнаментом. Його елементами були спіралі, смуги, кола. У кольоровій гамі домінують червоні, чорні та білі кольори. Часто зустрічаються невеликі скульптурні вироби. Найчастіше це фігурки жінок, а також свійських тварин (бика, свині, кози, собаки). Жіночі статуетки символізували прадавню Велику богиню, покровительку роду та землеробства, їх використовували в ритуалах землеробської магії.

Твори трипільської пластики значно відрізняються від справжніх людей і тварин. Проте давні скульптори й не прагнули їх реального зображення. Вони створювали певні знаки і символи.

Мистецтво Трипільської культури не поступалося культурі країн Близького Сходу та Єгипту.

Трипільська культура занепала на межі ІІІ–ІІ тис. до н. е. через низку причин, ще недостатньо досліджених науковцями.