13. Ланцюг живлення та його види. Класифікація організмів за властивістю харчування. Поняття про біомасу та біопродуктивність живих організмів

Ланцюг живлення- це взаємовідносини між організмом під час переносу їжі від джерела через ряд організмів найбільш високі трофічні рівні.Джерело енергії є зелені рослини.

Розрізняють такі ланцюги живлення :

-половецький ланцюг( накопичення )

-детритний( ланцюг розкладу)

Всі живі організми поділяються на дві основні категорії, а саме автотрофи і гетеротрофи. В свою чергу автотрофи включають у себе фотосинтетиків і хемосинтетиків, а гетеротрофи – сапротрофів і паразитів. Дамо визначення.

Автотрофи – це організми, які синтезують органічні речовини з неорганічних (всі зелені рослини – водорості, вищі спорові, голонасінні, покритонасінні та деякі бактерії).

Фототрофи (фотосинтетики) – це тип автотрофів, які для живлення використовують явище фотосинтезу, тобто із неорганічних речовин (СО2 і Н2О) синтезують органічні – крохмаль, інулін за допомогою енергії сонячного світла, при цьому побічним продуктом світлової фази фотосинтезу є кисень, а основні – АТФ и НАДФ (всі зелені рослини).

Хемотрофи (хемосинтетики) – тип автотрофів, які для отримання органічних сполук використовують не енергію сонячного світла, а енергію окиснення інших неорганічних сполук, наприклад нітрифікуючи бактерії, сіркобактерії та залізобактерії.

Гетеротрофи – організми, які живляться готовими органічними речовинами (самі не синтезують собі їжу, як автотрофи) – всі тварини, гриби, деякі бактерії.

Сапротрофи – тип гетеротрофів, який живиться відмерлими рештками, в ланцюгу живлення їх називають редуценти, тобто деструктори мертвої органіки, або простіше кажучи санітари лісу (їжаки, гієни, грунтові черви, деякі комахи).

Паразити – тип гетеротрофів, які не вбивають хазяїна, а довгий час живуть за рахунок нього. Бувають ектопаразити (тобто зовнішні п’явки, кліщ) та ендопаразити, такі як бичачий ціп’як, ехінокок. І є ще паразити на генетичному рівні – це віруси, хоча їх не можна віднести до гетеротрофами.

Біопродуктивність - здатність відновлюватися за певний період часу.

Біомаса - загальна маса всіх живих організмів на певній території.

14.Структури екосистем.

Екосистема – єдиний природний комплекс, створений за довгий період живими організмами та середовищем, в якому живі й неживі компоненти поєднані між собою причинно-наслідковими зв’язками, обміном речовин та розподілом потоку енергії.

Кожна екосистема має певну функціональну структуру. В кожну екосистему входять групи організмів різних видів, які відрізняються за способом харчування: автотрофи (створюють органічні речовини з неорганічних) і гетеротрофи (використовують готові органічні речовини).

Структуру екосистеми виділяють такі компоненти:

1. неорганічна речовина (C, N, CO, H2 та ін.);

2. органічні сполуки (білки, вуглеводи, ліпіди, гумінові речовини тощо), які зв’язують біотичну і абіотичну частини екосистеми;

3. кліматичний режим (температура та інші фізичні фактори);

4. продуценти – автотрофні організми, головним чином зелені рослини, здатні створювати корм з простих неорганічних сполук;

5. макроконсументи або фаготрофи – гетеротрофні організми, головним чином тварини, які поїдають інші організми або частинки органічної речовини;

6. мікроконсументи, сапрофіти або осмотрофи – гетеротрофні організми, переважно бактерії і гриби, які розкладають складові сполуки мертвої речовини, поглинають деякі продукти розкладу і вивільняють неорганічні поживні речовини, придатні для використання продуцентами.