8. Виробничі норми в коректурі.

Уміння працювати оперативно — суттєвий плюс в іміджі видавців. Тому закономірно постає питання про необхідну продуктивність роботи коректора. У багатьох сучасних ви­давництвах і редакціях чітко сформульовані щоденні норми коректорського читання. Такі показники легше відстежити при випуску книжки, оскільки вона проходить редакційно-видавничу підготовку планомірніше. Інша справа у періодич­них виданнях — тижневиках, щомісячних журналах тощо, які мають менш і більш завантажені робочі дні. Однак, з метою визначитися, наскільки напружено доводиться працювати ко­ректору, виведемо такі «середньостатистичні» дані.

У середньому коректорові доводиться вичитувати щодня два-три обліково-видавничі аркуші (1 аркуш — це 40 тис. знаків комп'ютерного складання, або 700 рядків віршованого тексту, або 3 тис. см2 ілюстративного матеріалу).

Точна їх кількість залежить від низки чинників. Насамперед від того, який саме вид коректурних відбитків опрацьовується коректором: техскладання, як правило, містить більше поми­лок, ніж верстка, тож читається повільніше; звірка, у свою чер­гу, досконаліша за верстку — значить і норми на неї встанов­люються вищі. Таким чином, у техскладанні коректор опра­цьовує, в середньому, два аркуші, у зверстаних шпаль­тах — 2,5-3 (залежно від того, перша чи друга верстка), а у звірних аркушах — чотири, в сигнальних примірниках — вісім. Ці орієнтовні норми є оптимальними, адже, з одного бо­ку, дозволяють швидко опрацьовувати видавничий оригінал, а з іншого — надмірно не перевтомлювати коректора.

Варіювання цих норм залежить від змістової складності (категорії) коректури: опрацювання технічної (з великою кількістю графіків, таблиць, формул), методичної, мистецтвознавчої літератури, звісна річ, важче від читання тексту, написаного «масовою» мовою. Так, норми зростають при читанні текстів художньої літератури; передовсім віршованих і драматичних творів, у яких на сторінці залишається багато незадрукованого місця — т. зв. «повітря».

Залежать норми також від типу і техніки коректорського читання: якщо зчитування здійснюється способом підчиту­вання, то норми зростають майже на третину.

Крім того, в неоднаковому темпі читаються тексти, скла­дені різними кеглями. Надто малі (менші 9-го) та надто великі (більші 12-го) кеглі утруднюють коректорське читання, тому норми на такі тексти зменшуються на 15 %. А читання тексту із традиційними для основного тексту кеглями (9-12) нор­мується за вищеназваними показниками.

І насамкінець, норми коректорського читання можуть зростати в разі пришвидшеного проходження оригіналу: так трапляється, коли замовник, фінансуючи випуск видання, визначає досить стислі терміни на його редакційно-видавни­чу підготовку.

Визначення норм коректорського читання та контроль за їх дотриманням протягом робочого місяця необхідні для розра­хунку зарплатні. А підраховують її точно на підставі «Звіту ко­ректора». У цьому виробничому документі фіксується уся ро­бота, виконана коректором протягом місяця.