7. Характеристика біотичних факторів , форми взаємодії біотичних факторів, приклади

Під біотичними факторами розуміють сукупність впливу життєдіяльності одних організмів на інші.

Форми: 1) нейтралізм 2) конкуренція 3) паразити та хижацтво 4) аменсалізм-форма біотичної взаємодії двох видів, за якої один з них чинить шкоду іншому і не отримує при цьому відчутної користі для себе. 5) мутуалізм або співробітництво при сумісному проживанні організми сприяють розвитку один одному.

Приклади

1) Кожна рослина виділяє у довкілля — через листя, коріння, квіти — складну суміш найрізноманітніших сполук. Для деяких рослин-сусідів ці сполуки є ворожими, оскільки гальмують ріст і розвиток рослин. Наприклад, капуста, редька або кущі лавру пригнічують ріст виноградної лози, а деякі сорти винограду навіть гинуть; липа гальмує ріст бузини та білої акації; насіння фіалки в суміші з житом взагалі не проростає. Рідко які рослини здатні вижити поруч з полином, який виділяє ефірну олію, котра сильно діє на рослини-сусіди. Пригнічує ріст сусідніх рослин хімічна “газова атака” — з листя волоського горіха. Біла акація позбавляється конкурентів, виділяючи отруйні речовини в ґрунт. Пирій позбавляє сусідні злакові рослини (хлібні культури) світла, поживних речовин і своєю “хімічною зброєю” гальмує їх ріст. Жито, в свою чергу, пригнічує розвиток вівсьога.

2) Виноград добре росте поруч з фіалками. Овес та люпин, кукурудза та горох або квасоля добре ростуть поруч. Яблуня поруч з чорними тополями або кленами краще росте й стає стійкішою до морозів. Для горобини корисне сусідство з липою, для жовтої акації — з бузиною, для фіалки — з пшеницею.

3) Не треба додавати конвалію в букет до інших квітів, оскільки ті швидко зів'януть. Квіти незабудки не терплять сусідства тюльпанів, “не вживаються” в одній вазі бузок та фіалки. Троянди і гвоздики погано зберігаються в присутності будь-яких інших квітів у букеті. Сусіди по букету в'януть від резеди або нарцисів.

8) Екологічна валентність. Поділ живих організмів за ековалентністю. Приклади.

Екологічна валентність – це здатність живих організмів пристосовуватись до змін умов навколишнього середовища.

Поділяють на:

-Стенобіонти – організми з малою пристосованістю до змін умов середовища.

-Евробіонти – організми, що добре пристосовуються до змін умов середовища.

Живий світ Землі має у своєму складі три типи організмів:

-продуценти(або автотрофи) – це організми, що створюють органічну речовину за рахунок утилізації сонячної енергії, води, вуглекислого газу, мінеральних солей (до цього типу належать рослини, яких на землі налічується 350 000 видів);

-консументи (або гетеротрофи) – організми, що одержують енергію за рахунок харчування автотрофами чи іншими консументами (до них належать рослиноїдні тварини, рослини-хижаки і гриби в кількості – 1,5 млн видів);

-редуценти (або сапрофаги) – це мікроорганізми, що розкладають мертві залишки продуцентів і консументів до води, вуглекислого газу і мінеральних солей (вся ця спільнота в кількості 75 000 видів має певне середовище існування та визначену структуру, видовий склад і територію та називається біоценозом).

Екологічна валентність різних видів може бути різною (північний олень витримує коливання температури від –55о С до +30о С, а тропічні корали гинуть вже при зміні температури на 5–6о С.