§ 2. Заходи щодо запобігання банкрутству

Заходи щодо запобігання банкрутству суб'єктів підприємницької діяльності в Господарському кодексі України та в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том» називаються досудовою санацією¹.

Поняття досудової санації міститься у ст. 1 Закону, якою вона визна­чається як «...система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрут­ству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, пра­вових заходів відповідно до законодавства до початку порушення про­вадження у справі про банкрутство...».

Основними ознаками, що відрізняють процедуру досудової санації від санації, що проводиться в межах судової процедури банкрутства, за українським законодавством є:

1. час здійснення санаційних заходів — до чи після порушення про­ вадження у справі про банкрутство боржника;

2. відмінність у застосуванні санаційних заходів.

Із змісту визначення випливає, що метою процедури досудової са­нації є здійснення системи заходів щодо відновлення платоспромож­ності боржника і запобігання його банкрутству, при цьому спектр мож­ливих дій зацікавлених в долі боржника осіб в процедурі досудової са­нації не деталізовано.

Виходячи з загальних принципів господарювання, викладених у ст. 6 Господарського кодексу України, можна дійти висновку, що зацікавлени­ми особами можуть бути вжиті будь-які заходи, які хоч і не передбачені за­коном, але відповідатимуть загальним засобам та змісту законодавства.

Іншими словами, результатом проведення заходів досудової санації, єдиною вимогою до яких є відповідність їх чинному законодавству, має бути усунення ознак неплатоспроможності суб'єкта господарювання.

Практичне значення такого висновку полягає в тому, що критерієм успішного завершення заходів досудової санації має бути встановлен­ня факту відсутності в підприємства заборгованості за грошовими зо­бов'язаннями перед кредиторами (без врахування пені та штрафів), за­боргованості перед працівниками та у сплаті податків, зборів (обов'яз­кових платежів), прострочених більше трьох місяців.

Співставляючи визначення досудової санації, що дається ст. 1, де метою її проведення названо «... запобігання банкрутству боржника...», та положення п. З ст. 6, яким визначаються підстави порушення справ

¹ Термін «санація» походить від латинського «запаїіо» — оздоровлення, лікування.

268

про банкрутство, а саме: «... Справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат...», можна дійти висновку про те, що досудова санація має визнаватися успішно проведеною і тоді, коли внаслідок її проведен­ня поточна сукупна заборгованість за безспірними вимогами кредиторів знижена до рівня, що не перевищує трьохсот мінімальних розмірів за­робітних плат. У свою чергу, це означатиме, що заходи досудової санації своїм результатом можуть мати лише тимчасове поліпшення фінансо­вого стану боржника і при цьому вважатися успішно реалізованими. Такий висновок певною мірою вступає в протиріччя з метою проведення досудової санації, сформульованою, як «... відновлення платоспромож­ності боржника...», але, очевидно, має право на існування.

Положеннями ст. З Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом», що регламентують заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процеду­ри, встановлено:

«... 1. Засновники (учасники) боржника — юридичної особи, влас­ник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого са­моврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчас­них заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

2. Власником майна боржника державного чи приватного підпри­ ємства, засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо за­ побігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кре­ диторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом...»

Закон передбачає, що заходи досудової санації мають застосовува­тися як органами влади, що таким чином мають реалізовувати суспільний інтерес у відновленні платоспроможності боржника, так і іншими особа­ми, безпосередньо відповідальними за його долю, і в першу чергу — заснов­никами (учасниками) боржника — юридичної особи, власником майна унітарного підприємства, кредиторами боржника або іншими зацікавле­ними особами.

Ґрунтуючись на положеннях п. З ст. З Закону, можна зробити ви­сновок, що підставою застосування заходів досудової санації має бути спеціальна угода, яка укладається для надання боржнику фінансової допомоги і регламентації його взаємовідносин з інвестором у ході до­судової санації та після її завершення.

269

Додаткові умови проведення досудової санації державних підпри­ємств передбачені ч. 4 ст. 211 Господарського кодексу України та п. 4 ст. З Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вони полягають у тому, що досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для прове­дення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Держав­ного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.

Умови проведення досудової санації державних підприємств за ра­хунок інших джерел фінансування погоджуються з органом, уповнова­женим управляти майном боржника, в порядку, встановленому Кабіне­том Міністрів України.

Зважаючи на те, що в українському законодавстві про банкрутст­во, згідно з суспільним інтересом у цій сфері правовідносин, основний наголос ставиться на відновленні платоспроможності боржника, а су­дові процедури банкрутства розглядаються переважно як засіб спра­ведливого задоволення вимог кредиторів, видається цілком доречним більш повно реалізувати задекларовану в назві закону систему пріори­тетів, поширивши сферу його дії на регламентацію правовідносин по-засудового врегулювання неплатоспроможності суб'єктів господар­ського обігу.