4. Види відбитків. Коректурні операції у відбитках.

Розрізняють такі види коректурних відбитків:

•технічне складання;

•верстка (зверстані шпальти);

•звірка (звірні аркуші).

У цьому переліку вони представлені у тій же послідовності, що й опрацьовуються у ході редакційно-видавничого процесу.

Технічне складання — відбиток зі складеного у програмі Word тексту авторського оригіналу, в якому враховані редакторські виправлення.

Раніше перший вид коректурних відбитків називався «гранки». Нині це — термінологічний архаїзм; він майже не вживається у сучасній видавничій практиці, вочевидь, через те, що справжню гранку можна побачити лише в архівах, а гранковий метод видання (поширений у часи металевого складання) давно вже не застосовується. Гранка уявляла із се­бе смугу тексту завширшки — 4-5,5 см і заввишки — 6-30 см. Причому ширина гранок певного оригіналу була однаковою, а висота відрізнялася, бо кількість рядків у гранках була неод­наковою — від 30 до 100. Зі складених гранок у друкарні ро­били відбитки, які, щоб уникнути плутанини, нумерували олівцем — послідовно гранка за гранкою.

Технічне складання є першим і «найбруднішим» коректур­ним відбитком, тобто з найбільшою кількістю помилок. І в ньому треба намагатися зробити максимум коректурних опе­рацій. Отже, в технічному складанні слід:

• виконати необхідні виправлення граматичного і стилістичного характеру;

• внести кон'юнктурні виправлення;

• провести уніфікацію елементів складання (передовсім написань термінів, імен, умовних скорочень, одиниць ве­личин тощо);

• перевірити дотримання технічних правил складання;

• виправити правописні помилки.

Перед версткою (в техскладанні) оригінал часто опрацьо­вують без роздрукування, тобто безпосередньо на екрані монітора, економлячи при цьому папір і час. Особливо це ха­рактерно для газетних і журнальних видань. Роздрукування на принтері технічного складання характерне для книжкової коректури. А також воно конче необхідне, якщо, незалежно від типу видання, очікується великий обсяг виправлень і верстка передбачається досить складна — з таблицями, графіками, рисунками тощо.

Верстка — коректурний відбиток зі сформованих шпальт видавничого оригіналу. Синонімічним до нього можна вважа­ти термін «зверстані шпальти», але навряд чи — верстання. Хоч у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» стверджується, що «ВЕРСТКА, -й, ж., друк., 1. Те саме, що верстання.»

Зверставши шпальти майбутнього видання, їх роздруковують на принтері для коректорського читання. Це обов'язко­вий етап у всіх без винятку видавництвах, оскільки в елект­ронному вигляді у тексті важко впильнувати всі помилки — щось неодмінно пропускається, тоді як у паперовому варіан­ті ефективність коректорського читання вища. Причому у книжковій і журнальній (в останній щоправда не завжди) проводять не одну, а дві коректури зверстаних шпальт. Пер­ший комплект коректури практики часом називають «чорно­вою версткою», а другий — «чистою».

Якщо техскладання було вичитане ретельно, то у шпальтах:

• вносять авторські та редакторські виправлення;

• усе ж таки виконують дрібні граматико-стилістичні та кон'юнктурні виправлення;

• виправляють раніше не виявлені орфографічні та пунк­туаційні помилки;

• перевіряють дотримання технічних правил верстання та вимог видавничої специфікації;

• оцінюють якість верстки на відповідність нормам ху­дожньої редакції.

Звірка, або звірні аркуші — контрольний коректурний відбиток зі зверстаних шпальт. По суті, йдеться про останню верстку видання (як мінімум другу).

Звірку можна роздруковувати не повним комплектом, а вибірково — лише ті шпальти, які містили у попередній верстці коректурні виправлення. Проте, якщо їх було чимало, доречно випустити повний комплект звірки.

Від практиків на позначення звірних аркушів можна почу­ти професіональний жаргонізм «білки». Походить він від сло­ва «білий», тобто «чистий» — без помилок. Адже саме з електронного варіанта підписаних «білок» (підписної верстки) випускають фотоформи; з останніх виготовляють друкарські форми, а далі — у друк.

У звірних аркушах виконують такі операції:

• пересвідчуються, що виправлення, зроблені у попе­редній коректурі, внесені в електронну версію оригіналу;

• перевіряють правильність спуску шпальт, пагінацію сторінок, перехід частин слів і речень зі сторінки на сторінку, відповідність текстівок до ілюстрацій;

• виявляють фактичні та смислові помилки у заголовках, вихідних даних, на титульних сторінках тощо;

• пересвідчившись у цілковитій готовності видавничого оригіналу, ставлять візу «До друку».

Як бачимо, чим ближче підходить видавничий оригінал до друку, тим «чистішими» стають коректурні відбитки з нього, тим менше доводиться виконувати виправлень. І, відповід­но, — зростають виробничі норми коректорського читання.