
- •Роль мови в суспільному житті.
- •Місце української мови серед інших мов світу
- •Основні положення законодавчих актів щодо функціонування української мови
- •Мовна політика в контексті державотворення.
- •Функції мови. Комунікативна функція як основна функція мови.
- •Гносеологічна та експресивна функції мови.
- •Поняття “мовна норма”, типи мовних норм, приклади порушення мовних норм внаслідок інтерференції.
- •Офіційно-діловий стиль української мови.
- •Науковий стиль української мови.
- •Публіцистичний стиль української мови.
- •Художній та розмовний стилі.
- •Вимоги до написання тексту документів.
- •Дефініція терміна; джерела походження, способи утворення, роль для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Особливості використання неологізмів та запозичень.
- •Джерела лексичних запозичень.
- •Роль синонімії для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Труднощі використання паронімів
- •Основні вимоги до оформлення цитат.
- •Основні вимоги до оформлення бібліографії. Необхідність уніфікації бібліографічних посилань.
- •Роль фразеології для збагачення української мови.
- •Сутність понять “культура мовлення” і “культура мови”. Роль культури мовлення у професійній діяльності.
- •Вимоги до усного ділового мовлення.
- •Особливості використання формул мовленнєвого етикету і невербальних засобів комунікації в професійному спілкуванні.
- •Морфологічні особливості текстів офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Особливості використання іменників у ділових паперах
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник.
- •Дієслово.
- •Дієприкметник.
- •Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Основні принципи семантизації термінологічної лексики.
- •Особливості використання дієслівних форм в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.
- •Разом пишуться:
- •Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов.
- •Російська мова – Українська мова
- •Позиційні евфонічні чергування в українській мові.
- •Порівняльна характеристика складних випадків керування (укр. І рос.) в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Труднощі перекладу процесових понять.
- •Особливості узгодження підмета з присудком у наукових текстах.
- •Недоліки ділового мовлення (суржик, плеоназм, тавтологія тощо).
Офіційно-діловий стиль української мови.
ОДС—функційний різновид мови, який слугує для допомоги спілкування у державно-політичній, економічній сфері, та громадському житті.
Основне призначення—регулювати ділові стосунки у зазначених вище сферах, та обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.
Специфіка:
1. нейтральний тон викладення змісту у прямому значенні.
2. документальність
3. використання слів та виразів, що безпосередньо пов’язані з думкою.
4. вставні речення, застереження.
Мовні засоби:
1. відсутність обов’язкової авторської індивідуальності, та емоційно-експресивної лексики.
2. наявна фразеологія повинна мати специфічний характер.
3. чітка будова тексту.
4. безсполучникове речення.
5. наявність великої кількості від дієслівних іменників.
Науковий стиль української мови.
Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне призначення – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизація знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.
Основні ознаки:
Ясність і предметність тлумачень;
Логічна послідовність і доказовість викладу;
Загальність понять і явищ;
Об’єктивний аналіз;
Точність і лаконічність висловлювань;
Аргументація та переконливість тверджень;
Докладні висновки.
Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризується:
великою кількістю наукової термінології;
наявністю схем, таблиць, графіків, карт та інших знаків;
залученням цитат і посилань на першоджерела;
використанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;
монологічним характером текстів;
переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів
окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища.
Науковий стиль у наслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підтипів:
власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова та дипломна роботи, тези), який у свою чергу поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарний тексти.
науково-популярний застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів.
науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не виключає використання елементів емоційності.
Публіцистичний стиль української мови.
Публiцистичний стиль – один з найбiльших дiйових, широковживаних з-помiж iнших стилiв. Основна функцiя публiцистичного стилю – дiяння, вплив. Вiн реалiзується у виступi, нарисi, публiцистичнiй статтi, памфлетi, дискусiї. Публiцистичний стиль призначений для обговорення, вiдстоювання та пропаганди важливих суспiльно – полiтичних iдей, сприяння суспiльному розвитку, вирiшення суспiльно – полiтичних питань, активний вплив на слухача, спонукання до дiяльностi. Сферою спiлкування виступає громадсько – полiтичне життя, суспiльно – культурна, виробнича дiяльнiсть, навчання. Публiцистичний стиль має певні ознаки: поєднання логiчностi доказiв, точностi висловлювання наукових положень з емоцiйно-експресивною образнiстю, використання художнiх засобiв – епiтетiв, порiвнянь, метафор. Використовуються такi мовнi засоби як суспiльно-полiтична лексика, емоцiйно забарвленi слова, риторичнi запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцiнний (iронiя, сарказм, захоплення, гнiв); точнi найменування (подiй, дат, мiсцевостi, учасникiв), а також багатозначна образна лексика, здатна привернути увагу слухача (читача) і вплинути на нього. А ще публіцистичний стиль має підстилі: стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення); художньо – публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, есе – короткі нариси вишуканої форми); науково – публіцистичний (літературно –критичні статті, огляди тощо).