Розвиток рекламознавства у Великобританії
.docxРозвиток рекламознавства у Великобританії
План:
1. Загальні поняття про рекламу та рекламну діяльність.
2. Реклама у старі часи.
3. Рекламна справа в Україні. Її розвиток.
4. Процес розвитку рекламної справи у Великобританії.
5. Класифікація реклами.
1. Реклама – друковане, рукописне, усне і графічне повідомлення про особу, товар, послугу тощо, яке відкрито опубліковане рекламодавцем задля отримання прибутку, задля розширення клієнтури або отримання суспільної підтримки.
Рекламування – створення рекламного продукту та не особистісне доведення інформації до нього до потенційного споживача.
Рекламування може бути розраховано на інформування про новий продукт, про вже існуючий продукт (така реклама називається реклама-нагадування), для посилення інтересу до певного продукту.
2. Процес розвитку реклами відбувався разом зі зміною та вдосконаленням суспільних відносин, пройшовши довгий шлях від протореклами до сучасних видів рекламної інформації.
Періодом розвитку протореклами вважають епоху палеоліту. До неї відносять такі два найпоширеніші тогочасні явища як:
Самоідентифікація, яка виражалась через демонстративну показовість зовнішніх ознак, які відрізняли одну людину від іншої (згодом жителів окремих племен). Це стосувалось особливостей зачіски, одягу, прикрас тощо. Самоідентифікація виконувала насамперед сигнальну функцію.
Символізація – наділення різноманітних предметів і знаків додатковими значеннями.
До протореклами належать також настінні малюнки, міфи, легенди, з яких ми дізнаємося про особливості первісного ладу.
В Стародавньому світі професійними носіями рекламного слова були спеціальні оповісники. Окрім того на них покладався ряд інших функцій: виконували дипломатичні доручення, були учасниками різних посольств, перебували на службі у міській адміністрації і повідомляли населенню новини політичного та економічного характеру. Оповісники нижчого рангу працювали на ринкових розпродажах, в театральних трупах, прислужували приватним особам.
В грецьких полісах оповісники обиралися шляхом народного голосування або жеребкуванням.Основною вимогою до оповісників було оперативне інформування населення про суспільно важливі події. Наприклад, чергову дату народних зборів, відвідання важливих посольств, тріумфах прославлених полководців, роздачі хліба бідному населенню чи запланованих гладіаторських боях.
Поява писемності призвела до появи рукописної реклами. Одне з найдавніших рекламних оголошень було знайдено під час розкопок давньоєгипетського міста Мемфіс: «Я, Ріно, з острова Крит, за волею богів тлумачу сни».
Часто рекламу розміщували на стінах міських будівель. Безладні графіті на вулицях римських міст псували зовнішній вигляд вулиць. Численні заборони не давали ніякого результату, тому влада вирішила створити спеціальні місця для розміщення рекламних оголошень. Це була вибілена частина стіни, розграфлена в клітинку, повідомлення на яких писались вугіллям. Пізніше ці місця отримали назву «альбумсами». Під час розкопок давньоримських міст Помпеї, Геркулануми і Стабії виявили не лише настінні види реклами, а й вивіски, що були канонізовані і, на відміну від сучасних, не містили написів.
Розвиток усної реклами в епоху Середньовіччя
В середньовіччі провідну роль продовжувала займати усна реклама. Виділяють 3 її основних види:
Крики вулиць – це короткі оперативні повідомлення про товари та послуги, які запозичувались глашатаями різних міст одне в одного. Для рекламування кожного товару були свої слова, інтонація та мелодія крику. У XIII – XIV ст. виходять «Крики Рима» та «Крики Парижа» – зібрання тогочасної усної реклами, найпопулярніших вигуків оповісників. В останньому збірнику крики мають ритмічну віршовану форму чотиривірша, що вихваляє певний товар. У 1608 році виходять «Крики Лондона».
