- •Роль мови в суспільному житті.
- •Місце української мови серед інших мов світу
- •Основні положення законодавчих актів щодо функціонування української мови
- •Мовна політика в контексті державотворення.
- •Функції мови. Комунікативна функція як основна функція мови.
- •Гносеологічна та експресивна функції мови.
- •Поняття “мовна норма”, типи мовних норм, приклади порушення мовних норм внаслідок інтерференції.
- •Офіційно-діловий стиль української мови.
- •Науковий стиль української мови.
- •Публіцистичний стиль української мови.
- •Художній та розмовний стилі.
- •Вимоги до написання тексту документів.
- •Дефініція терміна; джерела походження, способи утворення, роль для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Особливості використання неологізмів та запозичень.
- •Джерела лексичних запозичень.
- •Роль синонімії для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Труднощі використання паронімів
- •Основні вимоги до оформлення цитат.
- •Основні вимоги до оформлення бібліографії. Необхідність уніфікації бібліографічних посилань.
- •Роль фразеології для збагачення української мови.
- •Сутність понять “культура мовлення” і “культура мови”. Роль культури мовлення у професійній діяльності.
- •Вимоги до усного ділового мовлення.
- •Особливості використання формул мовленнєвого етикету і невербальних засобів комунікації в професійному спілкуванні.
- •Морфологічні особливості текстів офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Особливості використання іменників у ділових паперах
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник.
- •Дієслово.
- •Дієприкметник.
- •Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Основні принципи семантизації термінологічної лексики.
- •Особливості використання дієслівних форм в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.
- •Разом пишуться:
- •Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов.
- •Російська мова – Українська мова
- •Позиційні евфонічні чергування в українській мові.
- •Порівняльна характеристика складних випадків керування (укр. І рос.) в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Труднощі перекладу процесових понять.
- •Особливості узгодження підмета з присудком у наукових текстах.
- •Недоліки ділового мовлення (суржик, плеоназм, тавтологія тощо).
Разом пишуться:
а) складні прийменники, утворені сполученням одного чи декількох простих прийменників: задля, заради, наскрізь, опріч, побіля, поміж, щодо;
б) складні прийменники, утворені сполученням одного чи декількох прийменників із будь-якою частиною мови, частіше з прислівником (відприслівникові):(у-)внаслідок, (у-)впродовж, (у-)вслід, напередодні, поперек, осторонь, навпроти, завдяки, поруч.
Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: (і)з-за, (і)з-над, (і)з-перед, (і)з-поряд, (і)з-понад, (і)з-посеред, (і)з-серед.
Окремо пишуться прийменникові сполучення: (у)в разі, у зв’язку з, (у)в силу, під кінець, за рахунок, залежно від, незалежно від, незважаючи на, починаючи з, що до ж.
Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладі з російської мови ділових паперів.
Наприклад: прийменник по в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманітних відтінків та найперше позначає розподільне відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції: тричленна структура, по+З. відмінок числівника+Р. відмінок іменника та по+М. відмінок іменника. Ці моделі служать визначенням міри при процесі розподілу чогось на певну кількість чи між декількома особами, предметами.
Наприклад: придбати по кілька примірників, визбирувати по зернині, заплатити по тисячі гривень.
Прийменниково – відмінкова форма може визначити поширення дії на певному просторі або ж її повторюваність, а також розташування об’єкта в декількох точках поверхні чи всередині кількох об’єктів. Наприклад: обговорюють по кабінетах. Ця ж конструкція вживається для вказівки на рух по поверхні предмета або в межах якогось простору, до того ж коли рух відбувається в багатьох напрямках. Наприклад: сунеться по стіні, їхав по шосе. У конструкціях з іменниками в З. відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, час, що є метою поширення повної дії або ознаки (степи до Дніпра – степи по Дніпро, відпочивати до цього часу – по цей час).
Пропущення синтаксичної форми також виникає через невмотивоване вживання прийменника при.
Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.
А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, - прийменниками за, під час: за царювання Романових – під час царювання Романових.
Лише з прийменником при можливі конструкції:
а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-, чого-небудь: При університеті працює дослідна станція;
б) на значення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність будь-де: Був при повній свідомості; Не можна лаятись при дітях;
в) вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: Роздивитися при світлі сірника; При виявлені кричущих порушень.
Значно ширший обсяг значень прийменника при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкції. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень, дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій. Наприклад:
при реке раскинулся город коло річки розляглося місто.
