17. Періоди антропогенного впливу на навколишнє середовище

Антропогенний вплив – прямий і опосередкований вплив людства на навколишнє середовище та його компоненти внаслідок господарської діяльності.

Період Межі періоду Характеристика

Перший (прадавній) від 2 млн. років до 3-4 тис. років до н.е. Накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. Виникнення примітивних знарядь праці. Дуже незначний антропогенний вплив на неї.

Другий (давній) від 4 тис. років до н.е. – до 17 ст. н.е. Збільшення кількості населення (до 500 млн. чол.); розвиток землеробства, скотарства; активне використання людиною природних ресурсів. Вплив людини на природу збільшується завдяки виникненню фарб, кислот, мідного купоросу, створенню штучних пожеж для полювання, господарської діяльності людей.

Третій (середній) 18 століття – перша половина 20 століття Стрімкий розвиток фізики, техніки, хімії; винайдення парового двигуна, електромотора, атомної енергії; зростання чисельності населення (понад 3,5 млрд.) Це – період розвитку локальних і регіональних криз, воєн, хижацької експлуатації всіх природних ресурсів (принцип невичерпності природних ресурсів).

Четвертий (новий) останні 64 роки Розвиток глобальної екологічної кризи, виникнення і посилення парникового ефекту, озонової дірки, кислотних дощів; суперіндустрілізацією, супермілітаризацією, суперхімізаціею, суперспоживанням і суперзабрудненням усіх сфер; зростання чисельності населення (до 5,7 млрд.); виникненням та поширенням громадського руху за охорону природи в усіх розвинених країнах світу; активним міжнародним співробітництвом в галузі охорони довкілля (ООН).

Четвертий період поділяють на три етапи:

– перший (1945-1970 рр.) –характеризується нарощуванням гонки озброєнь, знищенням природних ресурсів у всьому світі;

– другий (1971-1980 рр.) – характеризується зростанням забрудненості вод Світового океану та космічного простору, широкої хімізації, максимального світового виробництва пластиків, розвитку глобального мілітаризму, реальної загрози глобальної катастрофи, виникнення руху за спасіння життя на планеті;

– третій (з 1981 р.) – характеризується зміною ставлення людей до природи, всебічним розвитком екологічної освіти у усіх країнах, широким громадським рухом за охорону довкілля, виникнення «зелених» організацій, появою і розвитком альтернативних джерел енергії, розвитком дехімізації та ресурсозбереження, прийняттям нових національних і міжнародних законів про охорону природи

18.Природні ресурси та їх класифікація

природні ресурси - цеобєкт, умови, процеси природи, що використовуються чи мжуть бути використані в суспільстві виробництва, як засоби виробництва та предмет споживання для забезпесення матеріальних, культурних і наукових потреб людства.

Величина запасів природних ресурсів має значні відмінності, а отже існує небезпека повного використання деяких з них. Тому важливо знати їх особливості щодо вичерпності. За цією ознакою всі ресурси поділяють на вичерпні та невичерпні. Перші в свою чергу поділяють на відновні і невідновні. До вичерпних належать мінеральні й лісові ресурси, але якщо лісові відновлюються (виростають нові дерева), то для утворення нафти потрібно мільйони років. До невичерпних ресурсів відносять енергію Сонця, внутрішню енергію Землі, води Світового океану, тобто ті, які практично вичерпати неможливо. Використовують природні ресурси у промисловості, сільському господарстві, транспорті, а також для лікування, відпочинку тощо. Отже, можна виділити такі групи ресурсів за використанням:

для промисловості;

для сільського господарства і транспорту;

для туризму і відпочинку (рекреаційні).

Серед ресурсів для промисловості найбільше значення мають мінеральні, лісові, водні та гідроресурси.

Для сільського господарства важливі земельні та водні ресурси. Воно, як і транспорт, дуже залежить від природних умов, зокрема клімату, рельєфу.

Своєрідним видом ресурсів за використанням є рекреаційні. Сюди відносять як елементи природи (сприятливий клімат, узбережжя морів чи озер, лісові масиви, мінеральні джерела і т. ін.), так і культури (пам'ятки культури, місця історичних подій).

Рівень забезпечення країни чи певної території природними ресурсами, виражений у грошовій формі, називають природоресурсним потенціалом території (ПРПТ). Від нього значною мірою залежить економічний розвиток як країни в цілому, так і окремих її частин.