Тексти стаціонарних закличних. Найчастіше роль закличних виконували самі продавці, припрошуючи людей завітати до їхньої крамниці. Від «криків» ці заклики відрізнялися тим, що крім усного характеру доповнювалися ще наполегливими жестами закличних, які інколи хватали людей за рукав і намагалися силою затягнути до власної крамниці.
Ярмарковий фольклор – це поєднання двох вище зазначених видів усної реклами. Проте під час ярмарків вигуки і заклики набували більш пишної форми, адже кожен продавець прагнув залучити до себе якомога більше покупців. Така пишність мови спричинила явище «дутої» реклами (puff-advertising), простіше кажучи, – брехливої.
Основними розповсюджувачами реклами залишалися спеціальні оповісники, що блукаючи вулицею, вигукували похвалу товару, який рекламували, або ж оголошували анонси подій. В англійському статуті 1386 року зазначалось: «Якщо будь-хто має потребу продати що-небудь, він повинен сповістити це через оповісника, який затверджений графським намісником». В цей же час з’являються укази, які певною мірою регулюють діяльність оповісників. Той же вище згаданий англійський статут говорить: «Ніхто не має права рекламувати будь-що своїм криком. Якщо хтось так зробить, намісник має право притягти його до суду й оштрафувати. Іншим разом у нього може бути відібране все майно». У «Реєстрі ремесел і торгівлі Парижа» зазначалось: «Ніхто не може і не повинен закликати і тягнути покупця, який знаходиться біля іншої ляди або в іншій лавці; якщо хтось так зробить, він сплатить 5 су штрафу королю і 5 су цеху». У середині XIV ст. поширюється геральдика, що стає поштовхом до появи і поширення емблемних знаків, які окрім рекламного характеру були ще й свідченням високої якості товару. Найперша задокументована згадка про середньовічний торговий знак в Англії відносить нас до 1266 року, королівського розпорядження пекарям ставити свій знак на хлібобулочних виробах. Художник теж мали власні торгові знаки, які називались сигнатурами. В цей період відбуваються зародки плакатного жанру у рекламному процесі, які пов’язують з великою поширеністю фресок, художнього живопису, де зображуються сцени соціального життя. Велика роль відводилась виготовленню вивісок, як атрибутів рекламного характеру. На вивісках зображувались малюнки, текст здебільшого був відсутнім, оскільки переважна частина тогочасного населення була неграмотною.
Поява друкованої реклами.
Новий період у розвитку реклами настає в середині XV ст. після винайдення друкарського верстата Гутенбергом. Перше рекламне оголошення з’явилось через 22 роки після цієї події. Його текст розміщувався на дверях одного з храмів Лондона та інформував про продаж молитовника. Популярності набуває такий вид рекламних оголошень як летючі листки. Це був шматок паперу розміром 15 X 23 см. Перший рядок тексту виділяли великим шрифтом, таким чином він заміняв заголовок. Інколи текст вписували в рамку і додавали до нього ілюстрацію. На початковому етапі пануючу роль займали оголошення про книжкові новинки. Створюються такі жанри друкованої реклами як каталог, проспект та прейскурант. В першій половині XVI ст. в Парижі видається указ короля, який повідомляє, що забороняється розклеювати ганебні пасквілі (твір-карикатура), афіші та будь-які інші твори схожого характеру. В Англії в 1563 році уточнюються умови розміщення оголошень: «Вони забов’язані наклеїти афішу поблизу поштового відділення за декілька днів до вистави з попередженням народу про театральну дію.» В 1629 році Теофраст Ренодо отримав дозвіл на відкриття першого адресного бюро у Парижі, яке займалося прийомом і розміщенням оголошень від різних верств населення. В середньому послуги цього бюро коштували 3 су. З 1630 року у Франції почала виходити перша щоденна газета «Gazette», яка з 1631 року публікувала у кожному номері різноманітні рекламні оголошення. Паралельно з «Gazette» Теофраст Ренедо видавав листок оголошень Адресного бюро, що з часом перетворився на журнал «Petites Affiches» («Маленькі афіші»). В Англії першопрохідцем в газетній рекламі було видання «Political Mercury». В часи правління Кромвеля почала інтенсивно розвиватися міжнародна торгівля, що викликало потребу в рекламуванні нових товарів, відповідно почали організовуватись масштабні рекламні кампанії. 14 травня 1657 року з’явилось оголошення про створення Office of Public Advice (Офіс громадської ради), вісім відділень якого були відкриті в різних куточках Лондону і Вестмінстера. (Історія реклами). Так виник перший професійний рекламний журнал «The Public Adviser» («Громадський радник»). До кінця XVIII ст. у більшості європейських країн сформувались спеціалізована рекламні видання. У Франції виходили «Afficha» («Афіша») та «Announse» («Анонс»), які досягали п’ятдесяти тисячних тиражів. В Англії «Morning Post» («Ранкова пошта») друкувала оголошення про продаж коней та екіпажів; про книжкові новинки повідомляла «Morning Chronicle» («Ранкова хроніка»).
