Одиниці виміру маси і об'єму

Лікарські та інші речовини в рецептах найчастіш кількісно виражаються в грамах (г) та мілілітрах (мл).

Грам-це маса кубічного сантиметра хімічно чистої вод при температурі 4°С. В грамах виписують тверді, м'які і рідкі лікарські форми.

Назва одиниці маси позначення в рецепті

та її значення:

грам 1.0

дециграм - 1/10 грама 0,1

сантиграм - 1/100 грама 0,01

26

міліграм - 1/1000 грама 0,001

дециміліграм - 1/10000 грама 0,0001

ттеиисантиграм - 1/100000 грама 0,00001

мікрограм - 1/1000000 грама 0,000001

декаграм - 10 грам 1 ОД)

кілограм-1000 грам 1000,0.

Мілілітр- це об'єм одного грама хімічно чистої води при нормальному атмосферному тиску (760 мм). В мілілітрах виписують рідкі лікарські форми. В рецептах їх позначають знаком ml: 10мл рідини в рецепті буде записано: 10ml.

Несумісність лікарських речовин

Сучасна лікувальна практика потребує призначення різних комбінацій лікарських речовин. При їх виписуванні необхідно враховувати те, що вони можуть взаємодіяти між собою, впливаючи на активність лікарського препарату. Крім бажаної взаємодії у деяких випадках комбінації речовин стають непридатними для використання, втрачають свою активність або спричиняють побічну дію на організм тварини.

Несумісності розрізняють:

1. Фізичні;

2. Хімічні;

3. Фармакологічні

1. Фізичні несумісності мають такі причини:

а)нерозчинність лікарських речовин: це може бути при перевищенні меж розчинності речовини або погіршенні умов її розчинення (наприклад, додаток води до спиртової настойки викликає каламуть в результаті появлення, у воді нерозчинних речовин);

б)незмішуємість компонентів лікарського препарату (наприклад, при простому змішуванні жирних олій і води, вазеліну і гліцерину тощо);

в)коагуляція в колоїдних розчинах високомолскулярних систем, емульсіях під впливом електролітів, спирту та інших коагулянтів (наприклад, димедрол, як сильний електроліт, утворює осад при коагуляції коларголу);

г)відволоження та розплавлення порошкоподібних речовин в результаті надмірної адсорбції вологи із повітря чи виділення кристалізаційної води або утворення евтектичних сумішей.

Евтектичні суміші виникають тоді, коли при змішуванні порошкоподібних речовин температура їх плавлення знижується нижче кімнатної (суміші фенілсаліцилату з камфорою; хлоралгідрату з камфорою, фенолом, тимолом, фенацетином; амідопірину з ацетилсаліциловою кислотою, кофеїн-бензоат натрієм тощо). При цьому утворюється гігроскопічна маса або густа рідина, непридатна для використання.

д)Адсорбція алкалоїдів, глікозидів, деяких антибіотиків та інших речовин рослинними порошками, вугіллям активованим, глиною білою, алюмінію гідроксидом, кальцію карбонатом тощо. Зовнішньо відмітити таку адсорбцію неможливо.

2. Хімічні несумісності зумовлені хімічною взаємодією лікарських та інших речовин. При цьому можливі реакції нейтралізації (кислоти-луги), гідроліз, окислювально-відновлювальні (взаємодія йоду, натрію нітрату, резорцину, адреналіну, аскорбінової кислоти, сполук ртуті, калію перманганату тощо). Ці реакції, як правило, замітні візуально.

3. фармакологічні несумісності виникають при призначенні в одному рецепті двох і більше речовин з

28

протилежною фармакологічною дією (наприклад, призначення в одному рецепті кофеїну (збуджує центральну нервову систему) і аміназину (пригнічує її).

Якщо рецепт виписаний невірно (помилка в дозі, зовнішньому оформленні, несумісні речовини тощо) фармацевт проставляє на ньому штамп "Рецепт недійсний" і направляє в установу, де працює лікар.

ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

Вони включають порошки, гранули, таблетки, драже, брикети, премікси, капсули, мікрокапсули, болюси, пілюлі, збори.

ПОРОШКИ- PULVERES

Порошок-(Pulvis-наз. відмінок, Pulveris-род. відмінок однини)-тверда сипуча лікарська форма для зовнішнього і внутрішнього застосування (рідко для ін'єкцій). Виготовляють його подрібненням твердих сухих речовин у ступці або спеціальних машинах і просіюванням через спеціальні сита. Маса порошку у ветеринарній медицині складає від 0,1 до 25,0. Вони портативні, легко дозуються, довго зберігаються.

Класифікація порошків

І. За ступенем подрібнення:

1. Найдрібніший (P.subtilissimus)-діаметр частин меньше 0,12 мм.

2. Дрібний (P.subtilis)-величиною 0,15-0,12мм:

3. Великий або крупний (P.grossus) - 0,6-0,15мм (видно неозброєним оком).

Найдрібніші порошки використовують переважно зовнішньо (для нанесення на поверхню ран. -слизові оболонки, шкіру), бо вони не спричиняють механічного подразнення і виявляють адсорбтивну дію.

29

Дрібні порошки застосовують здебільшого всередину, а з великих-виготовляють інші форми (розчин, болюс, пілюля тощо).

II. За складом:

1. Простий (P.simplex) - складається із однієї речовини;

2. Складний (P.compositus) - в складі дві і більше речовин.

III. По способу застосування:

1. Для зовнішнього застосування - P. ad usum externura;

2. Для внутрішнього - P. ad usum intemum.

У вигляді порошку можна виписати речовини рослинного і тваринного походження, продукти •життєдіяльності деяких мікроорганізмів, різні синтетичні препарати.

Виписуються в рецептах і випускаються порошки в двох формах:

1. Недозованій (P.indivisus) - неподіленій, коли видається загальна кількість (від 10,0 до 200,0 і більше), а дозування проводиться приблизними мірами маси (ложки, стакани).

2. Дозованій (P.divisus), в якій лікарські речовини відважені в одноразовій дозі.

Виписування порошків в рецептах:

1. В недозованій формі - переважно для зовнішнього,

рідко - внутрішнього використання.