§ 2. Право власності та інші речові права суб'єктів господарювання

Правом власності, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом влас­ності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або до­говору управління майном. Власник, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 року «Про власність»², на свій розсуд володіє, корис­тується та розпоряджається майном, має право вчиняти щодо свого май­на будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати май­но для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяль­ності, зокрема передавати його безоплатно чи за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Законодавство, як уже зазначалося, містить лише таке застережен­ня: власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб та держави (ст. 41 Конституції України; ст. 4 Закону України «Про власність»).

Результати господарського використання свого майна (виготовле­на продукція, одержаний прибуток) належать власнику цього майна, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Значну питому вагу в Україні має державна власність. Крім держав­ної власності, значними за обсягом є також комунальна власність. Суб'єктами цих різновидів власності є відповідно держава в особі Вер­ховної Ради України.

¹ Юридичний довідник підприємця. - К., 1992. - С. 63.

² Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

92

Управління державним майном здійснюють уповноважені ними державні органи. Останні вирішують питання створення державних підприємств, визначення цілей їх діяльності, реорганізації та ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження довіреного майна відповідно до законодавчих актів України (статті 31, 32 Закону України «Про власність»). Майно ж, яке є державною влас­ністю і закріплене за державним підприємством, належать йому на праві господарського відання чи оперативного управління, крім випадків, пе­редбачених законодавством України.

Здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпо­ряджається зазначеним майном, може чинити відносно нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.

Таким чином, можна сказати: якщо власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном в повному обсязі, то державне підприємство відносно майна, що належить йому на праві господарського відання, користується цими правомочностями в «урізаному» вигляді.

Про це свідчить ст. 37 Закону України «Про власність», згідно з якою до права господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України. Прикладом цього «іншого» є заборона підприємствам, що є в державній власності, передавати безоплатно закріплене за ним майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам, та поло­ження про те, що відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійс­нюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) в порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції¹.

Ще приклад. Згідно із Законом України від 14 березня 1995 року «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»², орендодавцями цього майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та пред­ставництва — щодо цілісних майнових комплексів та нерухомого май­на, що є державною власністю, і органи, уповноважені місцевими ра­дами управляти майном, — щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

¹ Декрет Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року «Про управ­ ління майном, що є в загальнодержавній власності», п.5 / Зібрання постанов Уряду України. - 1993. - № 1-2. - Ст. 8 /Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду Державного майна України від 7 серпня 1995 року // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. — 1996. — № 1.

² Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 15. - Ст. 99.

93

Можливості державних підприємств обмежені. Вони є орендодав­цями майна лише щодо окремого індивідуально визначеного майна. Стосовно ж цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна державні підприємства мо­жуть бути орендодавцями тільки з дозволу вищезазначених органів.