Наприкінці XIX - на початку XX ст. якість реклами була не найкращою. Рекламісти завжди перебільшували в описі характеристик товару. Наприклад, в одній з американських газет розмістили рекламне оголошення такого змісту: «Хочете курити безперервно? Чому б і ні! Цю люльку ви можете курити хоч цілодобово, не піддаючись впливові нікотину». Ситуація змінилася вже в XX ст. з появою законів, що регулювали основи рекламної діяльності. XX ст. вважається періодом високого розвитку реклами. Значну роль у цьому процесі відводять Сполученим Штатам Америки, які займали лідерські позиції. Жодне європейське рекламне агентство не могло зрівнятися з американськими. Видатними рекламістами XX ст. є: Альберт Ласкер (Albert Lasker), Стейнлі Різор (Stanley Resor), Реймонд Рубікейм (Raymond Rubicam), Лео Барнет (Leo Burnett), Клауд Гопкінс (Claude C. Hopkins), Біл Бернбах (Bill Bernbach) та Девід Огілві (David Ogilvy). У 1922 році вперше з’явилась радіо-реклама на нью-йоркській радіостанції «Weaf». У 1950-ті роки щорічний загальний обсяг рекламної індустрії становив $10 мільярдів. У сімдесяті цей оборот виріс з 40 мільярдів до 80. У вісімдесяті він перетнув межу в сто мільярдів/ Збільшується об’єм телереклами.
3. Розвиток реклами в сучасному її розумінні у нашій державі припадає на XIX ст. – період активного формування періодики та розвитку промисловості у країні. На початку століття рекламні оголошення друкувались у таких виданнях як «Харковский еженедельник» (1812), «Харковские известия» (1817-1823), «Украинский вестник» (1816) та інші. Повідомлення друкувались здебільшого російською мовою. У 1824 році при Харківському університеті виходить «Український журнал». У цьому часописі був відведений окремий розділ для рекламних оголошень. На повідомлення рекламного характеру видавець встановив такі розцінки: текст до 5 рядків – 1 крб., 5-10 рядків – 2 крб., від 10 до 15 – 3 крб. Значну частину оголошень займала інформація про книжкові новинки та продаж нерухомості. У 1820 році в Одесі вийшла перша торгова газета французькою мовою «Messajer de la Rusi» («Торгівля Русі»). Також велика кількість рекламних повідомлень з’являються в іншій одеській газеті «Одесский вестник» (1927). У Києві 1835-1838 рр. та 1850-1857 рр. видаються «Киевские объявления» по 15–20 номерів на рік. Причиною виходу цього видання були Київські контрактові ярмарки. У 1905 році у Лубнах з’являється «Хлібороб» – газета яка теж розміщувала велику кількість рекламних оголошень. З другої половини XIX ст. в Україні активно видаються спеціалізовані рекламні видання. Серед них: «Газета киевских достопримечательных видов и древностей» (1857), «Киевский листок объявлений» (1872-1881), «Киевская биржа» (1897-1916), «Выставочный листок» (1897), «Газета объявлений киевских торговых и промышленных фирм» (1898-1900), «Весь Київ» (1889), «Киевская торговая газета» (1906 ), «Киевский вестник объявлений и справок» (1909), Всемирный деловой посредник» (1911-1914), «Коммерческая газета» (1912). В радянські часи реклама виконувала ідеологічні функції і втратила своє первісне значення. Велика увага приділялася рекламному оформленню вітрин, ярмарків, виставок, магазинів, пакуванню товарів. Радіореклама в Україні бере початок від 1927 року – часу введення в дію централізованого радіомовлення в Україні. На телебаченні перші рекламні повідомлення з’являються у 1987 році. Реклама у пресі відходить на другий план. З середини XX ст. виходять у світ підручники з рекламної діяльності, яку вводять в університетські програми як навчальну дисципліну. Статті з реклами регулярну друкуються у таких виданнях як «Реклама» і «Советская торговля». У 60-70- х роках відкриваються рекламні організації: «Торгреклама», «Українське рекламне агентство», «Побутреклама», «Коопреклама». Активна і регулярна поява великої кількості рекламних видань в Україні починається з 80-х рр. XX ст.
