Психолого-педагогічний аналіз навчального заняття

І. Психологічна оцінка структури навчального заняття щодо його конкретних цілей та задач.

1. Тема, мета та задачі навчального заняття.

2. Структура заняття та його психологічна доцільність.

ІІ. Психологічна оцінка змісту заняття.

1. Якою є якість навчального матеріалу.

2. Чи відповідає даний матеріал віковим особливостям пізнавальної діяльності студентів, їх життєвому досвіту та рівню знань?

ІІІ. Виявлення якості пізнавальної діяльності студентів на занятті та управління нею.

1. Організація уваги. Шляхи організації уваги на всіх етапах заняття.

2. Організація сприймання та його характер.

3. Активізація пам’яті та її розвиток.

4. Активізація розумової діяльності.

5. Як враховує викладач індивідуальні особливості студентів?

ІІІ. Організація викладачем зворотного зв’язку.

1. На яких етапах заняття викладач звертався до студентів і з якою метою?

2. Чи мав зворотній зв’язок не тільки контролюючий, але й навчальний характер? У чому це проявлялося?

3. Як ставилася студенти до одержаних оцінок?

4. Чи впливали відповіді студентів на подальші дії і слова викладача, як він перебудовував свою діяльність у залежності від зворотної інформації?

ІУ. Виховний вплив особи викладача та його діяльності на занятті.

1. Виховний вплив викладача: його зовнішності, манер, мови, характеру спілкування зі студентами.

2. Вимоги викладача та їх значення для формування вольових та моральних якостей студентів (до відповіді, поведінки, мови, дисципліни тощо). Відношення студентів до цих вимог.

3. Виховне значення методів і прийомів навчання, які використовуються на занятті.

У. Результати навчального заняття.

Чи досягнута мета заняття? За якими психологічними показниками можна судити про це (рівень засвоєння, увага, інтерес, виявлення емоцій)? Що дало заняття для загального розвитку студентів?

УІ. Рекомендації щодо вдосконалення заняття.

Орієнтовна схема аналізу лекції

1. Зміст лекції

Науковість, відповідальність сучасному рівні розвитку науки. Ідейна спрямованість – вибір змісту матеріалу, що викладається, визначення головних ідей світосприймального характеру, питання методології науки, зіставлення різноманітних концепцій. Активізація мислення, висунення проблемних питань, показ суперечностей впродовж лекції, ознайомлення з історії наукового пошуку, визначення проблем для значущості матеріалу та його застосування у майбутній спеціальності – професійна спрямованість. Наявність матеріалу, якого не має у підручниках. Пояснення найбільш складних питань. Наявність завдань для самостійного відпрацювання матеріалу, зв’язків із попереднім матеріалом, розділами курсу, внутрішньопредметних та міжпредметних зв’язків.

2. Методика читання лекції

Чітка структура лекції, логіка викладу матеріалу, повідомлення літератури до теми або до всього курсу. Доступність та аргументованість. Виокремлення головного у матеріалі та висновках. Використання деяких прийомів закріплення – повторення, запитання на перевірку розуміння. Використання ТЗН (у разі необхідності), застосування лектором опорних матеріалів (текст, конспект, окремі записи, відсутність опорних записів тощо).