На сьогоднішній день в Україні інтенсивно розвиваються різні види реклами:
- зовнішня реклама - це реклама, яка спрямована на охоплення великого кола споживачів реклами: вивіски, борди, реклама на транспорті та ін.
- внутрішня реклама - це вся текстова або образотворча інформація, яка розміщена в середині різних публічних приміщень: стенди, плакати, повторення логотипу бренду та ін.
- друкована продукція - це вся поліграфічна продукція, яка використовується в рекламних цілях. Цей вид реклами поділяють на два підвиди: корпоративна поліграфія: візитки, флаєра, листівки та ін., та широкоформатна поліграфія: постери, банери та ін.
- сувенірна продукція - це будь-яка річ, на яку нанесені логотипи або фірмові знаки. За призначенням сувенірна продукція поділяється на: промоушин-сувеніри, бізнес-сувеніри, представницькі сувеніри.
- реклама на радіо - основним призначенням цього виду реклами є велике розповсюдження інформації та широке охоплення цільової аудиторії за короткий проміжок часу.
- реклама на телебаченні - інформація розповсюджується так само швидко та широко як і на радіо, але супроводжується ще й візуальним сприйняттям, що дає змогу споживачу побачити та почути потрібну інформацію.
Але, з розвитком технологій з’явилась потреба ширше дивитись і на світ реклами. Молода українська компанія "VENTUMmp" пропонує поглянути на рекламу по новому. Діяльність цієї компанії спрямована на розвиток інтерактивних технологій та їх впровадження в повсякденнне життя людей, як в Україні, так і за її межами.
4. На початку XVII п. З'явилися перші друковані газети, які виходили на публіку з певною періодичністю. Спочатку газети виникли в Німеччині, трохи пізніше в Голландії, Англії, у Франції.
Поява періодичних газет дало можливість регулярно інформувати населення про купівлю-продаж, послуги, ціни. Правда, на перших порах газети не розглядають такого роду повідомлення, як рекламу, вбачаючи в них, насамперед, інформативний сенс. У перших німецьких газетах повідомлення про продажі чергуються, наприклад, з повідомленнями про смертях, святах, неврожаях, коронації та інші події подібного роду. Відбувається це через те, що реклама поки не виділяється як платна послуга, плату за комерційну інформацію ніхто ні з кого не бере, розташування комерційних та інформаційних повідомлень в газеті поки ніяк не розділяється.
Дещо пізніше - вже в другій половині XVII ст. - Спочатку в Англії, а потім і в Німеччині з'являється практика продажу газетного місця під платні оголошення. В Англії, наприклад, предметом для реклами найчастіше стають ввезені з інших місць товари і продукти, цінність яких була досі невідома англійцям, і, для того щоб вони поширилися на англійському ринку, необхідно було їх як слід уявити, пояснити їх властивості. Так, саме через англійські газети почалося "проникнення" на європейський континент таких усіма нами улюблених зараз напоїв, як кава, какао, чай. Повідомлення про чудових властивостях кави з'явилося вже в першій англійській газеті Натаніеля Баттера Weekly news ("Щотижневі новини"), розпочала виходити 1622 р Реклама какао і чаю з'явилася кількома роками пізніше в інших англійських газетах.
Приклад
Чудодійний рецепт приготування кави.
Берете зелені кавові зерна і, не поспішаючи, протираєте їх між долонями, змазаними попередньо оливковою олією. Потім кидаєте на розпечену сковороду і, повільно помішуючи, смажите зерна до набуття ними коричневого кольору. Потім перекладаєте все в холодну посуд, яка дозволить зберегти їм крихкість. Охолоджені зерна розмелюють, певна кількість порошку заливається холодною водою і доводиться до кипіння. Одну хвилину приготовленого напою дають відстоятися, а потім наливають в чашки.
Напій бадьорить і додає сили.
Пийте каву - не пошкодуєте!
Запитуйте кавові зерна в будь-якій крамниці Лондона.
(З англійської газети XVII ст.).
У 1655 р в березневому номері лондонської газети Мегcurius Politicus ("Політичний Меркурій") повідомлялося про те, що кораблі з вантажем "рослинного масла, цукру, кориці і фруктів" прибувають "на цьому тижні в лондонський порт". У тій же газеті 30 вересня 1658 пропонувався "особливий, рекомендований усіма лікарями китайський чай".
Незабаром в цій та інших газетах стали з'являтися численні комерційні рекламні оголошення, відвойовуючи собі місце на газетній шпальті. У 1667 р на сторінках ще однієї лондонської газети, City and Country Mercury("Міський і сільський Меркурій"), що виходить раз на два тижні, можна було зустріти біржові зведення, які подавалися у формі діалогу між сільським жителем, що бажали дізнатися ціни на міському ринку, і досвідченим в фінансових питаннях городянином.
Поступово реклама з'явилася на сторінках інших європейських видань. У 1673 в Гамбурзі виходила газета Hamburger Relations Courier ("Гамбурзький кур'єр повідомлень"), що складалася майже з одних оголошень. Під французьку пресу реклама проникла в 1677 році, коли в газеті Journal de Paris ("Паризький журнал") було опубліковано перше газетне оголошення. Ці оголошення стосувалися в першу чергу продажу книг і географічних карт, поміщалися в кінці газети і відділялися від основного тексту рисою.
Одночасно з продажем газетних площ під рекламу починається і розмова про розмежування "чистої інформації" і "інформації рекламного спрямування". Кордон між цими двома умовними групами деколи розмита, а виникла так давно розмова не вичерпаний і зараз. Що вважати рекламою, а що інформацією, здавна вирішується так: те, що становить суспільний інтерес, - інформація, те, що припускає певну комерцію, - реклама. Даний підхід можна прийняти за основу, хоча в деяких випадках він себе не виправдовує.
Справляння плати за рекламні оголошення викликало необхідність найбільш ретельно підходити до їх оформлення. Зацікавлений у комерційної інформації подавець, який заплатив гроші, вправі був вимагати гідного підношення його інформацією на газетній шпальті. Тому видавець газети вже не міг розташовувати комерційну інформацію там, де йому заманеться. Він змушений був прислухатися до думки того, хто платив за її розміщення. Реклама починає особливо виділятися на смузі, для її оформлення використовуються всілякі графічні елементи, різні шрифти. Вже самі видавці, змагаючись один з одним, намагаються привернути до своїх видань замовників шляхом найбільш ретельного підходу до розміщуваної рекламі. У 1709 р відомі письменники Едісон і Стіл стали випускати щоденну газету Taller ("Базіка"). На сторінках газети друкувалося величезна кількість реклами, дуже ретельно і зі смаком оформленою. Самі видавці закликали своїх клієнтів звертати увагу на якість рекламного звернення і мистецтво складання тексту. В одному зі своїх номерів газета писала: "Велике мистецтво написання рекламного оголошення залежить від знаходженні правильного підходу, щоб захопити увагу читача, без чого добра звістку може залишитися непоміченою або загубитися серед повідомлень про банкрутства".
У другій половині XVII ст. на Британських островах з'явився спеціалізований рекламне видання Public Advertiser("Публічний рекламіст"). Крім торгової реклами тут був великий розділ приватних оголошень. Варто зауважити, що сьогодні будь-яка газета - будь то рекламна або загального інтересу - віддає приватних оголошеннях значне місце, називаючи це одним з головних способів залучення читацької аудиторії.
До речі, нейтральне інформування в рекламі все більш відходить на задній план. Уперед висуваються сугестія, переконання, оцінка. Один приклад цього - дизайнерське оформлення і розташування реклами на смузі, про які ми вже говорили. Інший приклад - оцінні і увещевательную тенденції в самому тексті реклами. Найчастіше реклама дається в ті роки від першої особи, тим самим підкреслюється приватне, персональне ставлення до предмета рекламування.
Приклади
"Хто хоче доброї випивки - тому я можу допомогти, так як маю інформацію про вельми хорошому містечку для такої".
"Із задоволенням я прочитав цю книгу і думаю, що вона вам сподобається".
"Я сам сходив на виставку індійських звірів, своїм знайомим порадив це зробити. Раджу і вам".
(З англійських газет XVII ст.).
У кінці XVII ст. в спеціалізованих рекламних виданнях Англії з'явилися розділи шлюбних оголошень, які впродовж наступних століть не припинили свого існування. Читати шлюбні оголошення - одне задоволення, а коментувати їх зовсім ні до чого. Вони яскраво представляють зріз часу.
Приклади
"Джентльмен 30 років, який говорить, що має дуже хороше маєток, охоче поєднувався б шлюбом з юною леді, що має стан 3000 фунтів або близько того. Він готовий забезпечити угоду договором".
"Джентльмен, який мав честь допомогти дамі вийти з коляски близько адміністративного Білого дому, бажає знати, коли він може побачити її для укладення якогось союзу".
"Молода леді, колишня в гральному будинку ввечері в минулий четвер і отримала удар в груди дерев'яної тростиною, коль скоро захоче зустріти мене в неділю в 2:00 або написати мені за наступною адресою ... дізнається сприятливі для себе відомості. Її згоду доставить вище задоволення її покірному слузі ".
(З англійських газет XVII-XIX ст.).
Таким чином, можна констатувати, що з розвитком техніки друку і виникненням перших газет в Європі реклама майже відразу ж займає на їхніх сторінках своє місце. Правда, спочатку плату за розповсюдження реклами видавці не брали, не до кінця розуміючи комерційний сенс цього виду діяльності. Але вже в другій половині XVII ст. видавці починають стягувати кошти за рекламні оголошення, одночасно виділяючи реклами на газетних шпальтах за допомогою оформлювальних елементів.
Великобританія - країна прекрасної, яскравої, якісної, багатогранної реклами із чудовим креативом і тонким гумором. У англійців хороший, тонкий смак. Вони успішно поєднують рекламу, орієнтовану на вербальне сприйняття, з подібною рекламою. Британська реклама зрозуміліша російським споживачам, ніж американська, вона більш інтелігентна, більш витончена і менш "містечкова", навіть якщо призначена тільки для британського ринку. Реклама, створена в Великобританії, дуже успішно змагається з американської за розмахом бюджету і просування.
DTC -реклама - це реклама безрецептурних лікарських засобів. В Європі існують жорсткі нормативні обмеження на використання назв продуктів, що відпускаються тільки за рецептом, в будь-якого роду заходах, спрямованих на повідомлення інформації пацієнту [1] . Обмеження на DТС -рекламу діють навіть при проведенні інформаційних кампаній, спрямованих на підвищення ступеня інформованості пацієнтів про захворювання, хоча такі кампанії по природі своїй є виключно освітніми і не несуть в собі рекламного підтексту. У той же час ці правила стимулюють підприємців підходити до DTC -рекламу більш відповідально. Недавні суперечки в США привели до розробки "Керівництва по фармацевтичної рекламі", яке в подальшому має сприяти раціоналізації підходів до DTC -рекламу у всьому світі. Тенденції на світовому фармацевтичному ринку і останні розробки, пов'язані з DTC -рекламу в США (на найбільшому ринку ліків в світі), є ключовими факторами, які визначать хід розвитку DTC -рекламу в Європі. Проте європейська DTC- реклама ніколи не прийме американського характеру.
Хоча реклама безрецептурних лікарських засобів дозволена в Великобританії (з деякими обмеженнями), DTC -реклама рецептурних ліків строго заборонена відповідно до Положення про рекламу 1994 року. Є винятки, які допускають повідомлення інформації про рецептурних лікарських засобах, яка необхідна пацієнтам. Наприклад, дозволені фактичні інформативні оголошення, довідкові матеріали (без претензій на рекламу продукту), що містять відповідь на конкретне запитання про конкретний ліках, і просто заяви, що стосуються здоров'я людини, пов'язані з прямої або непрямої посиланням на продукт.
Інтернет-реклама . За даними дослідження Adex 2011, що охоплює 26 країн, європейський ринок інтернет-реклами в 2011 р виріс на 14,4%, і його загальний обсяг становить 20,9 млрд євро (для порівняння: сукупний обсяг інтернет-ринку США складає 24,5 млрд євро). Частка інтернет-реклами в загальному рекламному бюджеті Європи також збільшується і в 2012 р склала вже 21,8%. При цьому найбільші інвестиції в Інтернет направляють рекламодавці Великобританії (близько 5,5 млрд євро), далі йдуть Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди.
5. Класифікація реклами:
За цільовим призначенням розрізняють такі види реклами:
- комерційна реклама має на меті довести комерційну інформацію рекламодавця до споживачів із метою збільшення обсягу продажу й одержання прибутку або стабілізації положення фірми на ринку;
- соціальна реклама - це некомерційна інформація державних органів і громадських організацій із питань здорового способу життя, охорони природи, збереження й раціонального використання енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту й безпеки населення. У такій рекламі не згадуються ні конкретна продукція, ні її виробник. Особи, які здійснюють поширення соціальної рекламної інформації, користуються пільгами, передбаченими відповідним законодавством України;
- політична реклама має свої специфічні ознаки: її метою є створення популярності окремим політичним лідерам, партіям та ідеям. Для цього залучають іміджмейкерів - професіоналів, які володіють методологією створення привабливого образу політичного діяча або партії;
- релігійна реклама має на меті поширення інформації про релігійне життя, окремі події й свята релігійних громад. Ця реклама також має специфічні ознаки, які визначаються самою суттю релігійних відносин.
За способами передачі рекламної інформації рекламу розрізняють:
- реклама в засобах масової інформації - це класична реклама, тобто платне знеособлене звернення, що поширюється засобами масової інформації з метою повідомлення певної групи людей інформації про товари, послуги або ідеї. Зворотний зв'язок забезпечується з певним запізненням - тільки через кінцеву реакцію споживача;
- пряма реклама - це операції пошуку нових клієнтів і торговельних угод, які здійснюються з використанням поштового й телефонного зв'язку, безпосереднім вкладанням рекламних проспектів у поштові скриньки, а також поширенням через друковані засоби масової інформації відрізних купонів-замовлень; це також продаж товарів за каталогами й здійснення торговельних операцій із використанням засобів інтерактивного маркетингу. Завжди діють дві форми прямої реклами: одна інформує, інша – продає;
- реклама в місцях продажу - це комплекс заходів із доведення комерційної інформації до покупця безпосередньо на місці продажу. Така інформація повинна сприяти психологічному впливу, яскраво й винахідливо презентуючи товари. Реклама на місці продажу повинна діяти "блискавично", інакше вона не виконує свої функції. Крім того, така реклама допомагає покупцеві зрівняти кілька видів близьких за призначенням товарів і вибрати або те, що йому найбільш подобається, або те, що відповідає його фінансовій спроможності;